Ухвала суду № 74002121, 11.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/578/18 Справа № 201/4515/18 Слідчий суддя - Ходаківський М.П. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Піскун О.П., Живоглядової І.К.

за участю:

секретаря судового засідання Чміль О.О.

прокурора Кравцова С.О.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, в порядку ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року було задоволено клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_5, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 червня 2018 року з визначенням застави у розмірі 70 480 гривень.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Також на думку суду, доведеними є ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, такі як можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний, розуміючи тяжкість підозри може вживати будь-яких заходів для введення слідства в оману та спотворювання всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а в разі неможливості вчинення таких дій, може покинути місце свого постійного проживання з метою уникнення покарання, а ще слідчим та прокурором доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Виходячи з вищенаведених обставин, а також з особистості підозрюваного, який має на утриманні двох малолітніх дітей, не одружений, однак підозрюється у скоєнні злочину, який є тяжкий, дійшов висновку, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_3 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, захисник вказує на те, що 27.04.2018р. ОСОБА_3 був запрошений по телефону в Соборний ВП, за своєю волею самостійно прибув туди, отримав повідомлення про підозру і клопотання про застосування запобіжного заходу, після цього залишив будівлю Соборного ВП і через 3 годину самостійно за своєю волею прибув до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду зазначеного клопотання. Таким чином, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з боку його підзахисного виключається. Щодо незаконного впливу на потерпілих і свідків, то цей ризик нічим не підтверджується. Стосовно знищення або спотворення речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то цей ризик не існує, адже його підзахисний в повному обсязі визнає свою причетність до інкримінованого йому злочину, а також активно сприяє досудовому розслідуванню в розкритті цього злочину.

Вказує, що слідчий суддя обґрунтовує необхідність застосування запобіжного

заходу у вигляді тримання під вартою лише тяжкістю покарання, що протирічить правовій позиції ЄСПЛ, практика якого є джерелом права для судів України. Крім того, слідчий суддя в порушення вимог ст. 178 КПК України не врахував належним чином, що ОСОБА_3 має постійне зареєстроване місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживає зі своєю сім'єю (співмешканкою і двома спільними малолітніми дітьми), отже має міцні соціальні зв'язки, неофіційно працює, позитивно характеризується за місцем мешкання.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_3 просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що слідчим суддею під час постановлення рішення не було враховано наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також порушення, допущені органом досудового розслідування під час його затримання та проведення слідчих дій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, доводи прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з наданих матеріалів вбачається що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об’єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував, що існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_3, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.

Доводи ж захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, характеризуючі підозрюваного, які викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними, оскільки суд при постановленні ухвали це врахував, однак з метою запобігти встановленим ризикам, беручи до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги підозрюваного, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а натомість спростовуються наданими матеріалами в повному обсязі, у зв’язку з чим є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком правильним і обгрунтованим та не знаходить підстав для його зміни на даному етапі досудового розслідування на інший запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Піскун