Вирок № 74003956, 15.05.2018, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2326/17

Провадження № 1-кп/351/33/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді - Собка В.М. ,

секретар - Нагірняк В.М.,

з участю: прокурора - Мельник І.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

представника сектору пробації - ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, одруженого, який на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, керуючи транспортним, засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та залишив потерпілого без допомоги.

Зазначені правопорушення ОСОБА_1М вчинив за наступних обставин:

20.09.2017 р. приблизно о 21:00 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись автодорогою місцевого значення сполученням «Снятин -Городенка» в напрямку м. Городенка, між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3, 2.9, 10.1, 12.1, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, зокрема, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проявив неувагу до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не справився з керуванням транспортного засобу, з’їхав з проїжджої частини дороги на узбіччя з правої сторони від проїжджої частини дороги та, не дотримуючись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який йшов з велосипедом в попутному напрямку по узбіччю, розташованому справа від проїжджої частини дороги, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Крім того, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_4, водій ОСОБА_1, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п.2.10 правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов'язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності за скоєне, на автомобілі причетному до ДТП з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_4, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження та своїми умисними діями, які виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати їй допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.286 КК України ч.1ст. 135 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав, щиро розкаявся, зазначив, що на час вчинення ДТП у стані алкогольного сп’яніння не перебував, просив суворо його не карати.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні просили суворо не карати обвинуваченого, та заявили цивільний позов, який просили залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з’ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз’яснив їм про позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, доведена повністю і його злочинні діяння слід кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебувала у небезпечному для життя стані.

Згідно ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому є скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до висновку органу пробації ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину вчиненого з необережності, згідно довідок Снятинської ЦРЛ на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, постійної роботи не має, займається ремонтом взуття на дому.

При обранні міри покарання, суд враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.

Враховуючи обставини справи, беручи до уваги думку потерпілих, висновки Досудової доповіді органу пробації від 12.12.2017р., про те, що існує високий ризик вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та середній рівень небезпеки, що становить обвинувачений для суспільства, інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя та відношення до скоєних злочинів та наявну можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі чи обмеження волі на певний строк, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції статтей обвинувачення виді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 слід залишити без розгляду.

Згідно вимог ч.1 ст.124 КПК України із обвинуваченого слід стягнути у користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 1863,30 грн.

Долю речових доказів визначити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.135 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч.1 ст.286 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_1 визначити 1 (один) рік і 1 (один) місяць обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробувальним терміном 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 1863,30 грн. витрат на залучення експертів.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 21093, д.н.зн. АТ 2361 ВМ залишити власнику ОСОБА_1;

- чоловічу кепку, кросівок на ліву ногу, мобільний телефон «Нокія», два рюкзаки, велосипед «Staljer» залишити власнику ОСОБА_4;

- двірник вітрового скла автомобіля, металевий утримувач номерного знаку автомобіля, уламки скла фари автомобіля, уламки багажника та заднього болотника велосипеда, які передано на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів Снятинського ВП ГУНП в області знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.