Ухвала суду № 74006002, 16.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1755/14-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П.Т., з участю секретаря Репети К.М., уповноважених представників Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД»: голови правління об’єднання ОСОБА_1; адвоката ОСОБА_2, старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Тимо Р.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання голови правління Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» про скасування арешту нерухомого майна.

Перевіривши доводи викладені у скарзі, та дослідивши докази по наданих матеріалах,-

у с т а н о в и в:

Голова правління Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» ОСОБА_1 звернулось до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна.

Просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова 20 березня 2014 року, на усе нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД».

Клопотання обґрунтував наступним.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2014 року (слідчий суддя Єзерський Р. Б.) у справі №466/1755/14-к в межах досудового розслідування кримінального провадження №12012150090000174 від 29.11.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, задоволено клопотання заступника начальника СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_3, погоджене прокурором прокуратури Шевченківського району м. Львова ОСОБА_4 та накладено арешт на:

- усе нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи - 03089153), що знаходиться за адресою: 79020,м. Львів, пр. В.Чорновола,67;

- усе нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагробуд- Львів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35501735), іцо знаходиться за адресою: 79020, м. Львів, пр. В.Чорновола, 67.

В подальшому, 16 січня 2018 року слідчий СУ ГУ Національної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5, розглянувши матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012150090000174 від 29.11.2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012150090000174 від 29.11.2012 року у зв'язку зі встановленням відсутності події кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, 191 КК України.

Стороною заявника клопотання зазначено, що у продовженні арешту відпала потреба з огляду на те, що кримінальне провадження №12012150090000174 від 29.11.2012 року вже закрите. Існування арешту майна за умов його подальшої недоцільності порушує законні права та інтереси Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД»

В судовому засіданні голова правління ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 клопотання підтримали з підстав зазначених вище, просили таке задовольнити.

Старший слідчий СУ ГУ НП у Львівській області Тимо Р.О.в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперчив.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження слідчий суддя встановив наступне.

В провадженні СУ ГУ НН у Львівській області перебувало кримінальне провадження № 12012150090000174 від 29.11.2012 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.358,ч.4 ст.191 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУ НН у Львівській області від 16 січня 2018 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2014 року в межах досудового розслідування кримінального провадження №12012150090000174 від 29.11.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, задоволено клопотання заступника начальника СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_3, погоджене прокурором прокуратури Шевченківського району м. Львова ОСОБА_4 та накладено арешт на: усе нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об'єднання по агропромисловому будівництву «Львівоблагропромбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи - 03089153), що знаходиться за адресою: 79020,м. Львів, пр. В.Чорновола,67; усе нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагробуд- Львів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35501735), іцо знаходиться за адресою: 79020, м. Львів, пр. В.Чорновола, 67.

Відомості про арешт нерухомого майна ЛОКМОАПБ «Львівоблагропромбуд» та ТзОВ «Облагробуд-Львів» 27.03.2014 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексні номери 19652815, 19651777.

Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка визначає поняття речових доказів.

Відповідно до положень ч. З ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об'єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє можливості зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Поряд з цим, в ухвалі слідчого судді від 20.03.2014 про накладення арешту на майно відсутнє посилання на таке процесуальне рішення слідчого.

У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Однак, судовим розглядом встановлено, що майно на яке накладено арешт - нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» не підпадає під вказані вище ознаки, відповідно, а тому не може бути конфісковане в дохід держави.

У випадку, передбаченому п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи те, що у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, підстав для арешту майна Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» з підстав, передбачених ч.3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді також немає.

Відповідно до п.11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», в ухвалі про задоволення клопотання щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен зазначити строк її (ухвали) дії, враховуючи, що: 1) для запобіжних заходів, арешту майна цей строк є пропорційним строку досудового розслідування - два місяці; 2) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади не може становити більше двох місяців, а строк дії тимчасового доступу до речей і документів - більше одного місяця. Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. З ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Судовим розглядом встановлено, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 20.03.2014 триває вже більше чотирьох років.

За цей час орган досудового розслідування, жодній особі не повідомив про підозру, відповідно, а відтак не довів наявність підстав для арешту нерухомого майна Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» , так само як і ризиків, передбачених ст.170 КПК України, а тим більше його необхідності на даний час.

Крім цього, у кримінальному провадженні слідчим неодноразово виносилась постанова про закриття кримінального провадження ОСОБА_6, слідчим закрито кримінальне провадження 16.01.2018 у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення, на час розгляду цього клопотання рішення слідчого не скасовано.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї 1952 року, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначеним нормам Основного Закону щодо непорушності права власності кореспондують положення ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно, користування - передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання, а правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із вимогами ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Відповідно до п.13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження», розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слід звернути увагу, що згідно з ч. 1 ст. 147 КПК клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення розглядається слідчим суддею, судом (під час судового розгляду), який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Такий підхід, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, доцільно використовувати й при розгляді клопотань про скасування відсторонення від посади та арешту майна.

Згідно із абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно, клопотання про зняття арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.03.2014 №466/1755/14-к на усе нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД», підсудне Шевченківському районному суду м. Львова.

Згідно із вимогами ч.3 ст.64-2 КПК України третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Таким чином слідчий суддя дійшов переконання, що клопотання Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» є підставним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 174, 369, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова 20 березня 2014 року, на усе нерухоме майно Львівського обласного кооперативного міжгосподарського об’єднання по агропромисловому будівництву «ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД» (ідентифікаційний код юридичної особи – 03089153), зареєстроване за адресою: 79058, Львівська область, м. Львів, пр.-т ОСОБА_6,67.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_7