Постанова № 74001721, 08.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2656/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

08 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини 3002 Національної гвардії України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комісії військової частини 3002, військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до комісії військової частини 3002, військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 19 серпня 2014 року при виконанні службових обов'язків в районі населеного пункту Слов'янськ Донецької області під час відбиття нападу невідомих озброєних осіб позивач впав з висоти біля 2-х метрів на спину, в наслідок чого відчув різкий біль в спині, в районі лопаток. При цьому, командир військової частини 3002 полковник ОСОБА_7 незаконно, всупереч вимогам вищевказаних нормативних актів, затвердив «Висновок службового розслідування по факту звернення заступника командира 5 патрульної роти по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування з приводу отримання травми», згідно якого комісією військової частини 3002 запропоновано «не визнати факт травмування та не видати довідку про отримання травми під час виконання службових обов'язків ОСОБА_2 19.08.2014» та відмовив у видачі відповідної довідки.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина 3002 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на її переконання, до невірного вирішення справи.

29.03.2018 року до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

19 квітня 2018 року від військової частини 3002 Національної гвардії України надійшло заперечення на відзив позивача.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач та його представник заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заперечень , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що 20 березня 2017 року позивач звернувся з рапортом до командира 5 патрульної роти військової частини 3002 про проведення службового розслідування за фактом отримання травм, пов'язаних з виконання службово-бойового завдання по захисту Вітчизни в період з 17 липня 2014 року по 05 вересня 2014 року під час перебування в зоні АТО на території Донецької області, згідно наказу командира військової частини від 16.07.2014 року № 149дск.

07.04.2017 року комісією військової частини 3002 складено акт № 1 про розгляд звернення заступника командира 5 патрульної роти по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування з приводу отримання ним травми, який затверджений командиром військової частини 3002 - ОСОБА_7.

Висновок акту: комісія військової частини 3002 відповідно до наявних документів не в компетенції встановлювати причинний зв'язок застарілих травм хребта, які отримані ще можливо до військової служби, з виконанням службових обов'язків старшим лейтенантом ОСОБА_2 в зоні АТО в період з 17.07.2014 року по 05.09.2014 року та надати довідку про отримання травми під час виконання службових обов'язків 19.08. 2014 року.

За результатами службового розслідування 10.04.2017 року складено висновок службового розслідування по факту звернення заступника командира 5 патрульної роти по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування з приводу отримання ним травми, який затверджений командиром військової частини 3002 - ОСОБА_7.

Відповідно до висновку службового розслідування від 10.04.2017 року комісія військової частини 3002 відповідно до наявних документів не в компетенції встановлювати причинний зв'язок застарілих травм хребта, які отримані ще можливо до військової служби, з виконанням службових обов'язків старшим лейтенантом ОСОБА_2 в зоні АТО в період з 17.07.2014 року по 05.09.2014 року та надати довідку про отримання травми під час виконання службових обов'язків 19.08. 2014 року.

01 серпня 2017 року позивач звернувся з рапортом до командира 5 патрульної роти військової частини 3002 про проведення спеціального розслідування та видачі довідки про обставини травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, а саме: 19 серпня 2014 року, приблизно з 15:00 год. по 17:00 год., у районі населеного пункту Слов'янськ (блок-пост. №3) на території Донецької області, під час участі у проведенні антитерористичної операції (наказ Командира військової частини 3002 від 16.07.2014 року № 149дск), згідно з Додатком № 5 до Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.

07.08.2017 року командиром військової частини 3002 видано наказ №555 «Про призначення службового розслідування по зверненню військовослужбовця 2 СБ старшого лейтенанта ОСОБА_2 з приводу отримання травм в зоні АТО», яким було призначено комісію частини для проведення службового розслідування у складі голови комісії ОСОБА_6 та членів комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_4

За результатами службового розслідування 21.08.2017 року складено висновок службового розслідування по факту звернення заступника командира 5 патрульної роти по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування з приводу отримання ним травми, який затверджений командиром військової частини 3002 - ОСОБА_7.

Згідно з висновком службового розслідування, комісія, розглянувши рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2, в якому він повторно клопоче про проведення службового розслідування, щодо отримання ним травми при виконанні службових обов'язків 19 серпня 2014 року в районі населеного пункту Слов'янськ Донецької області, ще раз впевнилась, що згідно наказу МВС від 27.12.2002 №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» по даному випадку розслідування не проводиться зі слідуючих причин:

- відповідно до вимог цього наказу, розслідування стосовно травми проводиться тільки, якщо є втрата працездатності один день і більше, а цього не було;

- за медичною допомогою старший лейтенант ОСОБА_2 не звертався, хоча фельдшер перебував в 100-150м. від блокпоста та можливість лікуватись в цивільних медичних закладах була, про що свідчать пояснення старшини за контрактом ОСОБА_9;

- неможливо скласти протокол огляду місця події та схему;

- неможливо отримати медичну довідку станом на 19.08.2014 року на наявність або відсутність алкоголю чи інших токсичних речовин в крові старшого лейтенанта ОСОБА_2

Копії медичних документів не дають змоги стверджувати, що це була травма, а швидше за все, як вказано у висновку комп'ютерної томографії грудного відділу хребта від 10.12.2014 року це захворювання яке виникло ще у юнацькому віці.

Відповідно до Висновку службового розслідування від 21.08.2017 року комісія військової частини 3002, враховуючи висновки попереднього розслідування від 10.04.2017 року стосовно звернення заступника командира 5 патрульної роти по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування та видачі довідки з приводу отримання ним травми 19 серпня 2014 року, та відповідно до наявних документів не в змозі визнати факт травмування та надати довідку про отримання травми під час виконання службових обов'язків 19.08.2014 року.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатні та належні докази, які підтверджують обставини щодо отримання ним травми під час виконання службових обов'язків 19 серпня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування висновку комісії військової частини 3002 від 21.08.2017 року, призначеної наказом командира військової частини 3002 від 07.08.2017 року № 555, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі Порядок №1346), який регулює питання щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України.

Відповідно до п.2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно п.2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пунктом 2.4 Порядку №1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (додаток 2).

Відповідно до п.3.1 Порядку №1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Відповідно до п.3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

Пунктом 3.8 Порядку №1346 передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю;

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5 (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (НТ) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

Згідно п.3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час:

припинення або запобігання злочинам або правопорушенням;

вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;

охорони і забезпечення громадського порядку;

несення постової чи патрульної служби;

виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;

виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;

перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;

підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;

проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;

використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;

провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;

прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;

прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Відповідно до п.3.12 Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5 (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1 (НТ), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності затвердження висновку комісії, яким встановлено, що захворювання не пов'язане, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що 20 березня 2017 року позивач звернувся з рапортом до командира 5 патрульної роти військової частини 3002 про проведення службового розслідування за фактом отримання травм, пов'язаних з виконання службово-бойового завдання по захисту Вітчизни в період з 17 липня 2014 року по 05 вересня 2014 року під час перебування в зоні АТО на території Донецької області згідно наказу командира Військової частини від 16.07.2014 року № 149дск.

Відповідно до наказу командира військової частини 3002 від 07.08.2017 №555, виданий на підставі звернення позивача, вказано, щодо необхідності проведення розслідування.

Командуванням військової частини 3002 на підставі звернення старшого лейтенанта ОСОБА_2 було призначено і проведено розслідування на підставі “Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України”, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 №1346.

З доводів відповідача, наведених у апеляційній скарзі та з наданих в судовому засіданні пояснень, встановлено, що матеріали службового розслідування повністю підтверджують факт того, що під час службового розслідування відповідачем було встановлено, що захворювання позивача не було пов'язано з виконання службово-бойового завдання по захисту Вітчизни в період з 17 липня 2014 року по 05 вересня 2014 року під час перебування в зоні АТО на території Донецької області, які були оцінено при наданні висновку.

Проте, колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів службового розслідування по факту звернення заступника командира 5 патрульної роботи по роботі з особовим складом старшого лейтенанта ОСОБА_2 про проведення спеціального розслідування з приводу отримання ним травм, яке було досліджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в них наявні наступні документи, а саме: амбулаторна картка ОСОБА_2, картка працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 22.07.2017 року, медична книжка ОСОБА_2 дата заповнення 08.07.2015 року, епікриз, виписка з медичної картки стаціонарного хворого №09789, висновок комп'ютерної томограми грудного відділу хребта від 10.12.2014 року виданий Медичним центром "Прохелс", висновок медичного центру МРТ щодо магнітно - резонансної томографії грудного відділу хребта, консультативний висновок спеціаліста, виписка із медичної карти амбулаторного хворого №0348517, 02/02073 консультативний висновок спеціаліста №11576, виписка із медичної карти амбулаторного ( стаціонарного) хворого № 11887, результат тестування системи психологічного дослідження особистості від 01.02.2017 року, виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 135, 396, 239, виписка з історії хвороби № 1961 від 10.06.2017 року, пояснення підполковника ОСОБА_6 від 08.08.2017 року.

При цьому, дослідивши зміст оскаржуваного висновку, судом встановлено, що в ньому зазначено фактичні обставини подій та те, що відповідно до наявних документів комісія не в змозі визнати факт травмування та надати довідку про отримання травми під час виконання службових обов'язків 19.08.2014 року.

Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що з оскаржуваного висновку не вбачається, які саме документи при його складанні було оцінено комісією, а які були відхилені, що в свою чергу не дає можливості встановити, що суб'єктом владних повноважень було не в повній мірі надано оцінку усім документа, які містяться в матеріалах службової перевірки, не повно досліджено покази свідків, не зазначено причини та мотиви не врахування тих чи інших документів та показів свідків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок - це той документ, який дає заключення щодо можливості або відсутності у особи права на отримання зазначеної довідки.

При цьому, наявність одного лише висновку не дає можливість суду встановити, що суб'єктом владних повноважень під час перевірки було в повній мірі досліджено усі наявні в справі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час твердження апелянта, що комісією при розгляді заяви позивача було розглянуто усі вищевказані документи та на підставі них прийнято відповідний висновок, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 72 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не може погодитись з доводами суб'єкта владних повноважень, що відповідачем при проведенні службового розслідуванні належним чином було виконано свої обов'язки щодо повного та об'єктивного дослідження усіх наданих документів, в повній мірі використали наявні відомості щодо об'єктивного розгляду питання про видачу довідки, оскільки у самому висновку відсутні посилання на конкретні докази які досліджувались для встановлення вказаних обставин.

З наведених вище підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Між тим, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта, що суд першої інстанції не міг встановлювати наявність або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони праці та інтересів особи, що передбачено ст. 19 Цивільного кодексу України .

Згідно з рекомендацією № R (80) 2 Комітету ОСОБА_15 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_15 Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу під час прийняття рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд є правозастосовуючим органом, тобто вирішує справи на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку, не створюючи нових правових норм та не підміняючи собою органи законодавчої і виконавчої влади.

Також у постанові пленуму від 24.10.2008 № 13 Верховний Суд України вказав правову позицію, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Класс та інші проти Німеччини від 06.09.1978, Фадєєва проти Росії від 09.06.2005, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 зазначено, що завдання суду під час здійснення його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині зобов'язання командира військової частини 3002 ОСОБА_7 видати довідку старшому лейтенанту ОСОБА_10 щодо отримання ним травми 19 серпня 2014 року під час виконання службових обов'язків не підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде зобов'язання комісію військової частини 3002 повторно, належно, з дотриманням чинного законодавства розглянути рапорт ОСОБА_10 щодо отримання ним травми при виконанні службових обов'язків 19.08.2014 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до частково неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не в повній мірі відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу військової частини 3002 Національної гвардії України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до комісії військової частини 3002, військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до комісії військової частини 3002, військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок комісії військової частини 3002 від 21.08.2017 року, призначеної наказом командира військової частини 3002 від 07.08.2017 року №555, а також визнати протиправними дії командира військової частини 3002 полковника ОСОБА_7 щодо затвердження зазначеного висновку.

Зобов'язати комісію військової частини 3002 повторно розглянути рапорт ОСОБА_10 щодо отримання ним травми при виконанні службових обов'язків 19.08.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_11 ОСОБА_12