Постанова № 74006452, 16.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/516/18

Провадження № 1-кп/487/366/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді – Бобрової І.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкої К.М.,

за участю прокурора Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 – ОСОБА_1,

в присутності обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018150030000193 за обвинуваченням, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим, громадянина України, неодруженого, не працюючого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого 19.05.2014 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст.190 КК України до штрафу в розмірі 680 грн., проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 27.12.2017 року в період часу з 18:00 по 19:00 годин ОСОБА_2, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно з корисливих мотивів таємно повторно викрав майно ОСОБА_3, а саме: золотий ланцюжок вагою 4,24 г, дві золоті обручки вагою 2 г та 3 г, грошові кошти в сумі 1200 грн., що знаходилися в шкатулці, яка стояла на полиці шафи. Утримуючи викрадене майно при собі ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Протиправними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було завдано матеріальний збиток на загальну суму 7235 грн..

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз’яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих ОСОБА_2 матерілів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2К свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, суду показав, що 27.12.2017 року він разом з потерпілою ОСОБА_3 знаходилися у неї в квартирі №АДРЕСА_1. Коли вона вийшла з кімнати, точного часу не пам’ятає, він зі шкатулки, що стояла на полиці шафи взяв золоті прикраси та 1200 грн.. Золотий ланцюжок він того ж дня здав у один ломбард, а дві золоті каблучки в інший. Грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. У скоєному щиро розкаюється, має намір відшкодовувати завдану шкоду.

Виходячи з наведеного, враховуючи обставини справи, вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.11.2012 року, яким ОСОБА_2 було засуджено за ч.1 ст.190 КК України до 680 грн. штрафу і який виконано не було, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого за ч.2 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторнно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості; особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в Миколаївській психіатричній лікарні та в Миколаївському обласному наркодиспансері не перебуває.

Обставиною справи, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 - є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин справи, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи, дані про особу ОСОБА_2 та обставини, що пом'якшують його покарання, а також розкаяння в скоєному, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає можливим призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України з застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Крім того, ОСОБА_2, враховуючи вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.11.2012 року, необхідно призначити остаточне покарання з застосуванням ч.1 ст.71 КК України.

При цьому судом враховано, що за правилами ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК Уккраїни, та призначити йому покарання - один рік позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.11.2012 року, та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі іспитового строку – одного року не вчинить нового злочину.

Застосувати ст. 76 КК України та покласти на ОСОБА_2 обов’язки: повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.11.2012 року – виконувати самостійно.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва І.В. Боброва