Постанова № 74002298, 16.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2179/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру), в якому просили визнати протиправними та скасувати відмови ГУ Держгеокадастру викладені в листах від 01.11.2017 року за № 0-2-0.6-12685/2-17 та № 0-2-0.6-12684/2-17 у ненаданні ОСОБА_2 ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею по 0,12 га на території Томашпільської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов'язати відповідача надати позивачам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею по 0,12 га на території Томашпільської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовна відмову ГУ Держгеокадастру у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, викладеної у листі №0-2-0.6-12685/2-17 від 01.11.2017 року; зобов’язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області; визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, викладеної у листі № 0-2-0.6-12684/2-17 від 01.11.2017 року; зобов’язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

Так, апелянт вказує на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, а відмова відповідача не позбавляє позивача права повторно звернутися із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки.

Від позивачів відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. В свою чергу позивач ОСОБА_2 та представник позивача заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, в червні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру з клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею по 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.07.2017 року № К-10504/0-5188/6-17 ОСОБА_2 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. Вказана відмова мотивована тим, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.07.2017 року № К-10501/0-5192/6-17 ОСОБА_6 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. Вказана відмова мотивована тим, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Не погодившись із відмовами відповідача, позивачі оскаржили їх до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від у справі № 802/1300/17-а адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, а також зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

01.11.2017 на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі № 802/1300/17-а відповідачем повторно розглянуто заяви позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. За результатами розгляду заяв ГУ Держгеокадастру повторно відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва орієнтовною площею по 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Вказані відмови мотивовано тим, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Томашпільської селищної ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватися за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставами для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч.7 ст.118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним. Підстави ж для відмови в задоволенні клопотань позивачів, на які посилається в своїх листах відповідач, вказаною правовою нормою не передбачені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

З доводів відповідача вбачається, що фактично підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність слугувала позиція відповідача, що спірні земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, яка вже сформована та має кадастровий номер, з чого слідує, що позивачі мали б звернутися саме з заявами про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Між тим, колегія суддів зауважує, що з оскаржуваних відповідей не вбачається, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у зв'язку із необхідністю звернення з заявами в порядку ст. 79-1 ЗК України про надання дозволу на розробку технічної документації.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед яких, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підстави ж для відмови в задоволенні клопотань позивачів, на які посилається в своїх листах відповідач, вказаною правовою нормою не передбачена.

Також, слід звернути увагу на те, що надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не породжує для відповідача обов'язку для передачї їх у власність позивачам.

Окрім того, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено колегією суддів, позивачі в даному випадку звернулися до відповідача з клопотаннями саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Однак, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем, позивачам були направлені лише листи “Щодо розгляду клопотання”, без прийняття будь-яких рішень.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що доводи позивачів щодо протиправності відмови ГУ Держгеокадастру підтверджені, оскільки за результатами розгляду їх клопотань рішення на підставі ч.7 ст. 118 ЗК України - не прийняті, а відповіді викладені в листах не містить вмотивованих відмов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 804/3960/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянтане знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 77, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8