Рішення № 73999049, 16.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5084/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

перекладача Хассанзадех Мансурхан,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 (Habib Esmati)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення іноземця за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення іноземця за межі України.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач 07.05.2018 року незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку 125-126 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» та того ж дня був затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки. 07.05.2018 року в пункті пропуску «Малий Березний» на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.

На підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі території України, однак таке рішення останній виконати не в змозі, оскільки у нього відсутні документи, що надають право на перетин державного кордону.

З огляду на те, що відповідач порушив законодавство України з прикордонних питань, використовував державу Україну виключно як країну транзиту, документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України не має, українською мовою не володіє, родичів на території України не має, коштів на повернення та внесення застави не має, відтак самостійно покинути територію України не може, є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, а тому позивач просить задовольнити позовні вимоги та примусово видворити громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що у країні його походження йде війна, а тому його життю може загрожувати небезпека. Хоче залишитися в Україні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 07.05.2018 року громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в Словацьку Республіку в районі прикордонного знаку 125-126 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» та того ж дня був затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки. 07.05.2018 року в пункті пропуску «Малий Березний» на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наданими у судовому засіданні та наявними у справі письмовими доказами: копією протоколу про адміністративне затримання від 07.05.2018 р.; копією протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 07.05.2018 р.; копією Акту приймання-передавання особи від 07.05.2018 р., копією Протоколу прикордонно-представницької зустрічі від 07.05.2018 р.

Судом також встановлено, що 11.05.2018 року начальником Чопського прикордонного загону ОСОБА_5 відносно громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, винесено рішення про примусове повернення з України.

У судовому засіданні також встановлено, що відповідач свідомо порушив законодавство України, документів, що посвідчують особу, дають право офіційно перебувати в Україні та виїхати з України немає, українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, коштів на повернення, внесення застави немає, проте має намір потрапити до країн Західної Європи нелегальним шляхом. Підстав для законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідач не має.

Щодо твердження відповідача про те, що після повернення його в країну походження його життю або свободі загрожуватиме небезпека, то відповідачем не наведено та не надано в судовому засіданні відповідних доказів, які б підтверджували вказані обставини.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію. Україною будь-які міжнародні угоди з Ісламською Республікою ОСОБА_4 про реадмісію осіб не укладались, Законами України такі угоди не ратифікувались.

Відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або в статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 7 ст. 5 КАС України, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагався незаконно перетнути державний кордон України, беручи до уваги відсутність у відповідача документів, що дають право на перетин державного кордону України та відсутність необхідних для цього коштів, а також відсутність близьких родичів на території України, власного житла, постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, суд вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься в подальшому від самостійного та добровільного виконання рішення про повернення за межі території України, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме примусове видворення за межі України. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. ст. 26, 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись ст.ст. 5, 12, 72, 77, 90, 268-272, 288, 371 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Військової частини 1493 Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення іноземця за межі України – задовольнити.

Примусово видворити громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Habib Esmati), ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6