Рішення № 74006108, 23.04.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/295/18 Провадження № 2/450/895/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про (предмет спору): визнати за ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1/ право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року,

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач є спадкоємцем за заповітом до майна своєї баби ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За час свого життя вказаний спадкодавець, крім іншого, набула у власність, в порядку спадкування за ОСОБА_1 (її чоловіком ) право власності на будинок, право власності на який є предметом спору. У позасудовому порядку позивач здійснити спадкування не може, оскільки спадкодавцем ОСОБА_3 не було зареєстровано її право на таке майно. Тому, право позивача на спадкування є порушеним.

Позиція відповідача: представник у судове засідання на виклик суду не з'явився.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

02.02. 2018 року ухвала суду про відкриття провадження у справі. 23.02. 2018 року клопотання представника позивача про витребування спадкової справи та долучення доказів; 01.03. 2018 року заява представника позивача про долучення доказів; 10.04. 2018 року вимога суду про витребування спадкової справи; 18.04. 2018 року супровідний лист про долучення копії спадкової справи; 23.04. 2018 року заява позивача про розгляд справи без його участі; заява представника позивача про розгляд справи без її участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

За час свого життя з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно, ОСОБА_1, крім іншого, набув право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1, що підтверджується Реєстраційним посвідченням від 04.05. 1995 року. Технічні характеристики будинковолодіння підтверджуються Технічним паспортом, виготовленим станом на 12.08. 1995 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.02. 1985 року. В день смерті ОСОБА_1, згідно 525 ЦК України 1963 року, відкрилась його спадщина. Відомості про складення ОСОБА_1 заповіту та заведення спадкової справи після смерті останнього відсутні. Тому, в силу вимог ч. 2 ст. 524 ЦК України 1963 року спадкування після смерті ОСОБА_1 здійснюється за законом почергово. У склад спадщини ОСОБА_1, крім іншого, увійшло право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. З Довідки № 137 № 22.02. 2018 року, видана виконавчим комітетом Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області слідує, що ОСОБА_1 до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1. На день його смерті в житловому будинку були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_2. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Із письмової заяви ОСОБА_2, що долучена до матеріалів справи слідує, що він визнає ту обставину, що спадщини після смерті батька ОСОБА_1 він не приймав.

Таким чином, ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 набула право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1. Із заповіту ОСОБА_3 від 02.07. 1996 року, посвідчений 02.07. 1996 року ОСОБА_4, секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зареєстровано в реєстрі 17, слідує, що ОСОБА_3 свої права та обов'язки заповіла ОСОБА_1.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16.12. 2011 року. У відповідності до вимог ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина після смерті останньої. Згідно вимог ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_3 увійшло, крім іншого, право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1.

23.01. 2018 року за заявою ОСОБА_1 від 23.01. 2018 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. відкрита спадкова справа № 15/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3.

Із Постанови приватного нотаріусу Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. від 23.01.2018 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій, крім іншого, слідує, що 23 січня 2018 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке належало його бабі ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами при ньому під № 53 (п'ятдесят три) в селі Дмитре, Пустомитівського району, Львівської області.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України «Про нотаріат», п.п. 4.14, 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Проте, з поданих для нотаріуса документів не вбачається підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його баби ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 не звертався до нотаріуса у встановлений законодавством 6-місячний строк для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини, а також не підтвердив факт проживання його разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, немає підстав вважати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину після смерті його баби ОСОБА_3 та таким, що має право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

З Довідки № 137 № 22.02. 2018 року, видана виконавчим комітетом Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області слідує, що ОСОБА_1 до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1. На день його смерті в житловому будинку були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_2. Письмовою заявою ОСОБА_2, що долучена до матеріалів справи підтверджуються обставини викладені в позовній заяві, з якої слідує, що позивач звернувся до нотаріуса представив правовстановлюючі документи, здійснює догляд за будинком, що є предметом позову, проживав у ньому.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. П. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Сторонами не надано суду доказів, що спростовували б факт проживання позивача із спадкодавцем.

ОСОБА_1 протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляла про відмову від спадщини. Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Зіставивши наведені норми цивільного закону, можна зробити висновок, що закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем. Так, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї. Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст. 1220 ЦК України) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він вважається таким що прийняв спадщину. Відтак, в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3.

Докази існування спадкоємців після смерті ОСОБА_3, які згідно вимог ст. 1241 ЦК України, мають право на обов'язкову частку у спадщині і претендують на спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право власності на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя розпорядився спадковим майном на випадок своєї смерті склавши заповіт на користь позивача; те, що позивач являється спадкоємцем після смерті спадкодавця за заповітом; те, що позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1, - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1/ право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складено 23.04.2018 року.

Рішення суду законної сили не набрало.

11.05.2018 р.

СуддяЄ. О. Данилів