Рішення № 74000844, 15.05.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/505/18

Провадження № 2/336/1049/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 травня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Голубкової М.А.

за участі секретаря судового засідання Когут С.І.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Запорізька ОСОБА_4 про визнання прав власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Запорізька ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,. В позові зазначила, що 31 липня 2002 року між нею та відповідачкою за позовом ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу 29/50 частин житлового будинку № 2 по вул. Гарнізонна у м. Запоріжжі. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, р.№ 3122.

07 серпня 2002 року за реєстровим № 7901, в реєстровій книзі № 37 Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності на вказану частину житлового будинку за нею. Співвласником житлового будинку є ОСОБА_3, третя особа за даним позовом, якому належить 21/50 частина житлового будинку №2 по вул. Гарнізонна у м. Запоріжжі та який був також присутній при нотаріальному оформлені договору-купівлі продажу. Після нотаріального оформлення договору купівлі-продажу відповідачка передала позивачці усі правовстановлюючі та інші документі на 29/50 частин житлового будинку та земельну ділянку, а саме: технічний паспорт, будинкову книгу, а також державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0010 га (серія ЗП 26-000424, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0317 га, (серія ЗП 26-000488, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121).

У зв’язку з тим, що на той час на законодавчому рівні не був урегульований порядок відчуження земельних ділянок, які знаходилися у приватній власності, при укладенні договору купівлі-продажу зазначеної вище частини житлового будинку укласти договір відчуження земельної ділянки, яка була виділена під будівництво та обслуговування частини зазначеного житлового будинку, між нею та відповідачкою було неможливо.

На теперішній час позивачка бажає продати належну їй на праві приватної власності частку житлового будинку, але у зв’язку з тим, що державні акти на земельні ділянки, залишилася оформленими на ім’я відповідачки, укласти договір про відчуження належної їй на праві власності частки вказаного житлового будинку не можливо.

Також ОСОБА_1 зазначила, що для вирішення зазначеного питання вона, через свого представника за довіреністю, зверталася до відповідачки з проханням переоформити земельну ділянку у нотаріальному порядку. Але відповідачка відмовляться, аргументуючи відмову тим, що при оформленні договору-купівлі продажу у 2002 році усі дії, які необхідні для переходу права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки на ім’я покупця за договором купівлі-продажу були виконані вірно - договір оформлено компетентним нотаріусом, нею були підписані усі необхідні документи та передані покупцю.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, буд.2, та яка виділена для будівництва і обслуговування 29/50 частин житлового будинку та господарських споруд, розташованих за вказаною адресою.

В судове засідання позивачка не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, посилаючись на вказані обставини, просила його задовольнити.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 в судове засідання також не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнитита ухвалити рішення без її присутності.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи Запорізької міської ради до суду не з’явився,надав суду пояснення, де зазначено, що на підставі чітко регламентованого порядку приватизації земельних ділянок та їх оформлення в Україні ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0317 га (державний акт серія ЗП 26-000488, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) та надано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0010 га ( державний акт серія ЗП 26-000424, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) за адресою м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, 2. На момент винесення рішення виконавчим комітетом Запорізької міської ради, міська рада діяла виключно в межах своїх повноважень наділених Конституцією України (ст.ст.13, 19, 12, 142-145) та законами України. Просить суд врахувати пояснення при вирішенні спору по суті.

Відповідачка в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що вбачається з матеріалів справи, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв, клопотань, відзиву на позов відповідно до вимог ст.178 ЦПК України та зустрічного позову відповідно до ст.193 ЦПК України, не надала. В зв'язку із чим, причина неявки відповідачки визнана судом неповажною.

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов заявлено на законних підставах, є обґрунтованим письмовими доказами і підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з такого.

Відповідно до матеріалів справи позивачка є власником 29/50 частин житлового будинку № 2 по вул. Гарнізонна у м. Запоріжжі, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, р.№ 3122. 07 серпня 2002 року за реєстровим № 7901 в реєстровій книзі № 37 Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності на вказану частину житлового будинку за нею. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0010 га (серія ЗП 26-000424, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0317 га, (серія ЗП 26-000488, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) видані на ім’я ОСОБА_2.

Співвласником житлового будинку є ОСОБА_3, третя особа за даним позовом, якому належить 21/50 частина житлового будинку № 2 по вул. Гарнізонна у м. Запоріжжі.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР (редакції 1963 року із змінами та доповненнями, який діяв на момент укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Стаття 128 цього Кодексу встановлює, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. А у статті 224 цього Кодексу зазначено, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 зазначеного вище договору продавець продав, а покупець купив 29/50 частин житлового будинку № 2 по вул. Гарнізонна у м. Запоріжжі, який розташований на земельній ділянці пл.685 кв. м., а п.4 цього договору підтверджує факт сплати покупцем за майно певної грошової суми. Договір купівлі-продажу було зареєстровано в ТОВ “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації“, тобто перехід права власності на ім’я покупця було виконано у повному обсязі.

3 2002 року, тобто на протязі 15 років. позивачка безперешкодно користується та володіє 29/50 частинами житлового будинку, господарськими спорудами та земельною ділянкою площею 0,0317 га та 0,0010 га, сплачує земельний податок.

Відповідно до ч. 1ст. 120 ЗК України (в редакції 01.01,2001 року, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу між позивачкою та відповідачкою) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

В постанові від 11.02.2015 року у справі № 6-2цс 15 Верховний Суд України дійшов до висновку, "що норми ст. 120 ЗК України «закріплюють загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду... При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності».

Вищий господарський суд України в постанові від 22.09.2015 року у справі N° 922/2257/14 зазначив: «при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається... Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об’єкти. Подальша реєстрація земельної ділянки (ст. 202 ЗК України) та права на земельну ділянку (Закон про держреєстрацію) повинні бути здійснені з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором».

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну Ділянку при вирішенні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

У Державних актах на право приватної власності на земельні ділянки, розташовані на території м. Запоріжжя, по вул. Гарнізонній, 2, площею 0,0317 га, (серія ЗП 26-000488, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121), зазначено, що “земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування 29/50 частин житлового будинку та господарських будівль», а земельна ділянка, площею 0,0010 га (серія ЗП 26-000424, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121) виділена під «ведення особистого підсобного господарства по вирощуванню сільськогосподарських культур». Тобто земельна ділянка з моменту отримання і реєстрації державного акту є об'єктом права власності, що дає підстави застосування до правовідносин сторін норму частини ч. І ст. 120 ЗК України.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 ЗК України, позивачка, як особа, яка набула права власності на частину житлового будинку та господарських споруд стала власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику — відповідачці по справі, враховуючи, що інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України. передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За таких обставин суд вбачає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 13, 89, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 41, 128, 224 Цивільного кодексу УРСР (редакції 1963 року), ст.ст. 120, 140 ЗК України, Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-2цсІ5, Постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року у справі № 922/2257/14

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_7 Борисівни до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Запорізька ОСОБА_4 про визнання прав власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 0317 га, розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, буд.2, надану ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП 26-000488, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121 для будівництва і обслуговування 29/50 частин житлового будинку та господарських споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею0,0010 га, розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Гарнізонна, буд.2, надану ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП 26-000424, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 1998 року №361/121 для ведення особистого підсобного господарства по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Голубкова М.А.