Постанова № 74001340, 16.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/228/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до прокуратури Чернівецької області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Чернівецької області в якому просив визнати недостовірною інформацію відповідача, направлену щодо нього в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, листом № 04/212-130-17 від 12.02.2018 року та зобов'язати прокуратуру відкликати вказаний лист.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України, з тих підстав, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано, що предметом даного спору не є захист честі, гідності і ділової репутації, а протиправність дій суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських повноважень.

Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено, що право вибору способу та меж захисту порушених прав, належить позивачу.

19 квітня 2018 року на адресу суду, на апеляційну скаргу позивача надійшов відзив відповідача, обгрунтований тим, що оскільки незгода позивача з інформацією прокуратури Чернівецької області, яка за своїм змістом пов'язана з реалізацією органом прокуратури своїх кримінально-процесуальних повноважень, то відновлення порушених, на думку апелянта прав підлягає вирішенню в рамках кримінального провадження (з питань оскарження конкретних дій в кримінальному провадженні) або в порядку цивільного судочинства (для захисту особистого немайнового права).

В судовому зсіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд І інстанції дійшов висновку, що в даному випадку існує спір в цивільних правовідносинах, предметом якого є особисте немайнове право, порушене внаслідок поширення недостовірної інформації.

У цій же ухвалі судом роз'яснено право на звернення позивача у спірних правовідносинах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

З наведеного слідує, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Як слідує з матеріалів адміністративного позову, позивач в даному випадку просить визнати недостовірною інформацію відповідача, надіслану щодо нього в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та зобов'язати прокуратуру відкликати лист з цією інформацією, оскільки вважає, що вона не відповідає дійсності.

З огляду на заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає, що предметом позову є особисті немайнові права позивача а саме-поширення відносно нього недостовірної інформації.

Так, особисті немайнові та майнові відносини регулюються цивільним законодавством ( ч.1.ст.1 ЦК України).

Статтею 276 ЦК України визначено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно до ч.1 ст.275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу, якою визначені норми захисту цивільних прав та інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст.16 ЦК України (глава третя) можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм слідує, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет спору стосується захисту цивільних прав та інтересів. Наявності одного лише суб'єктивного критерію недостатньо для віднесення позову до адміністративного.

Слід також зазначити, що серед способів судового захисту, передбачених ст.5 КАС України відсутній такий спосіб захисту, як визнання недостовірною інформації та зобов'язання суб'єкта владних повноважень відкликати надану інформацію, про що просить позивач.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не може бути розглянуто за правилами КАС України, оскільки він не є публічно-правовим.

При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта в тій частині, що предметом спору фактично є визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень, а тому він не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, та звертає увагу апелянта на те, що як вже було зазначено вище, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади чи його посадової особи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції вірно роз'яснено позивачу його право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочиства.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, та як наслідок відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 5, 170, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6