Постанова № 74006701, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 651/497/17

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Федоряка О.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення та поновлення права на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення з питань поновлення прав реабілітованих від 2 березня 2017 року №4 та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини (70 гектарів).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного рішення та бездіяльності.

Рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року відмовлено в задоволенні даного позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є сином реабілітованої ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про одруження батьків позивача, на підставі якого змінено прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_2 ( а.с. 75), свідоцтвом про народження позивача ( а.с. 17).

Відповідно архівної довідки від 01.12.2009 року ( а.с.69) - 8 квітня 1930 року на підставі Постанови ЦВК СРСР і РНК СРСР від 1 лютого 1930 року «Про заходи з укріплення соціалістичного переустрою сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» та рішення засідання Зеленівської сільської ради родина позивача ( ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_4 та їх діти Василь, Іван та мати позивача ОСОБА_5) були репресовані - розкуркулені та виселені з Мелітопольського округа на спецпоселення до Красноярського краю. На підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» вищевказані особи - реабілітовані.

Відповідно до рішення комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради прийняла рішення від 12 лютого 2014 року № 2 «Про звернення ОСОБА_2 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» ( а.с . 105-107) вирішено:

1. Встановити факт розкуркулення сім'ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та виселення сім'ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю.

2. Підтвердити факт реабілітації ОСОБА_2.

3. Відповідно до пп.18, 19 постанови Кабінет Міністрів України від 18 лютого 1993 року № 112 «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам" та до " Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення права реабілітованих" здійснити виплату:

- грошової компенсації ОСОБА_2, як спадкоємцеві першої черги за конфісковане майно її батька у розмірі 15 мінімальних заробітних плат;

- компенсації за вилучені ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька

4. Зобов'язати фінансове управління районної державної адміністрації провести відповідний розрахунок грошової компенсації.

5. Беручи до уваги той факт, що будинок, в якому проживала сім'я ОСОБА_3 до репресії за адресою: вул. Корбута, 2, с. Зелене, не був конфіскований та зберігся до теперішнього часу, на даний момент в ньому ніхто не зареєстрований та не проживає, присадибна ділянка для обслуговування будинку вільна, зобов'язати Зеленівську сільську раду повернути даний будинок у власність ОСОБА_2

6. Згідно з п.11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, в зв'язку з тим, що на теренах колишнього Радянського Союзу земля була націоналізована (соціалізована), відмовити у поверненні земельної ділянки у розмірі 64 десятини в натурі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» рекомендувати ОСОБА_2 звернутися за видачею посвідчення реабілітованого за місцем проживання заявниці.».

Відповідно до рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради № 3 «Про повернення виплати грошової компенсації ОСОБА_2.» від 12 березня 2014 року ( а.с. 112-113), було вирішено:

1. Виплатити:

1.1. Грошову компенсацію ОСОБА_2, як спадкоємцю першої черги, за конфісковане майно її батька у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 112,5 грн. (сто дванадцять гривен 50 копійок).

1.2. Компенсацію за вилучені 08 квітня 1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька, що становить 1470 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 00 копійок).

Загальна сума: 1582,50 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок)

2. Фінансовому управлінню та головному розпоряднику коштів управлінню праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації провести вказану виплату ОСОБА_2

3. Зобов'язати ОСОБА_2 відкрити рахунок в Ощадбанку та надати комісії Верхньоргачицької районної ради з питань поновлення прав реабілітованих реквізити рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2, для проведення виплати грошової компенсації як спадкоємцю першої черги за реабілітованим батьком.

З вищевказаними рішеннями ОСОБА_2 не погодилася у зв'язку з чим 29.12.2016 року направила лист до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області ( а.с. 119-122) з проханням поновити її батька та їх сім'ю у ще одному праві, порушеному репресією радянського тоталітарного режиму, праві власності на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам.

31січня 2017 року за вихідним номером № 01-18\22 Верхньорогачицька районна рада надіслала відповідь (а.с.123-125), де вказано, що посилання та тлумачення законодавства, чинного на час репресії стосовно «права» на земельну ділянку, є неправомірним, оскільки ст. 1 ЗК УРСР остаточно закріпила державну власність на землю: «Право приватної власності на землю, надра, води та ліси в межах УРСР скасовано назавжди», вони всі становлять власність робітничо-селянської держави. Сільськогосподарські землі згідно з ст. 3 «становлять єдиний державний земельний фонд, яким відає Народний Комісаріат Земельних Справ та його місцеві органи», а ст.12 ЗК УРСР «Право на землю трудового користування визнається у вигляді: а) права на земельну ділянку в одному або декількох місцях (хутір, відруб, черезсмужні ділянки); б) права на частку землі з наділу земельної суспільства; в) права на участь в спільному користуванні угіддями земельного суспільства.» - визначає лише право на трудове користування, а не право власності».

8 лютого 2017 року рішенням № 9 «Про розгляд рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради та повернення житлового будинку в натурі громадянці ОСОБА_2.» Зеленівською сільською радою Верхньорогачицького району ( а.с.127) було прийнято: повернути житловий будинок в натурі громадянці ОСОБА_2, який знаходиться за адресою вул. Корбута, 2, с. Зелене, а також присадибну ділянку в кількості 0,25 га в натурі для обслуговування будинку.

23 лютого 2017 року ОСОБА_2 направила заяву (а.с. 128-132) з проханням розглянути її заяву на засіданні комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області, та поновити право на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарам, порушене репресією - розкуркулення її батька і їх сім'ї 08 квітня 1930 року.

Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 02 березня 2017 року № 4 «Про звернення ОСОБА_2 щодо поновлення права на земельну ділянку» ( а.с.137-139) - заяву ОСОБА_2 відхилено. Пункт 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 12.02.2014 року № 2 « Про звернення ОСОБА_2 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» - залишено без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 15.05.2017 року ( а.с.18).

Відповідно заповіту ( а.с.13) - все своє майно ОСОБА_2 заповіла своєму сину ОСОБА_1

З рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 02 березня 2017 року позивач не згоден у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті позовної вимоги про визнання протиправним рішення комісії з питань поновлення реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів), суд враховує наступне.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-XII від 17.04.1991 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 962-XII ), цим Законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їх права, встановлюються компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Відповідно до стаття 3 Закону № 962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Відповідно до статті 4 Закону № 962-XII встановлено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Визнати недійсними пов'язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.

За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті реабілітованого повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно опубліковано в пресі чи іншим способом доведено до відома громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого.

Відповідно до статті 5 Закону № 962-XII встановлено для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.

Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 р. "Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям" передбачено:

п. 3, що громадянам, реабілітованим згідно із ст. 1 і ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям). У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується їх вартість) спадкоємцям першої черги;

п. 10, що Комісії визначають склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлюють його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ. Спадкоємцям реабілітованих повертається майно або відшкодовується його вартість при поданні свідоцтв про право на спадщину;

п. 11, що не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів;

п. 13, що майно реабілітованим повертають державні органи, підприємства та організації незалежно від форм власності (у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства), об'єднання громадян або їхні правонаступники, громадяни чи їхні спадкоємці, яким майно первинно було передано безкоштовно;

п. 14, що якщо майно не збереглося, його вартість компенсується тими підприємствами й організаціями, які першими одержали це майно, або їхніми правонаступниками. В інших випадках відшкодування вартості майна провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету;

п.15, виплата передбаченої цим Положенням грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам провадяться незалежно від часу реабілітації. Указана компенсація виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідним фінансовим органом за місцем проживання реабілітованого, а якщо реабілітований громадянин проживає за межами України - фінансовим органом за місцем провадження попереднього слідства;

п. 16 згідно з п. 13 і п. 14 цього Положення юридичні та фізичні особи повертають реабілітованим майно або відшкодовують його вартість в установлені комісією строки, але не пізніше одного року після прийняття рішення;

п. 18 у разі коли неможливо повернути майно або відшкодувати його вартість у порядку, передбаченому п. 12 і п. 15 цього Положення, реабілітованим на сім'ю виплачується грошова компенсація у розмірі до 15 мінімальних заробітних плат;

в п. 29, що рішення комісії з питань виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості можуть бути оскаржені реабілітованими (або їхніми спадкоємцями) та іншими заінтересованими громадянами відповідно до комісії Верховної Ради Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської комісій. В разі незадоволення прийнятими рішеннями ці громадяни можуть звернутися з розв'язанням спору до суду.

Законом не виведено в окрему категорію землю як об'єкт, право власності на який може бути поновлено репресованій особі чи її спадкоємцям. Разом з тим, Законом № 962-XII встановлено, що будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів, поверненню (компенсації) не підлягають.

Відповідно п.1 розділу "Про землю" Декрету про землю від 26.10.1917 р. право приватної власності на землю скасовується назавжди; вся земля обертається у всенародне надбання.

В Земельному кодексі УРСР, прийнятому 25 жовтня 1922 року, було закріплено націоналізацію землі й скасування приватної власності на неї, заборонено купівлю-продаж та інші угоди, пов'язані з відчуженням землі. Усі громадяни незалежно від статі, віросповідання та національності наділялися правом на одержання землі в користування безоплатно. Кодекс надавав право громадянам обирати будь-яку форму землекористування. У першому кодифікованому земельно-правовому акті України визначалося також поняття і регламентувалося землекористування селянського двору, допускалася "трудова оренда" землі.

За Земельним кодексом УРСР 1970 року усі землі проголошувалися власністю народу України, тобто залишалися власністю виключно держави.

Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року було визначено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються.

Згідно ч.4 ст.78 Земельного кодексу України 2001 року в чинній редакції, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України) земельні ділянки не повертаються.

Оскільки, судом було встановлено, що факт реабілітації родини позивача підтверджено, здійснено виплату грошової компенсації, повернуто житловий будинок, який не був конфіскований і зберігся до цього часу, а також присадибну ділянку 0,25 га в натурі для обслуговування будинку. Тобто поновлені права жертв політичних репресій, в порядку та спосіб, що визначені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та "Положенням про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року, що й було фактично реалізовано відповідно до п.18 положення - шляхом виплати грошової компенсації, та повернення житлового будинку і присадибної ділянки. Підстав для поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів) не має через пряму заборону закону.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до Додатку № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року "Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих" головними завданнями комісії є вирішення питань, пов'язаних з установленням факту розкуркулення, адміністративного виселення з відшкодуванням матеріальних збитків і виплатою грошової компенсації реабілітованим, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів, поновленням житлових та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" (п.2), що було зроблено відповідачем.

Таким чином суд приходить до переконання, що права та охоронювані законом інтереси позивача та його родини суб'єктом владних повноважень не порушені, тому відсутні будь-які підстави для визнання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 02.03.2017 року протиправним. А також відсутні підстави для поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення. Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення з питань поновлення прав реабілітованих від 2 березня 2017 року №4 та поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку площею 64 десятини (70 гектарів) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/