Постанова № 74001935, 10.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/172/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

10 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ Мирне» (ТОВ «АТЗТ Мирне») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області в якому просило:

-визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП №53958184 від 02 лютого 2018 року та її скасування;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55735585 від 07 лютого 2018 року та її скасування.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано приписи ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції послався на норми п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що у даному випадку спірні постанови про стягнення виконавчого збору винесені відповідачем у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у господарській справі, а тому даний спір належить до юрисдикції господарського суду Чернівецької області.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (Закон №606) визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 17).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону №606 підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання регламентувались статтею 22 Закону № 606, пунктом 2 ч. 1 якої встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, за змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 та п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №606 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені до виконання на протязі одного року.

Так, з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон №1404-VIII).

Пунктом 7 Розділу XIII Прикінцеві та Перехідні положення Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, Закон №1404-VIII, яким надано право сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Таким чином, аналіз цих норм дає підстави зробити висновок, що з 05 жовтня 2016 року юрисдикційно спори про оскарження постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору відносяться до адміністративних судів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі К/9901/94/18.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані постанови про відкриття та стягнення виконавчого збору прийняті 02.02.2018 року та 07.02.2018 року та при прийнятті вказаних постанови старший державний виконавець керувався статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", тобто нормами Закону № 1404-VIII.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 74 Закону №1404-VIII, позивач має право оскаржити постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору до відповідного адміністративного суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами скасування ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, не відноситься прийняття рішення по суті позовних вимог, а лише направлення справи для її продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5