Постанова № 74001817, 15.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2305/18 Справа № 186/1199/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С.С. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство, на дії державного виконавця, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області (далі - Першотравенський МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), мотивуючи тим, що 16 листопада 2017 року через поштове відділення отримав дві постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 листопада 2017 року.

Зазначав, що відкриття виконавчого провадження було здійснено без дотримання вимог закону, оскільки провадження відкрите в.о начальника відділу Першотравенського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М.

Посилаючись на те, що вчинені дії порушили вимоги закону та його права, а тому просив суд визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 листопада 2017 року ВП №54947466, винесеною в.о. начальника відділу Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М. - неправомірною та скасувати дану постанову.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року скарга залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали, якою його скаргу задовольнити, зазначаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він довів порушення його прав діями Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, а суд першої інстанції безпідставно не взяв це до уваги.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою (ч.1 ст.368 ЦПК України).

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, явка яких не є обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2017 року з ОСОБА_2 на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства стягнуто суму заборгованості за опалення у розмірі 5.036 грн.22 коп., за вивіз твердих побутових відходів у розмірі 153 грн.95 коп., заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1.940 грн.35 коп., всього стягнуто 7.130 грн.52 коп.

06 вересня 2017 року на підставі вказаного рішення Першотравенським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист (а.с.21).

19 жовтня 2017 року директор Першотравенського міського житлово-комунального підприємства звернувся до в.о начальника відділу Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа №186/1199/14, виданого 06 вересня 2017 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області (а.с.22).

13 листопада 2017 року в.о. начальника відділу Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54947466 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 7.130 грн.52 коп. та надіслано її копію на адресу боржника та стягувача (а.с.23,24).

13 листопада 2017 року в.о. начальника відділу Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54947672 про стягнення судового збору у розмірі 101 грн.53 коп.

Залишаючи скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що під час виконання рішення суду державним виконавцем не були порушені вимоги закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку,встановленим цим Законом.

У відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Частина 1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до положень ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами, (стаття 17 вказаного Закону).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Скаржником ОСОБА_2 не було у повній мірі доведено порушення його прав.

Колегія суддів наголошує на тому, що в.о. начальника відділу Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Клименко Н.М. є старшим державним виконавцем, а те, що вона виконує обов'язки начальника відділу, не свідчить про те, що вона не має права виконувати функції державного виконавця, а тому при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження права ОСОБА_2 не порушувалися.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що всі дії були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.