Рішення № 74004525, 23.04.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10789/17

2-а/357/176/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий – суддя Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, треті особи: Державна пенітенціарна служба України, Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, треті особи: Державна пенітенціарна служба України, Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними мотивуючи тим, що він в період з 30.10.2006 року по 30.06.2016 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з 30.06.2016 року наказом Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області №65 о/с-пр був звільнений в запас за пп.2 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). З 20.12.2016 року йому встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.7 Порядку №850, до якої додав всі необхідні документи. Платіжним дорученням №52 від 07.03.2017 року позивачу були виплачені кошти в сумі 144 000,00 гривень, тобто виплачено допомогу в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб. Таким чином, позивачу не доплачено 176 000,00 гривень (320 000,00-144 000,00), які передбачені Порядком № 850. Позивач вважає, що така виплата не ґрунтується на нормах законодавства, тому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 176 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, представник позивача ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача та треті особи представників до суду не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.18 КАС України (в редакції кодексу, яка діяла на час подання позову), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган місцевого самоврядування, посадова чи службова органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам. А також усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Отже, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду, оскільки заявлено спір щодо соціальних виплат на користь позивача.

Відповідно до п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 30.10.2006 року по 30.06.2016 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, з 30.06.2016 року звільнений зі служби згідно наказу Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області № 65 о/с-пр, що також підтверджується трудовою книжкою.

Згідно свідоцтва про хворобу №1076/у від 24.06.2016 року, виданим військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по м. Києві», захворювання ОСОБА_1, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0214686, позивачу з 20.12.2016 року встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.01.2018 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинного до 09.11.2015 р.) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас відповідно до абзацу третього пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року, зареєстрованого в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, було затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського /далі Порядок № 4/.

Так, відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Разом з тим, згідно пункту 3 розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до відомостей виписки з акта огляду МСЕК, на що вказано вище, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 15.12.2016 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Отже, суд вважає, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку № 4 критеріям та є таким, що має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги.

При цьому, судом встановлено, що позивача було звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Тобто, останнім місцем служби позивача є Державна кримінально-виконавча служба України.

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну кримінально - виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1.2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. №348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» передбачено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції – міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації

Відповідно до Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. № 348 були створені такі міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Відповідно до п.3 ч.3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016р. №348 міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються, а саме: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Київ) - управління Державної пенітенціарної служби в Житомирській області; управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області; управління Державної пенітенціарної служби в Черкаській області; управління Державної пенітенціарної служби в Чернігівській області.

З урахуванням вказаного, а також зазначених вище норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації є належним відповідачем у справі.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 р. Пунктом 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (пп.2 п. 3 Порядку №850).

Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (п. 7 Порядку №850).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку №850).

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (п. 10 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п. 11 Порядку №850).

Як вбачається з довідки від 04.09.2017 року №43-268, що видана Управлінням Державної Пенітенціарної Служби України м. Києва та Київської області, ОСОБА_1, платіжним дорученням від 07.03.2017 року №52 виплачено одноразову грошову допомогу відповідно постанови КМУ від 21.10.2015 року №850 в сумі 144 000 гривень, тобто дана виплата була проведена у значно меншому розмірі ніж передбачено постановою КМУ від 21.10.2015 року №850.

Таким чином, вимоги позивача до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації щодо не виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому згідно наведених вище правових норм розмір допомоги по другій групі інвалідності встановлюється на рівні 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Позивачу встановлено другу групу інвалідності з 20.12.2016 року, тобто, розмір одноразової грошової допомоги має становити 320 000,00 грн. /1600 грн. х 200/, виплачено 144 000,00 грн., тому недоплачена сума в розмірі 176 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, зареєстрованим в Мінюсті України 29.01.2016 року за № 163/28293, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77,78, 241-244, 246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму. установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги в розмірі 176 000, 00 грн. ( сто сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя ОСОБА_3