Рішення № 74006359, 25.04.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5391/17

Провадження № 2/487/519/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого – судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового зсідання – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши в порядку спрощеного провадження, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, Державного агентства автомобільних доріг України (ОСОБА_5) про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначив, що 26.06.2017 року наказом №56-к його було поновлено на посаді першого заступника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2017 року, та в той же день (26.06.17р.) вручено повідомлення про звільнення з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України з 28.08.2017 року, в зв’язку зі скороченням посади першого заступника з 21.10.2016 року, запропоновано вакантні посади. Під тиском керівництва Служби автомобільних доріг 30.06.17р. написав заяв про свою згоду на переведення на вакантну посаду провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації з 28.08.2017 року. Інші вакантні посади йому не пропонувались. Після виходу з відпустки 19.08.2017 року позивач дізнався, що наказом ОСОБА_5 №304 від 18.07.2017 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 19.07.2017 року, увільнивши його від виконання обов’язків заступника начальника з виробничої діяльності зазначеної служби, через що вивільнилась посада заступника начальника служби. 19.08.2017 р. позивач подав заяву про відкликання заяви від 30.06.2017 року про надання згоди на переведення та повідомив про свою згоду обійняти посаду заступника начальника з виробничої діяльності, яка щойно вивільнилась та якій він відповідав за досвідом та кваліфікацією. Наприкінці робочого дня 25.08.2017 року він дізнався, що його заяву про відкликання заяви від 30.06.2017р. не зареєстрували та його начебто вже перевели на посаду інженера до виконання обов’язків за якою він має приступити 28.08.2017 року. Наступного робочого дня 28.08.2017 року позивач повторно подав заяву про відкликання заяви від 30.06.2017 року, яку також відмовлялися реєструвати та після сандалу йому надали наказ №74-к від 28.08.2017 року про звільнення з посади по переведенню на іншу посаду. Через конфлікту ситуацію йому стало зле та наприкінці дня викликали швидку, внаслідок чого з 29.08.2017 по 02.09.2017 року позивач перебував на лікарняному. З 05.09.2017 року вийшовши на роботу позивач дізнався, що з 01.09.2017 року в Службі автомобільних доріг було знову введено до штатного розпису посаду першого заступника служби на яку переведено заступника начальника ОСОБА_7 Перебуваючи у постійній психологічній напрузі, під тиском керівництва, позивач змушений був написати 14.09.2017 року заяву про звільнення з посади за згодою сторін з наступного дня.

Позивач, посилаючись на: - незаконність повідомлення про звільнення з посади першого заступника начальника служби за скороченням штату, оскільки його поновили на роботі поза штатним розписом; - переведення на іншу посаду з 28.08.2017 року, тобто в останній день роботи на попередній посаді, коли він ще мав право відмовитися від переведення; - незаконне звільнення за переводом на іншу посаду на одному і тому самому підприємстві; - переведення на посаду інженера без його згоди; - не запропонування посади заступника начальника, яка вивільнилась 19.07.2017 року та на яку він міг претендувати; - відсутність потреби у скороченні посади першого заступника начальника служби, в зв’язку з відсутністю змін в організації виробництва та праці, з урахуванням уточнених 16.04.2018 року та 25.04.2018 року позовних вимог, просив суд: скасувати накази Служби автомобільних доріг від 28.08.2017 року №74-к та Державного агентства автомобільних доріг України від 18.08.2017 року №356-К; скасувати наказ Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 14.09.2017 року №77-К; - поновити його на посаді першого заступника служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 28.08.2017 року; - стягнути зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2017 року по 25.08.2017 року (169 робочих днів) в сумі 108701,49 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточненні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені у позовній заяві та уточненнях до неї та у запереченнях на відзив. Просила про задоволення позову.

Представник відповідача - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що 23.06.2017 року позивача, на виконання рішення суду від 10.04.2017 року, поновлено на посаді першого заступника начальника Служби, але оскільки на час поновлення ця посада у штаті була відсутня (скорочена), його поновлено поза штатом. В зв’язку зі скороченням посади першого заступника, відповідно до вимог ст.. 40, 49-2 КЗпП України, позивача 26.06.2017 року було повідомлено про звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП з 28.08.2017 року та запропоновано наявні вакантні посади. Позивач погодився на переведення на посаду провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації про що подав 30.06.2017 року до Служби відповідну заяву про переведення з 28.08.2017р. та 16.08.2017 року до ОСОБА_5 про переведення з 28.08.2017 року. Наказами ОСОБА_5 від 18.08.2017 року №356-К та Служби від 28.08.2017 року №74-К позивача переведено на обрану ним посаду. Зазначає, що 28.08.2017 року не є останнім днем роботи позивача на посаді першого заступника начальника Служби, а є першим робочим днем позивача на посаді провідного інженера. 14.09.2017 року позивачем подано заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, на підставі якої та п.1 ст. 36 КЗпП наказом начальника служби від 14.09.2017 року №77-К позивача звільнено з посади з 15.09.2017 року. Посилаючись на відповідність наказів вимогам чинного законодавства просила відмовити у задоволенні позову.

Представник Державного агентства автомобільних доріг України в судове засідання не з’явився, направив до суду заперечення та пояснення на відзив Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, в яких зазначає, що не є відповідачем у даній справі. Посилається на п.п.2 п.5 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою КМУ №439 від 10.09.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 здійснює добір кадрів в апарат ОСОБА_5 та на керівні посади підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а тому ОСОБА_4, перебуваючи на посаді першого заступника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, перебував у трудових відносинах безпосередньо зі Службою і саме Служба є його роботодавцем. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не несе відповідальності за відносини, які виникли між Службою та позивачем, а також на обґрунтованість та відповідність нормам трудового законодавства доводів Служби, викладених у відзиві, щодо порядку переведення позивача та подальшого його звільнення, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 01.10.2014 року до 23.08.2016 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2017 року ОСОБА_4 поновлено на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 23.08.2016 року та стягнуто зі Служби на його користь 74368, 70 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22.06.2017 року апеляційну скаргу Державного агентства автомобільних доріг України відхилено, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2016 року залишено без змін.

Відповідно до наказу ОСОБА_5 №260-К від 23.06.2017 року скасовано наказ ОСОБА_5 №451-К віл 22.08.2016 року та ОСОБА_4 поновлено на посаді першого заступника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 24.08.2016 року.

Наказом Служби автомобільних доріг №229 від 20.10.2016 року внесено зміни до штатного розпису, зокрема виведено з штатного розпису одиницю першого заступника начальника з окладом 5680 грн.

Приймаючи до уваги, що на момент поновлення ОСОБА_4 на роботі у штатному розписі Служби була відсутня посада першого заступника Служби, останнього поновили поза штатом.

В зв’язку зі скороченням посади першого заступника начальника Служби з 21.10.2016 року, ОСОБА_5 26.06.2017 року попереджено ОСОБА_4 про майбутнє звільнення з посади за п.1 ст. 40 КЗпП України з 28.08.2017 року та в той же день (26.06.2017р.) Службою запропоновано ОСОБА_4 вакантні посади на той час: провідного інженера лабораторії з контролю якості виробництва та провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації.

30.06.2017 року ОСОБА_4 надав до Служби заяву про згоду на переведення на посаду провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації та 16.08.2018 року до ОСОБА_5 про звільнення з займаної посади по переведенню на посаду провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації.

Наказом в.о. голови Державного агентства автомобільних доріг України №356-К від 18.08.2017 року, відповідно до ст.. 32 КЗпП України ОСОБА_4 звільнено з посади першого заступника начальника Служб автомобільних доріг у Миколаївській області в порядку переведення з 28.08.2017 року на іншу посаду зазначеної служби.

Начальником Служби автомобільних доріг у Миколаївській області 28.08.2017 року видано наказ №74-К, відповідно до якого ОСОБА_4 звільнено з посади першого заступника начальника в порядку переведення з 28.08.017 року на посаду провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, з окладом згідно штатного розпису.

Перебуваючи в умовах постійної психологічної напруг та під психологічним тиском з боку керівництва Служби, 14.09.2017 року ОСОБА_4 змушений був написати заяву про звільнення з посади за згодою сторін з наступного дня.

Наказом №77-К від 14.09.2017 року, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_4 звільнено з посади провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації з 15.09.2017 року за угодою сторін.

Оцінюючи законність звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Служби та переведення на іншу посаду суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №439 від 10.09.2014 року передбачено повноваження ОСОБА_5 на здійснення добору кадрів в апарат ОСОБА_5 та на керівні посади підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління (підпункт 2 пункту 5 Положення). Відповідно до повноважень встановлених підпунктом 13 пункту 10 зазначеного Положення, голова ОСОБА_5 утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи і організації, затверджує положення (статути) про них, в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління ОСОБА_5.

Виходячи зі змісту вказаних приписів виконуючий обов’язки голови ОСОБА_5 Новак при підписанні наказу №356-К від 18.08.2017 року не мав повноважень на звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Зазначені обставини, окрім вище вказаного, підтверджуються поясненнями представника ОСОБА_5 на відзив Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, які надійшли до суду 13.03.2018 року, щодо перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах безпосередньо зі Службою.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В судовому засіданні встановлено, що 26.06.2017 року ОСОБА_4 вручено під розпис попередження ОСОБА_5 про майбутнє звільнення з посади першого заступника начальника Служби за п.1 ст. 40 КЗпП України з 28.08.2017 року. Виходячи з пояснень представника ОСОБА_5 наданих на відзив Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, щодо відсутності трудових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також винесення наказу №229 від 20.10.2016 року (про внесення змін до штатного розпису) саме Службою автомобільних доріг і Миколаївській області, є незрозумілим чому попередження про майбутнє звільнення ОСОБА_4 було вручено ОСОБА_5, а не Службою з якою позивач перебував у трудових відносинах.

Крім того, 26.06.2017 року ОСОБА_4 вручено під розпис повідомлення з пропозицією наявних на той час вакантних посад в Службі – провідного інженера лабораторії з контролю якості виробництва та провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації.

Проте, як встановлено в судовому засіданні з 19.07.2017 року вивільнилась посада заступника начальника з виробничої діяльності Служби (наказ ОСОБА_5 №304-К від 18.07.2017 року), яка не була запропонована ОСОБА_4

Як пояснила в судовому засіданні представник Служби, ОСОБА_4 були запропоновані посади, які були вакантними на час вручення попередження про звільнення, а посади, які вивільнилися пізніше ОСОБА_4 не пропонувались.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі за № 6-40цс15).

Таким чином, суд приходить до переконання, що звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України було здійснено в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки суду не надано доказів, що позивачу були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення і які існували на день його звільнення.

Крім того, у попередженні ОСОБА_4, яке він отримав 26.06.2017 року зазначено про звільнення з 28.08.2017 року, тобто про наступне вивільнення позивач персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці.

Положеннями статті 241-1 КЗпП України визначено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

У п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства юстиції України від 29.07.93 р. № 58, прямо зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Приймаючи до уваги, що 26.08.2017 року був вихідним днем, то звільнити або перевести ОСОБА_4 могли лише наступного робочого дня – 28.08.2017 року та саме ця дата є останнім робочим днем позивача на посаді першого заступника начальника Служби. Виходячи з викладеного, позивач до 28.08.2017 року включно мав право відкликати свою згоду на переведення, що він і зробив надавши відповідно заяву, яка зареєстрована в Службі автомобільних доріг у Миколаївській області 28.08.2017 року за вх..№1862.

Таким чином, у день видання наказу №74-К від 28.08.2018 року начальник Служби не мав згоди ОСОБА_4 на переведення на іншу посаду, оскільки вона були відкликана останнім, а тому не мав права примусово переводити позивача на іншу посаду.

Доводи представника Служби про те, що 28.08.2017 року є першим робочим днем позивача на посаді провідного інженера відділу підготовки проектно-кошторисної документації, є необґрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладеними вимогам трудового законодавства.

Крім того, відповідно до наказів ОСОБА_5 №356-К від 18.08.2017 року та Служби автомобільних доріг у Миколаївській області №74-К від 28.08.2017 року, ОСОБА_4 звільнено з посади першого заступника начальника Служб автомобільних доріг у Миколаївській області в порядку переведення з 28.08.2017 року на іншу посаду зазначеної служби, з посиланням на ст.. 32 КЗпП України.

Разом з цим, стаття 32 КЗпП України встановлює порядок та підстави для переведення працівника на іншу роботу за його згодою. Таке переведення не є підставою для припинення трудового договору, оскільки йдеться про зміну раніше укладеного трудового договору, що передбачає зміну трудових обов’язків, виконуваної роботи, посади при фактичному продовженні трудових відносин. Трудовий договір припиняється при переведенні працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України). В зв’язку з тим, що ОСОБА_8 переводили на іншу посаду на одному підприємстві, то у відповідача не було підстав для його звільнення, оскільки ст. 32 КЗпП України, на яку є посилання у наказі, цього не передбачає.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Приймаючи до уваги, що накази №356-К від 18.08.2017 року та №74-К від 28.08.2017 року були прийнятті з суттєвим порушенням вимог КЗпП України та підлягають скасуванню, суд вважає, що як наслідок підлягає скасуванню наказ №77-К від 14.09.2017 року, оскільки заява позивача про звільнення за згодою сторін була написана під тиском керівництва Служби автомобільних доріг у Миколаївській області та внаслідок їх неправомірних дій щодо переведення позивача, а порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом поновленням ОСОБА_4 на роботі на посаді першого заступника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з дня його звільнення, тобто з 28.08.2017 року.

Суд вважає необґрунтованими заяву представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки статтею 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, а у справах про звільнення – місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Так, позивача звільнено з 15.09.2017 року, а з позовом до суду він звернувся 10.10.2017 року, тобто місячний строк не пропущений. Стосовно наказів №356-К від 18.08.2017 року та №74-К від 28.08.2017 року, то вони фактично є наказами про переведення позивача, а тому тримісячний строк на їх оскарження позивачем також не було пропущено.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, поновлення позивача на роботі є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з 28.08.2017 року по день ухвалення судом рішення – 25.04.2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного. Відповідно до пунктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами, середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до довідки №103/06-40 від 17.01.2018 року середньоденний заробіток ОСОБА_4 за останні два місяці складає 341,07 грн.

Проте, оскільки ОСОБА_4 було поновлено поза штатом та розмір його посадового окладу не був визначений штатним розписом, суд вважає необхідним середньоденний заробіток розраховувати з суми, визначеної рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2017 року, яким встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_4 на момент звільнення з посади першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області становив 567,70 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2017 року по 25.04.2017 року за 167 робочих дні складатиме 101508,81 грн.

Крім того, пунктом 10 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» визначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Приймаючи до уваги, що на момент скорочення посади першого заступника Начальника Служби його посадовий оклад дорівнював посадовому окладу заступника начальника Служби та з урахуванням підвищення посадового окладу останнього з 6490 грн. (відповідно до штатного розпису станом на 01.03.2017 року) до 7350 грн. (відповідно до штатного розпису на 01.09.2017 року) коефіцієнт підвищення посадового окладу становитиме 1,133 (7350/6490=1,133).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів становитиме 107415,08 грн. (101508,81 грн. х1,133 = 107415,08 грн.). З вказаної суми підлягають відрахуванню заробітна плата отримана ОСОБА_4 за період перебування на посаді провідного інженера в сумі 5906,27 грн.

Таким чином, з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2017 року по 25.04.2018 року в сумі 101508, 81 грн. (567,70 грн. х 167 днів х 1,133 – 5906,27 грн. = 101508, 81 грн.)

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір в розмірі 670 грн., на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь позивача судовий збір в сумі 670 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 11-13, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. провулок Бузника, 24) до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (ЄДРПОУ 25878206, місцезнаходження: 54029, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2А), Державного агентства автомобільних доріг України (ЄДРПОУ 37641918, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9) про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Наказ Державного агентства автомобільних доріг України №356-К від 18.08.2017 року – скасувати.

Наказ Служби автомобільних доріг у Миколаївській області №74-К від 28.08.2017 року – скасувати.

Наказ Служби автомобільних доріг у Миколаївській області №77-К від 14.09.2017 року – скасувати.

Поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 28.08.2017 року.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101508, 81 грн. без утримання сум податків та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 670 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.04.2018 року.

Суддя: З.М. Сухаревич