Постанова № 73998550, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2597/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2018р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» до ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 09 хв. 23.01.2018р., м.Ужгород Закарпатської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.02.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2017р. позивач ОСОБА_4 підприємство /ДП/ «Перечинське лісове господарство» звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача ОСОБА_2 управління /ГУ/ ДФС у Закарпатській обл. № НОМЕР_1 від 07.11.2017р., яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/ у розмірі 92233 грн. 05 коп.; стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору (а.с.4-9).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.88-92).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Перечинське лісове господарство», який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.98-105).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що платником податків порушено нормативно встановлений строк для повернення валютної виручки в рамках зовнішньоекономічного контракту № 293 від 02.11.2015р., укладеного з нерезидентом Galina K/M Kft, що є підставою для застосування фінансової відповідальності у вигляді пені 0,3 % від суми неодержаної виручки. Перелік видів адміністративно-господарських санкцій визначений ч.1 ст.239 Господарського кодексу /ГК/ України, при цьому ч.1 ст.250 цього Кодексу передбачений шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій. Водночас, питання нарахування пені також врегульоване приписами Податкового кодексу /ПК/ України. Аналіз вказаних актів вказує на те, що вони допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податків та контролюючого органу, через що на підставі п.56.21 ст.56 ПК України рішення повинно прийматися на користь позивача.

З урахуванням наведеного, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки нарахування пені проведено після закінчення встановлених ч.1 ст.250 ГК України граничних строків її застосування – шість місяців з дня виявлення, але не пізніше року з дня порушення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 11.09.2017р. – 23.10.2017р. відповідачем ГУ ДФС у Закарпатській обл. проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Перечинське лісове господарство» з питань дотримання податкового та валютного законодавства, з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1089/07-16-14-01/22114603 від 30.11.2017р. (а.с.10-16).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентом Galina K/M Kft (Угорщина) по контракту № 293 від 02.11.2015р. Зокрема, позивачем експортовано нерезиденту товар – деревина паливна – на загальну суму 5250,58 євро, що еквівалентно 148229 грн. 14 коп. Валютна виручка по вказаному контракту надійшла 16.12.2016р. в сумі 2200,24 євро, що еквівалентно 57666 грн. 59 коп., 25.09.2017р. – в сумі 3055 євро, що еквівалентно 95961 грн. 99 коп.

За вказаний період позивач не отримував висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) щодо продовження строків розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією по контракту № 293 від 02.11.2015р. та не звертався до судових органів з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості в іноземній валюті.

Таким чином, під час виконання наведеного контракту виявлено порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного повернення валютної виручки за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. (в межах охопленого перевіркою періоду).

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.11.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 92233 грн. 05 коп. (а.с.17).

Доказів оскарження позивачем вказаного повідомлення-рішення в адміністративному порядку суду не представлено.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично не заперечує факт порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного повернення валютної виручки за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. в рамках зовнішньоекономічного контракту № 293 від 02.11.2015р., укладеного з нерезидентом Galina K/M Kft, що є підставою для застосування фінансової відповідальності у вигляді пені 0,3 % від суми неодержаної виручки.

Разом з тим, застосування контролюючим органом розглядуваних санкцій за порушення в сфері ЗЕД правомірно здійснено із дотриманням терміну позовної давності 1095 днів.

Такі висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не заперечує факт порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного повернення валютної виручки за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. в рамках зовнішньоекономічного контракту № 293 від 02.11.2015р., укладеного з нерезидентом Galina K/M Kft, що є підставою для застосування фінансової відповідальності у вигляді пені 0,3 % від суми неодержаної виручки.

Разом з тим, спірним питанням є дотримання контролюючим органом строків застосування пені за порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного повернення валютної виручки.

Згідно вимог ст.1 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України № 581 від 03.09.2015р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка набрала чинності з 04.09.2015р., встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в ст.ст.1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 днів.

Згідно п.1 постанови Правління Національного банку України № 863 від 04.12.2015р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (набрала чинності з 05.12.2015р. і діяла до 04.03.2016р. включно) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, розглядувані правовідносини врегульовані нормами валютного та податкового законодавства. За своєю суттю в межах спірних правовідносин має місце валютне правопорушення, яке підпадає під регулювання в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті податковим органом відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19 ПК України. Застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює цей орган відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 цього Кодексу.

Покликання апелянта на те, що пеня нарахована податковим органом за порушення розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки відповідно до ст.4 ГК України не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст.238 ГК України, і як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені статтею 250 цього Кодексу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018р. у справі № 808/2535/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, оскільки нерезиденту експортовано позивачем товар – деревина паливна – на загальну суму 5250,58 євро, що еквівалентно 148229 грн. 14 коп. згідно митних декларацій № 19888 від 17.11.2015р. (граничний строк оплати – 15.02.2016р.), № 20229 від 20.11.2015р. (граничний строк оплати – 18.02.2016р.), № 20505 від 25.11.2015р. (граничний строк оплати – 23.02.2016р.), № 20892 від 30.11.2015р. (граничний строк оплати – 28.02.2016р.); валютна виручка по вказаному контракту надійшла 16.12.2016р. в сумі 2200,24 євро, що еквівалентно 57666 грн. 59 коп., та 25.09.2017р. – в сумі 3055 євро, що еквівалентно 95961 грн. 99 коп., тому відповідачем правомірно та із дотримання передбачених ПК України строків (1095 днів) застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та допущених порушень зі сторони позивача під час здійснення розрахунків в іноземній валюті, а відтак й покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ДП «Перечинське лісове господарство».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2018р. в адміністративній справі № 807/1453/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_4 підприємство «Перечинське лісове господарство».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7

Дата складення повного судового рішення: 16.05.2018р.