Постанова № 74003500, 10.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1556/17 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 23 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року під головуванням судді Рудник М.І.

у справі №288/1556/17 за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Самойлович Агро» про визнання недійсними договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом. Просила визнати недійсними договори оренди земельної ділянки площею 3,5059 га., кадастровий номер НОМЕР_1, та земельної ділянки площею 3,9103 га., кадастровий номер НОМЕР_2, укладені 20.07.2016 року між нею та ТОВ «Гетьман Самойлович-Агро». В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку вона є власником земельних ділянок площею 3,9103 га. та 3,5059 га., які розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області та мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. У липні 2016 року були укладені договори оренди її земельних ділянок із відповідачем. Право оренди за вказаними договорами зареєстровано державним реєстратором 31.07.2017 року.Крім того, їй стало відомо, що на її земельні ділянки зареєстровано право оренди на підставі договорів оренди землі, укладених 20.08.2011 року між нею та відповідачем, строк дії договорів 10 років. Зазначені договори оренди землі є діючими і дійсні до 2021 року, мають свої умови, які є обов'язковими для виконання сторонами. Тобто на даний час одночасно існують два діючі договори оренди її земельних ділянок. За вказаних обставин договори оренди від 20.07.2016 року укладені в період дії договорів оренди від 20.08.2011 року, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано обставини, що свідчать про одночасне існування двох договорів оренди на одну і ту ж земельну ділянку із різними самостійними умовами договору, які виходячи зі змісту ст.69 ЦК України, є обов'язковими для виконання сторонами, що фактично зробити неможливо у зв'язку з індивідуальністю цих умов, які відрізняються між собою. Таким чином, оспорювані договори оренди землі вносять незрозумілість у орендні правовідносини з відповідачем, а тому підлягають визнанню недійсними. Крім того судом не було враховано, що у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, а в разі виявлення - не допустити дії щодо подвійної реєстрації права оренди на один об'єкт.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі розпоряджень Попільнянської райдержадміністрації від 22.02.2007 року за №74 та від 16.05.2007 року за №242, та відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4, виданих Попільнянською районною державною адміністрацією 02.12.2008 року та 19.08.2009 року, є власником земельних ділянок площею 3,5059 га. та площею 3,9103 га., які розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010821900016, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5 та за НОМЕР_6, кадастровий номер - НОМЕР_7 (а.с.6,7).

Відповідно до копій договорів оренди землі від 20.08.2011 року ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «Гетьман Самойлович-Агро» (орендар) уклали Договори оренди землі на підставі зазначених Державних актів на право власності на земельну ділянку, за умовами яких в оренду передано земельні ділянки загальною площею 3,5059 га. та площею 3,9103 га. Термін дії договорів 10 років. Орендна плата складає 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.17-20).

Відповідно до копій договорів оренди землі від 20.07.2016 року ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «Гетьман Самойлович-Агро» (орендар) уклали Договори оренди землі на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5 та НОМЕР_4, кадастровий номер - НОМЕР_7. В оренду передано земельні ділянки, загальною площею 3,5059 га. та площею 3,9103 га. Договори укладено на 10 років. Орендна плата складає 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12 082,55 грн. за один рік оренди (а.с.8-11).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованих 27.12.2017 року Центром надання адміністративних послуг при Попільнянській РДА Житомирської області, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2017 року були зареєстровані договори оренди землі, видані 20.07.2016 року, термін оренди 10 років, Орендарем зазначено: ТОВ «Гетьман Самойлович-Агро», Орендодавцем зазначено: ОСОБА_3, об'єкт нерухомого майна земельні ділянки загальною площею 3,5059га. та 3,9103га, розташовані на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери: НОМЕР_5 та НОМЕР_7, відповідно (а.с.12-15).

Як вбачається із повідомлення №6-0.31-1001/116-17 від 29.12.2017 року відділу Головного управління Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області, на земельні ділянки площею 3,5059 га. та площею 3,9103 га. Відділом Держкомзему у Попільнянському районі були зареєстровані договори оренди в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, між власником земельних часток (паїв) ОСОБА_3 та суб'єктом господарювання ТОВ «Гетьман Самойлович Агро». Договори оренди згідно кадастрової системи на даний час зареєстровані з ТОВ «Гетьман Самойлович Агро» 31.07.2017 року, терміном на 10 років.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що із заявлених позивачкою підстав позов задоволенню не підлягає - достатніх підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів немає.

При цьому судом враховано, що відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6, ст.35 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.1,3,5 ст.203, ч.2 ст.207 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1,3 ст.215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені ч.1,3,5,6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочини може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа №6-94 цс 13), яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, якою встановлено, що «однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову». За даних обставин, такі права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено.

Як вбачається з правової позиції висловленої у постанові ВСУ у справі № 6-84цс14: «З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні ти суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-658цс15 висловив наступну обов'язкову для всіх судів України правову позицію: «Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 9 грудня 2015 року по справі № 6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: «З урахуванням ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення невизнання або оспорювання саме прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб яким надано право захищати права, свободи па інтереси інших осіб або державні, суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні».

В даному випадку суд обгрунтовано вважав, що відсутні достатні підстави вважати, що оспорювані договори порушують права позивачки.

Так, останньою не оспорюється факт належного виконання обома сторонами умов цих договорів. Угоди укладені у письмовій формі, в установленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, волевиявлення позивача було направлено саме на укладення цих угод, оскільки власноручно підписані орендодавцем. Крім того, орендарем за обома договорами є одна і та ж юридична особа, що спростовує доводи про подвійну реєстрацію угод. А тому відсутні правові підстави для визнання договорів оренди землі недійсними з підстав, передбачених ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 14.05.2018 року.