Постанова № 73998605, 25.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5571/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексєєвої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» на постанову від 29 листопада 2017 року, ухвалену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Тарасишиної О.М., повний текст якої складений 04 грудня 2017 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправним та скасування наказу № 2295 від 17 жовтня 2017 року «Про організацію проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ТД Дельта Вілмар», -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 2295 від 17 жовтня 2017 року «Про організацію проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ТД Дельта Вілмар».

Постановою від 29 листопада 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального або процесуального права, при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Апелянт зазначає, що докази відповідача є неналежними, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, а саме щодо наявності підстав для прийняття оскарженого наказу та проведення перевірки. Таким чином, на думку апелянта, єдиною підставою для проведення документальної планової виїзної перевірки може бути включення платника податків до плану-графіку проведення планових документальних перевірок.

Апелянт окремо зазначає, що оскаржений наказ датований 17.10.2017 року, в ньому визначено дату початку перевірки 27.10.2017 року, що на думку апелянта безперечно свідчить про його дефектність і виключає правомірну можливість його надіслання в строк передбачений п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

Апелянт посилається на правову позицію ВАС України викладену в ухвалі від 08.06.2017 року у справі № К/800/24307/16 та зазначає, що суд першої інстанції цю позицію не враховував.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив приписи ч. 23 ст. 1, ч. 1 ст. 253 ЦК України, п. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 73, ст. 159 КАС України, а отже оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність ухваленої постанови суду першої інстанції, та з цих підстав просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції встановив, що офісом великих платників податків ДФС на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на виконання плану-графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб на IV квартал 2017 року, з метою організації документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (код за ЄДРПОУ 36369434) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року винесено наказ №2295 від 17.10.2017 року «Про організацію проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (код за ЄДРПОУ 36369434 (а.с. 7-8).

Відповідно до наказу вказана перевірка мала проводитися тривалістю 30 робочих днів, починаючи з 27.10.2017 року.

Також суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що позивачу повідомлено про початок проведення перевірки шляхом направлення 17.10.2017 року засобами почтового зв'язку (а.с. 10) повідомлення № 75/28-10-49-14 від 17.10.2017 року (а.с. 9) та копії наказу Офісу ВПП ДФС від 17.10.2017 року № 2295 про проведення документальної перевірки (а.с. 7-8).

Встановив суд першої інстанції також і те, що відповідно до оскарженого наказу офісу великих платників податків ДФС № 2295 від 17.10.2017р., направлення на перевірку № 322, 315 від 26.10.2017 р. посадовими особами офісу ВПП ДФС, 27.10.2017 р. здійснений виїзд на адресу позивача для проведення документальної виїзної планової перевірки, проте посадовими особами ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» відмовлено у допуску до перевірки, про що складений акт «Про відмову у допуску до перевірки» від 27.10.2017 року за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6 (а.с. 23).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, з посиланням на приписи пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 21.1 ст. 21, п. 75.1 ст.75, абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, зазначив, що законодавець чітко передбачив вимоги до наказів про проведення перевірок недодержання яких є підставою для скасування наказу, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, при цьому наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що за приписами в. 77.4 ст. 77 ПК України, єдиною підставою для проведення планової документальної виїзної перевірки є включення платника податків до відповідного плану-графіку проведення таких перевірок, а необхідною передумовою для її проведення є вручення під розписку та/або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше як за 10 календарних днів до дати проведення перевірки платнику податків копії наказу про її проведення і письмового повідомлення з зазначенням дати проведення перевірки.

Недотримання контролюючим органом зазначених вимог свідчить про протиправність прийнятого наказу на проведення перевірки та може слугувати передумовою для не допуску платником податків посадових осіб до її проведення.

З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків розроблено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків від 02.06.2015 року № 524.

Відповідно до п.5 І розділу зазначеного порядку, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Строки проведення виїзних перевірок встановлені ст. 82 ПК України, зокрема п. 82,1, цієї статті визначено, що, тривалість перевірок, визначених у ст. 77 ПК України, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Відповідно до матеріалів справи та сторонами не оспорюється, що позивача повідомлено про початок проведення перевірки шляхом направлення 17.10.2017 року засобами почтового зв'язку (а.с. 10) повідомлення № 75/28-10-49-14 від 17.10.2017 року (а.с. 9) та копії наказу Офісу ВПП ДФС від 17.10.2017 року № 2295 про проведення документальної перевірки (а.с. 7-8), які отримано позивачем 23.10.2017 року.

Вирішуючи питання дотримання строку повідомлення про початок перевірки, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки наказ надісланий податковим органом на адресу апелянта рекомендованим листом у день його підписання, тобто 17.10.2017 року, а у наказі зазначається про проведення перевірки з 27.10.2017 року тривалістю 30 календарних днів, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання податковим органом вимог передбачених абз. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на п. 77.4 ст. 77 ПК України, оскільки зазначена норма регулює лише право на проведення перевірки, в той час як доказів скасування рішення про затвердження плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків на IV квартал 2017 року, позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, зокрема щодо неналежності доказів податкового органу, які не містять інформації щодо предмета доказування, а саме щодо наявності підстав для прийняття оскарженого наказу про проведення перевірки, зокрема включення платника податків до плану-графіку проведення планових документальних перевірок.

Зазначені доводи спростовані матеріалами справи, оскільки податковий орган надав до суду першої інстанції належним чином засвідчену копію витягу з плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на четвертий квартал 2017 року (а.с. 77-79). Зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку, в той час як доводи апелянта, які стосуються безпосередньо плану-графіку ґрунтуються на припущеннях. При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє доводи ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» щодо наявності, на думку апелянта, недоліків при формування податковим органом плану-графіку перевірок, оскільки предметом спору є наказ про призначення проведення перевірки, а не дії щодо затвердження плану-графіку перевірки та сам план-графік.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання позивача від 28.11.2017 року про забезпечення доказів у справі, які на думку апелянта мали б прояснити обставини включення ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» до плану-графіку проведення документальних планових перевірок, що на думку апелянта є ключовим питанням у цій справі.

Відповідно до матеріалів справи 29.11.2017 року до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» про забезпечення доказів (а.с. 92-94), у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 29.11.2017 року (а.с. 98, 103-104). Зазначена ухвала, відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 КАС України ( в редакції чинній до 15.12.2017 року), підлягає апеляційному оскарженню окремо від судового рішення, ухваленого по суті спору.

Апеляційний суд відхиляє доводи ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» щодо залишення без задоволення заяви про забезпечення доказів, оскільки витребувані докази не стосуються предмету спору, та ухвала суду першої інстанції від 29.11.2017 року у встановленому законом порядку не була оскаржена до апеляційного суду.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та доводи з цього приводу, які викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, які стосуються не дотримання податковим органом приписів п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

Як правильно встановив суд першої інстанції, підтверджено матеріалами справи апелянта повідомлено про початок проведення перевірки шляхом направлення 17.10.2017 року засобами почтового зв'язку (а.с. 10) повідомлення № 75/28-10-49-14 від 17.10.2017 року (а.с. 9) та копії наказу Офісу ВПП ДФС від 17.10.2017 року № 2295 про проведення документальної перевірки (а.с. 7-8), які отримані апелянтом 23.10.2017 року.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Таким чином, копія наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, мають бути надіслані платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Відповідно до оскарженого наказу № 2295 від 17.10.2017 року, початок проведення перевірки призначений на 27.10.2017 року.

Тобто 27.10.2017 року має бути одинадцятим днем з дня направлення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Оскільки копія наказу та повідомлення направлені апелянту 17.10.2017 року (а.с. 10), то десятим календарним днем до дня перевірки є 26.10.2017 року (26, 25, 24, 23, 22, 21,20, 19, 18, 17 жовтня 2017 року 10 календарних днів). За таких обставин посилання апелянта, викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, щодо початку та закінчення перебігу строків, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо дотримання податковим органом приписів п. 77.4 ст. 77 ПК України. При цьому апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлений обов'язок податкового органу направляти копії прийнятих документів не в день їх прийняття, а тільки на наступний день.

Відхиляє також апеляційний суд посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі цього від 08.06.2017 року у справі № К/800/24307/16, оскільки за приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) іншими судами загальної юрисдикції при застосування норм права має враховуватися висновок щодо застосування цих норм права, викладений у постанові Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-10, 72,77, 242,308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14.05.2018 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Коваль М.П. Кравець О.О.