Постанова № 73998479, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2584/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Гулида Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської обл., начальника управління прокуратури Тернопільської обл. Стадника Віталія Олеговича про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії (суддя суду І інстанції: Баранюк А.З.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 11 хв. 20.02.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 26.02.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

18.12.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії (бездіяльність) начальника управління прокуратури Тернопільської обл. Стадника В.О. щодо нелегітимного його підпису у відповіді на його звернення, щодо надання відповіді не по суті звернення, щодо ненаправлення звернення за належністю, щодо введення його в оману в тому, що він не туди, куди слід звернувся; визнати рішення прокуратури Тернопільської обл. незаконним та скасувати його; зобов'язати прокуратуру Тернопільської обл. надати повну, обґрунтовану та мотивовану відповідь на його звернення (а.с.3-5).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.61-63).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.68-71).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на його звернення ним отримано неповні, необгрунтовані та невмотивовані відповіді; відповідачі не перевіряли викладені ним факти у його зверненнях; в порушення вимог ст.15 Закону України «Про звернення громадян» рішення та відповідь підписані не керівником органу; відповіді не стосуються суті піднятих питань; звернення не направлено за належністю; не надано тексту самого рішення відповідачів.

Фактично відповіді приховують від нього інформацію про права громадян України на ознайомлення із відомостями, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо окремого кримінального провадження, якщо громадяни стають учасниками таких правовідносин.

Також суд першої інстанції не зробив вірного висновку щодо належного суб'єкта розгляду звернень апелянта, не надав правової оцінки підпису відповіді неналежною особою, не звернув увагу на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді про те, чи внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань є матеріалами кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 28.11.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Тернопільської обл. із зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян», у якому просив повідомити про те, чи потерпілий у кримінальному провадженні має право знайомитись зі всіма відомостями, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також просив повідомити про те, чи є відомості, що внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріалами кримінального провадження (а.с.6).

11.12.2017р. позивач повторно подав звернення до прокуратури Тернопільської обл. із аналогічних питань (а.с.7).

На зазначені звернення позивача прокуратурою Тернопільської обл. була надана відповідь № 04/2/2-61-17 від 08.12.2017р. про те, що права потерпілого у кримінальному провадженні визначені Кримінальним процесуальним кодексом /КПК/ України, та повідомлено, що порядок ведення Реєстру досудових розслідувань та внесення до нього відомостей про кримінальне провадження врегульований Положенням про ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затв. наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016р. (а.с.8).

Окрім цього, позивачем отримано відповідь № 04/2/2-61-17 від 14.12.2017р. про те, що про результати розгляду звернення з аналогічних питань заявнику надано відповідь № 04/2/2-61-17 від 08.12.2017р. (а.с.9).

Водночас, з піднятих позивачем питань відповідачем був скерований лист № 04/2/2-61-17 від 22.12.2017р. (відповідь на звернення від 11.12.2017р., що було скеровано позивачем до Генеральної прокуратури України), яким надано додаткові роз'яснення. Зокрема, роз'яснено, що статтею 55 КПК України передбачено право потерпілого знайомитись із матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також роз'яснено, що Єдиний реєстр досудових розслідувань є електронною базою даних відповідно до якої, в тому числі, здійснюється надання інформації про відомості, що внесенні в Реєстр (а.с.20).

Всі наведені відповіді були підписані начальником управління прокуратури області Стадником В.О.

Розглядувані правовідносини врегульовані приписами Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».

Зокрема, відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначені приписами Закону України «Про звернення громадян», яким передбачено:

громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ст.1 цього Закону);

органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч.1 ст.15 цього Закону);

відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч.3 ст.15 цього Закону);

звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ч.1 ст.20 цього Закону).

В аспекті наведеного та через призму доводів апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів враховує наступне.

В частині підписання відповідей посадовою особою прокуратури Тернопільської обл.

Приписами ст.19 Закону України «Про звернення громадян» обов'язки щодо розгляду звернень громадян покладено як на керівників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності тощо, так і на інших посадових осіб в межах їх компетенції.

Згідно з п.7.4 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затв. наказом Генерального прокурора України № 9гн від 27.12.2014р., керівники підрозділів у складі Головних управлінь і управлінь, а також прокурори відділів, за письмовою вказівкою начальника управління або відділу, підписують відповіді: на задоволені звернення громадян; з роз'ясненням вимог чинного законодавства, а також у випадках, коли листування припинено відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до п.7.29 Регламенту прокуратури Тернопільської обл., затв. наказом прокурора Тернопільської обл. № 61 від 12.02.2014р., на керівників самостійних підрозділів відповідно до їх компетенції покладено обов'язки із підписання відповідей на задоволені звернення громадян, про роз'яснення їм вимог чинного законодавства тощо.

Пунктом 1.1 Положення про управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської обл., затв. наказом прокурора Тернопільської обл. № 49 від 19.04.2017р., управління нагляду у кримінальному провадженні, начальником якого є Стадник В.О., є самостійним структурним підрозділом.

Таким чином, відповіді на звернення громадян, які стосуються компетенції управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської обл., можуть підписуватися начальником цього управління відповідно до його посадових обов'язків.

Стосовно належності розгляду звернення позивача до компетенції відповідача.

Частиною 1 ст.25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Оскільки законом не встановлено обмежень щодо надання інформації про процесуальні права потерпілого під час досудового слідства, тому позивач мав право звернутися до органів прокуратури із відповідними заявами.

Позивач ОСОБА_1 звернувся із розглядуваними зверненнями за місцем свого проживання до прокуратури Тернопільської обл. про роз'яснення питань правового характеру щодо процесуальних прав та обов'язків учасників кримінального провадження, без вказання свого статусу у конкретному кримінальному провадженні, при відсутності зазначення у зверненні будь-яких порушень його прав та свобод.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян», п.п.4.1, 4.2 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затв. наказом Генерального прокурора України № 9гн від 27.12.2014р., звернення, у яких порушуються питання, що не належать до повноважень органів прокуратури, в термін не більше п'яти днів працівниками управління організації прийому громадян та розгляду звернень Генеральної прокуратури України, галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, місцевими прокурорами та їх заступниками надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення.

При цьому заявнику обов'язково роз'яснюється компетенція органів прокуратури та право звернення до суду. За необхідності автору звернення надається роз'яснення контрольних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів влади та місцевого самоврядування, уповноважених вжити відповідних заходів.

Отже, скерування заяв та скарг громадян за належністю передбачає проведення обов'язкової перевірки відповідними органами влади з метою поновлення порушених прав заявників.

Звернення ОСОБА_1 зареєстровано у прокуратурі Тернопільської обл. за вх. № 2781 від 04.12.2017р.

Враховуючи, що у зверненні заявник просив надати роз'яснення про права потерпілого у кримінальному провадженні, а також повідомити чи є відомості, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріалами кримінального провадження, тому відповідно до резолюції керівництва прокуратури, його розгляд доручено відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської обл.

За результатами розгляду вказаного звернення листом № 04/2/2-61-17 від 08.12.2017р. поінформовано заявника про законодавчі акти, які визначають процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному процесі та регламентують порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Окрім цього, до відома заявника доведено повноваження органів прокуратури України.

Надалі, 11.12.2017 ОСОБА_1 звернувся в прокуратуру області із зверненням з аналогічних питань, яке розглянуто та заявника повідомлено про результати розгляду листом № 04/2/2-61-17 від 14.12.2017р.

Крім цього, 20.12.2017р. із Генеральної прокуратури України надійшло для розгляду звернення ОСОБА_1 з приводу ненадання прокуратурою Тернопільської обл. відповіді на його попередні звернення, яке також розглянуто, про що заявника повідомлено листом № 04/2/2-61-17 від 22.12.2017р., та надані додаткові роз'яснення.

Враховуючи, що у зверненнях апелянта не містилось даних про те, що він є потерпілим у будь-якому кримінальному провадженні, як і не містилось жодних даних про порушення його прав та свобод, підстав для скерування за належністю звернень ОСОБА_1 у відповідача не виникало.

Щодо доводів апелянта про ненадання рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у зверненні.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності тощо, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Встановленої форми відповіді на звернення громадян, в тому числі встановленої відповіді на звернення у формі рішення, чинним законодавством не передбачено.

Отже, будь-які порушення закону є відсутніми при скеруванні позивачу прокуратурою Тернопільської обл. як результату розгляду звернення листа у формі відповіді.

В частині дотримання інших вимог закону під час розгляду звернень позивача апеляційний суд враховує всі відповіді (№ 04/2/2-61-17 від 08.12.2017р., № 04/2/2-61-17 від 14.12.2017р. та № 04/2/2-61-17 від 22.12.2017р.), які були надані заявнику з приводу його звернень, що стосувалися аналогічних питань.

Зазначені відповіді надані прокуратурою Тернопільської обл. в межах місячного строку розгляду звернень громадян, що встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», та з дотриманням п.6.1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затв. наказом Генерального прокурора України № 9гн від 27.12.2014р.

Таким чином, прокуратура Тернопільської обл. надала належну, повну та вичерпну відповідь на звернення ОСОБА_1 у встановлений законом строк.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, носять загальний, невизначений характер з міркуваннями (висловленням оціночного ставлення) апелянта до певних подій або осіб, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

За наведених обставин колегія суддів вважає заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому такий не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. в адміністративній справі № 819/2301/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель Судді Н. В. Бруновська Р. М. Гулид Дата складення повного судового рішення: 16.05.2018р