Рішення № 74005120, 16.05.2018, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/105/18

Провадження № 2/378/75/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що 4 березня 2008 року померла її мати ОСОБА_8, яка постійно до дня смерті проживала та була зареєстрована в житловому будинку № 11 по вул. Радянська в с. Розумниця. Спадщину після смерті матері прийняла вона, подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 4 березня 2008 року помер її батько ОСОБА_9, який постійно до дня смерті проживав та був зареєстрований в житловому будинку № 11 по вул. Радянська в с. Розумниця. На час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 разом з нею постійно до дня смерті проживав їхній батько ОСОБА_9, який в силу ч. 4 ст. 1220 ЦК України не входить до кола її спадкоємців. У вищевказаному житловому будинку станом на 4 березня 2008 року були зареєстровані, проте фактично не проживали діти спадкодавці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 До спадкового майна померлої належить земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „Розумнянське” розміром 2,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0102956 виданим в грудні 1996 року на підставі розпорядження Ставищенської РДА від 10 грудня 1996 року № 435, який зареєстрований 31 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370. 5 грудня 2016 року державний нотаріус відмовила їй у видачі права на спадщину за законом. Вартість земельної частки паю становить 145427 гривень.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті 4 березня 2008 року матері ОСОБА_8 на ј частину вказаної земельної частки (паю).

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, подали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали, просять справу розглядати без їх участі (а.с. 68).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в судове засідання не прибули, направили до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.69-70).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили (а.с.85-88).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 4 березня 2008 року померла ОСОБА_8 (а.с. 17 зв).

4 березня 2008 року помер ОСОБА_9 (а.с. 7).

До спадкового майна померлої ОСОБА_8 належить земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „Розумнянське” розміром 2,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0102956 виданим в грудні 1996 року на підставі розпорядження Ставищенської РДА від 10 грудня 1996 року № 435, який зареєстрований 31 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 (а.с. 10).

Вартість земельної частки паю становить 145427 гривень (а.с. 13).

З копії матеріалів спадкової справи (а. с. 17-20) встановлено, що після смерті ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у встановлений шестимісячний строк звернулася позивач.

Відповідно до копії довідки, виданої 26 липня 2011 року Розумницькою сільською радою за № 495, яка знаходиться в спадковій справі (а.с. 20) разом із ОСОБА_8 до дня її смерті проживали її чоловік ОСОБА_9 та діти: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 разом з нею постійно до дня смерті проживав ОСОБА_9, який в силу ч. 4 ст. 1220 ЦК України не входить до кола її спадкоємців.

У вищевказаному житловому будинку станом на 4 березня 2008 року були зареєстровані, проте фактично не проживали діти спадкодавці ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, що підтверджується довідкою виданою 1 грудня 2016 року Розумницькою сільською радою за № 420 (а.с. 11) та актом про місце реєстрації та проживання (а.с. 12).

5 грудня 2016 року державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона має право тільки на частину спадкового майна, так як інші спадкоємці також прийняли спадщину (а.с. 6).

Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220 ч. 1, 1223 ч. 3 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як встановлено ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається із п. "г" ч.1 статті 81 ЗК України ( від 25 жовтня 2001 року) громадяни набувають право власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч. 2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною другою статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 за життя належала вищевказана земельна частка (пай), право на ј частину якої в порядку спадкування за законом після смерті останньої набула позивач, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було зменшено позовні вимоги, тому сплачений судовий збір в розмірі 749,47 грн. слід повернути останній.

Керуючись ст.ст. 81, 125, 158 Земельного Кодексу України, ст. ст. 373, 1218, 1220, 1225 ч 1, 1268, 1269 ч. ч. 1, 2, ст. 1270 ч. 1, 1297 ЦК України, ст. ст. 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, ст. ст. 2, 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 4 березня 2008 року ОСОБА_8, на ј частину земельної частки (паю) у землі, розташованої на території Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області розміром 2,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0102956 виданим в грудні 1996 року на підставі розпорядження Ставищенської РДА від 10 грудня 1996 року № 435, який зареєстрований 31 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370, вартістю 36356 (тридцять шість тисяч триста п’ятдесят шість) гривень75 копійок.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 749 (сімсот сорок дев’ять) гривень 47 копійок сплачений нею по квитанції № NORZT50591 від 5 лютого 2018 року, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, отримувач УДКСУ у Ставищенському районі - 22030001, р/р 31214206700567, МФО 821018, код 36403380.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя Т. Н. Скороход