Ухвала суду № 74003889, 07.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12069/17

Провадження № 11-сс/779/34/2018

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гандзюка В.П., Гриновецького Б.М.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1М,

прокурора Косовець Р.М..,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) адвоката ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року задовольнено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження №12017090000000496 та накладено арешт на земельну ділянку в с. Поляниця Яремчанської міської ради з кадастровим номером 2611092001220020188, яка знаходиться у власності ОСОБА_3.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що земельна ділянка в с. Поляниця Яремчанської міської ради з кадастровим номером 2611092001220020188, яка на даний час знаходиться у власності ОСОБА_3, є об’єктом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, а тому, враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 цього Кодексу, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, слідчий суддя дійшов висновку,що клопотання слід задовольнити.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, адвокатом ОСОБА_2 в інтересах власника майна ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій вона посилається на необґрунтованість та незаконність ухвали, просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження №12017090000000496, розпочатого 12.09.2017 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник покликається на неповноту судового розгляду, яка полягала у недослідженні слідчим суддею можливості використання земельної ділянки, як доказу у кримінальному провадженні, тобто дійсної наявності у земельної ділянки ознак речового доказу. Натомість слідчий суддя обмежився тільки перевіркою наявності у матеріалах справи постанови про визнання земельної ділянки речовим доказом.

При цьому, апелянт вважає, що слідчий, приймаючи рішення про визнання речовим доказом земельної ділянки, не зібрав достатньо даних, на підставі яких можна було б дійти обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001:22:002:0188 є об’єктом кримінально-протиправних дій і повинна визнаватись речовим доказом, а керувався тільки показаннями ОСОБА_5 (ініціатора кримінального провадження) та копіями державних актів, нею ж наданих (оригіналами, яких остання не володіє).

Крім цього, адвокат ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого щодо об'єкта нерухомого майна. Крім цього, ОСОБА_3 не перебуває у статусі підозрюваного (обвинуваченого), попри це зі сторони держави зазнає невиправданих обмежень у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю, що є грубим порушенням національного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, апелянт вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику власника майна – ОСОБА_3 та копія ухвали йому не направлялась. Про існування накладеного арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 дізнався від нотаріуса 07.12.2017 року, після чого звернувся до Івано-Франківського міського суду про видачу копії ухвали слідчого судді, яку отримав поштовим зв’язком 12.01.2018 року. Таким чином, у відповідності до ч.3 ст. 395 КПК України, вважає, що ОСОБА_3 не пропустив строк апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

Представником потерпілої ОСОБА_5– ОСОБА_6 подано заперечення, в якому вона просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні скарги на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.09.2017 року про накладення арешту на земельну ділянку. Вважає накладення арешту на земельну ділянку обґрунтованим та законним. Вказує, що вона є власницею земельної ділянки, що підтверджується оригіналами правовстановлюючих документів, та існує велика ймовірність вчинення в подальшому ОСОБА_3 як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення її права власності.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Клопотань від вказаних осіб про перенесення розгляду не надходило.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення захисника ОСОБА_3– адвоката ОСОБА_2, яка підтрмала подану АС, просить ухвалу слідчого судді скасувати; пояснення прокурора Косвець Р.М., який заперечив доводи АС поданої захисником, просить ухвалу слідчого судді залишити без задоволення; перевіривши матеріали справи, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя в повній мірі дотримався.

Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК АС подається на ухвалу слідчого судді протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Приймаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 до розгляду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, ухвала від 20.09.2017 року слідчим суддею постановлена без виклику особи, яка її оскаржує. Копія оскаржуваної ухвали адвокатом ОСОБА_2 отримана 12.01.2018 року, що підтверджується поштовим конвертом та роздруківкою з онлайн сервісу відстеження руху поштових відправлень «Укрпошти». Апеляційна скарга подана нею 17.01.2018 року, тобто в межах визначеного законом п’ятиденного строку, а тому строк на апеляційне оскарження нею не пропущено.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017090000000496 від 12.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що на початку 2017 року невстановлені слідством особи, з корисливих мотивів, шахрайським способом придбали право на земельні ділянки з кадастровими номерами 261109200122002016, 2611092001220021657, 2611092001220020188, 2611092001220020163, 2611092001220020180, 2611092001220020164, які перебували власності гр. ОСОБА_5, що підтверджується наявними в останньої державними актами серії ІФ № 058509, ІФ 2058510, ІФ 058507, ІФ 058508; ІФ 058506, ІФ 102963. Вказані дії невстановлених слідством осіб призвели до спричинення майнової шкоди ОСОБА_5 у великих розмірах.

Враховуючи те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 261109200122000162, 2611092001220021657, 2611092001220020188, 2611092001220020163, 2611092001220020180, 2611092001220020164 є предметом кримінального злочину та набуті злочинним шляхом, на підставі постанови старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 14 вересня 2017 року їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.1ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту матеріалів долучених до клопотання вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092001220020188 є об’єктом кримінально-протиправних дій, внаслідок яких незаконно було змінено власника земельної ділянки.

Зокрема, зі змісту пояснень потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що вказана земельна ділянка належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі №1141 та Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ІФ№058507, виданого Поляницькою сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківського області 15.06.2004 року, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010429800280, та була незаконно без її відома на підставі сфальсифікованих документів відчужена 20.03.2017 року.

19 вересня 2017 року старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 за погодженням прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 звернувся до Івано-Франківського міського суду з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001220020188 в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, яка знаходиться у власності ОСОБА_3

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2017 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування задовольнено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ст. 131 КПК передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст.170 КПК накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу положення ч.1 ст.98 КПК випливає, що лише після того, як слідчий, прокурор встановить належність певних матеріальних об’єктів до кримінального провадження (вони були знаряддям вчинення злочину, зберегли або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій), він складає вмотивовану постанову про визнання їх та приєднання до кримінального провадження як речових доказів.

Відповідно до положень абз.2 ч.10 ст.170 КПК, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на положення ч. 2 ст. 170 КПК, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК, наклав арешт на земельну ділянку, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження №12017090000000496, слідчий суддя встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на земельну ділянку, оскільки вона відповідає критеріям ст. 98 КПК - є об’єктом кримінально протиправних дій, та прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, матеріали судового провадження, свідчать, що на даному етапі розслідування кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_2 стверджується, що ОСОБА_9 є добросовісним набувачем земельної ділянки., що свідчить про те, що апелянтом не оспорюється той факт, що земельну ділянку було придбано ОСОБА_9 у особи, яка не мала права її відчужувати.

Так, відповідно до ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Покликання апелянта в поданих додаткових поясненнях на наказ Міністерства юстиції України від 24.10.2017 року про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки достовірність накладення арешту на майно не було предметом перегляду Міністром, прийнятих процесуальних рішень у рамках кримінального провадження в тому числі постанов про визнання речових доказів зазначених земельних ділянках.

Допущена арифметична помилка кадастрового номера у постанові слідчого від 14.09.2018 року про визнання речовим доказом, також не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, як у клопотанні слідчого про арешт майна, так у самій оскаржуваній ухвалі вказано правильний кадастровий номер земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту в даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

Істотних порушень норм КПК, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з часу постановлення ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року про арешт майна пройшов доволі тривалий час, протягом якого вказана ухвала слідчого судді виконувалась та проводились певні слідчі дії спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Як вбачається з представлених матеріалів ОСОБА_3 з таким клопотанням до суду не звертався. Враховуючи те, що особа, яка вказана як власник майна чи її представник не були присутні в судовому засіданні, вони не позбавлені можливості звернутися до місцевого суду з відповідним клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: В.П. Гандзюк

ОСОБА_10