Постанова № 74000477, 10.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 643/13346/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 по справі № 643/13346/17, суддя Харченко А.М., м. Харків

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просила:

- зобов'язати нарахувати державну соціальну допомогу інваліду з дитинства ОСОБА_2 за період з 01.04.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та виплатити їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначені суми державної соціальної допомоги, які належали інваліду з дитинства ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю у сумі 13644,8 грн.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивачка, не погодившись з із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначила, що має право на отримання соціальної допомоги, яка була недоотримана її чоловіком ОСОБА_2 Також, зазначила, що зупинення відповідачем зазначених виплат ОСОБА_2 та бездіяльність щодо їх відновлення є протиправними.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради з заявою про призначення допомоги як інваліду з дитинства II групи.

Рішенням від 09.09.2014 року ОСОБА_2 було призначено допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» з 01.08.2014 року довічно.

Згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року ОСОБА_2 було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343000590 від 27.10.2014 року за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-УІІ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 588-р «Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції», Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 505, постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 79 «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції», доручення Управління Служби безпеки України в Харківській області від 24.02.2016 р. № 70/8-2777, наказом адміністрації Московського району Харківської міської ради № 25 від 25.02.2016 року було створено районну робочу групу щодо перевірки фактичного місця перебування внутрішньо переміщених осіб.

При обстеженні матеріально-побутових умов сім'ї (акт від 03.03.2016 року) було виявлено що за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не проживав.

Керуючись ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», наказом начальника управління від 12.03.2016 р. № 20 (протокол № 3 від 11.03.2016 року) була скасована дія довідки ОСОБА_2, у зв'язку з чим виплату соціальної допомоги було припинено з 01.04.2016 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 01.04.2016 року ОСОБА_2 не звертався до Управління з заявою про поновлення виплати допомоги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплата соціальної допомоги ОСОБА_2 була зупинена, за її відновленням він не звертався, а тому виплатити недоотриману допомогу дружині померлого ОСОБА_2 немає законних підстав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 01.08.2014 року отримував соціальну допомогу як інвалід з дитинства 2 групи відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам». Зазначена виплата призначена йому довічно.

З 01.04.2016 року виплату соціальної допомоги ОСОБА_2 було зупинено. ОСОБА_2 з заявою про відновлення виплат до відповідача не звертався.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виплата соціальної допомоги в період 01.04.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 була зупинена та не нараховувалась.

Відповідно до с. 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» невиплату або відмову у виплаті державної соціальної допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону.

Померлий ОСОБА_2 за захистом свого порушеного права на нарахування та виплату соціальної допомоги як інваліду з дитинства, до суду не звертався.

Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Права та обов'язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули майнового змісту, до складу спадщини не входять, оскільки такі права та обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, які він не міг би нікому передати і за життя.

Таким чином, право на нарахування соціальної допомоги як інваліду з дитинства має особистий характер, а тому право на оскарження неправомірного зупинення цих виплат має лише особа, яка має право на таку допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не має права на звернення за нарахуванням соціальної допомоги, яка належала її померлому чоловіку ОСОБА_2.

А тому, колегія суддів не може прийняти до уваги та розглянути доводи позивача щодо дискримінаційних дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради з зупинення виплат її померлому чоловіку.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до п. 6.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 р. № 226/293/169, призначені суми державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, які належали інваліду з дитинства і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які згідно із законодавством належать до кола осіб, забезпечуваних пенсією у зв'язку із втратою годувальника. Однак батьки і чоловік (дружина), а також родичі, які проживали разом з інвалідом з дитинства на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не входять у коло забезпечуваних пенсією у зв'язку із втратою годувальника. Державна соціальна допомога виплачується зазначеним особам за повний місяць, в якому настала смерть інваліда з дитинства, незалежно від дати його смерті.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда.

Зі змісту зазначених норм встановлено, що при регулюванні питання щодо виплати членам сім'ї інваліда з дитинства належних йому соціальних виплат, законодавець зазначає про перехід безпосередньо грошових сум, які не були одержані ним за життя.

Таким чином, членам сім'ї інваліда з дитинства передаються соціальні виплати, які були йому нараховані, але не виплачені.

Як встановлено з матеріалів справи, соціальна допомога з 01.04.2016 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не нараховувалась. Отже, підстави для передачі його дружині недоотриманих ним грошових сум, як це встановлено чинним законодавством України, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 по справі № 643/13346/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 15.05.2018 р.