Постанова № 74000606, 10.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.О. Бондар

10 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1752/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р.,суддя першої інстанції Бондар С.О., по справі № 818/1752/17, повний текст постанови складено 08.12.2017 року

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 11.10.2017 №К-12268-5368/6-17, у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 11.10.2017 №К-12268-5368/6-17, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним не було відмовлено в задоволені заяви позивача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а лише повідомлено про наявність певних перешкод для її можливого задоволення, а саме не отримано відповідь Сакунихської сільської ради щодо погодження або непогодження землевідведення. Також, відповідач зазначає, що зобов'язання його судом надати такий дозвіл є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Листом №К-12268-5368/6-17 від 11.10.2017 року, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило ОСОБА_1 в задоволенні зазначеної заяви на підставі того, що з метою недопущення земельних спорів, порушення прав та (або) законних інтересів третіх осіб, на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р та від 18.06.2014 №591-р та керуючись рішенням колегії Держземагенства України від 14.10.2014 №2/1, Головним управлінням був направлений відповідний запит до органу місцевого самоврядування щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Обґрунтованої та мотивованої відповіді щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення Сакунихська сільська рада Недригайлівського району не висловила.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність відповіді Сакунихської сільської ради щодо погодження або непогодження землевідведення, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Так, 11.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. До заяви додала копію схеми земельної ділянки.

В задоволенні зазначеної заяви позивачу було відмовлено.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №К-12268-5368/6-17 від 11.10.2017 року встановлено, що відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, грунтується на відсутності обгрунтованої та мотивованої відповіді Сакухинської сільської ради на запит Головного управління щодо погодження або непогодження зазначеного землевідведення.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, приписами зазначеної норми встановлено єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Інших підстав для такої відмови приписами чинного законодавства України не встановлено.

Отже, відмова відповідача надати оспорюваний дозвіл з підстав відсутності обгрунтованої та мотивованої відповіді Сакухинської сільської ради на запит Головного управління щодо погодження або відмови в погодженні землевідведення, є протиправною, оскільки не передбачена приписами чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що ним не було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1, а лише повідомлено про наявність певних перешкод для її можливого задоволення, оскільки за змістом листа від 11.10.2017 року К-12268-5368/6-17 позивача повідомлено про неможливість задоволення звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тобто, відмова чітко зазначена в тексті наданого на звернення листа, при цьому, жодних посилань на прийняття рішення після отримання відповіді сільської ради відповідачем не зазначено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що приписами чинного законодавства встановлено єдину обставину, яка впливає на прийняття рішення про надання або відмову в наданні дозволу, при цьому, залежність прийняття такого рішення від наявності погодження або відмови в погодженні землевідведення сільською радою, не передбачено. Отже, направлення запиту до сільської ради та неотримання відповіді на нього, не може бути правомірним обгрунтуванням неприйняття рішення про надання оспорюваного дозволу в місячний строк, встановлений ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправної поведінки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, задля належного і обгрунтованого способу захисту порушеного права позивача необхідним є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що зобов'язання його судом надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію, з наступних підстав.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зазначеною нормою однозначно врегульовано повноваження відповідача розглянути клопотання та в місячний строк прийняти рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не встановлює повноважень відповідача на власний розсуд обирати вид одного з можливих рішень, він зобов'язаний прийняти однозначне рішення про надання або відмову в наданні дозволу при наявності підстав, передбачених законом, не обираючи варіанти з видів таких рішень на власний розсуд.

Отже, в даних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, його обов'язок однозначно визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено факт протиправної поведінки відповідача, колегія суддів вважає, що зобов'язання його прийняти рішення конкретного змісту не є втручанням в його дискреційні повноваження, та саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в ухвалі від 07.06.2017 року по справі №820/4897/17 /17, оскільки зазначеною ухвалою відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2017 року, оскільки правові висновки судів формувалися за відмінних фактичних обставин та іншого, не подібного до зазначеного в оскаржуваному рішенні, нормативного регулювання. При цьому, правова оцінка висновкам суду першої та апеляційної інстанції щодо дискреційних повноважень управління, не надавалась.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р. по справі № 818/1752/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 15.05.2018.