Ухвала суду № 74006668, 16.05.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/762/17

Номер провадження 2-з/489/33/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого – судді Тихонової Н.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки №1610 та №1612 від 08.07.2008 р., що був укладений 24.11.2016 р. між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Єврокредит».

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 у місті Миколаєві та належать ОСОБА_2.

Від третьої особи – ОСОБА_4 до суду надійшла позовна заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на предмет спору – нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_3, що на переконання позивача може спричинити відчуження цих приміщень третім особам, внаслідок чого можуть бути порушені права позивача відносно цих приміщень.

З метою запобігання порушення прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду представник ОСОБА_2М просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, направлені на відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 235,4 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 в м. Миколаєві, а також шляхом заборони органам та суб’єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснення державної реєстрації права власності на вказані нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_3 за іншими особами.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні.

Разом з тим, згідно Ухвали суду від 10.05.2018 року накладено арешт на нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по пр. Миру, 4/11 в м. Миколаєві, що позбавляє ОСОБА_3 розпоряджатись цим майном, а реєстраційні органи здійснювати будь-які дії щодо реєстрації права власності на арештоване майно.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позов» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тому, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Крім того, з матеріалів доданої заяви вбачається, що заявник не надав доказів того, що ОСОБА_3 має намір відчужити майно, яке є предметом спору. Сама по собі реєстрація права власності за ОСОБА_3 предмету спору не свідчить про вчинення будь-яких дій щодо відчуження ним спірного майна .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повне ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.05.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова