Постанова № 73998327, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3793/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі представників:

Позивача: Антохов Я.С.;

Відповідача: Безсмертна М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.18р. у справі №826/3793/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 11 серпня 2016 року вих. № 27735/10/26-55-08-05;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць липень 2016 року з додатками та доповнення до неї ТОВ «Нікея-ЛТД» з введенням до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України відомостей з цих поданих позивачем документів від 11 серпня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.02.18р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховані аргументи Позивача щодо незаконності рішення податкового органу про неприйняття податкової декларації з ПДВ та додатків до неї за липень 2016 року, а саме: неузгодженість рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а також на інші обставини.

У судовому засіданні Апелянт підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Додатково представник вказала на те, що Позивачем, окрім наведення у податковій декларації недостовірних даних, порушено й порядок подання декларації з ПДВ, а саме: замість подання її в електронному вигляді, подано у паперовій формі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 11 серпня 2016 року Товариство подало у паперовій формі до Відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та викладенням доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України у формі листа № 233.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві листом від 13 вересня 2016 року за №27735/10/26-55-08-05 (а.с.134) повідомила Товариство про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 анульовано 25 травня 2016 року. Також контролюючий орган вказав на те, що листом ДФС України від 14 травня 2015 року №17098/7/99-99-11-03-01-17 платнику було надано роз'яснення щодо порядку та термінів подання податкової звітності від платників податків, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з відмовою у прийнятті податкової звітності, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова звітність не відповідає вимогам податкового законодавства, а тому Відповідачем обґрунтовано відмовлено у її прийнятті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У свою чергу, відповідно до пункту 48.3 статті 48 цього Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно пункту 48.4 статті 48 цього Податкового кодексу України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової декларації.

У даному випадку, з поданої декларації з ПДВ за липень 2016 року вбачається (а.с.121), що у графі « 4» Позивачем зазначений індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 335468526557.

Разом з тим, як свідчать обставини справи та не заперечується Товариством, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 було анульоване 25.05.16р. за рішенням контролюючого органу.

Факт анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 підтверджується інформацією з офіційного сайту Реєстру платників ПДВ (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv). Такий факт не заперечується апелянтом, як і не заперечується те, що рішення контролюючого органу про анулювання Товариству свідоцтва платника ПДВ чинне, не скасоване у встановленому законом порядку.

За правилами частини 1 статті 78 КАС, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За правилами п.184.1. статті 184 ПК, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до пунктів 184.5., 184.6. статті 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, подана Позивачем податкова декларація з ПДВ за липень 2016 року з додатками до неї додатками не відповідає вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України в частині зазначення в ній недостовірних даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що в силу вимог податкового законодавства є безумовною підставою для відмови у прийнятті податкової звітності.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У даному випадку, судом вірно установлено, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року з підстав невідовідності її вимогам податкового законодавства є обгрунтованою та законною, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відстуність підстав для задоволення позову.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача.

Покликання Апелянта на порушення норм процесуального права, як от порушення строку розгляду справи, не підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Покликання Апелянта на інші наведені у апеляційній скарзі обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Покликання податкового органу на обставини, що не були підставою для прийняття оспорюваного рішення також не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення в цілях перевірки судом законності рішення суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.18р. у справі №826/3793/17 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.18р. у справі №826/3793/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 16.05.18р.