Постанова № 73998288, 08.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16117/17 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача Рудик І.В.,

представника відповідача Федько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Фармак» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Фармак» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100050/2017/000028/1 від 11.07.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100050/2017/000028/1 від 11.07.2017.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Фармак» та фірмою Vital Pharma GmbH (ФРН) було укладено Контракт № 647, за умовами якого Vital Pharma GmbH (продавець за Контрактом) продає, а ПАТ «Фармак» (покупець за Контрактом) купує на умовах FCA Hamburh, Німеччина, FCA Dietzenbach, Німеччина, СІР Київ (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку.

На виконання умов вищезгаданого Контракту та відповідно до підписаної сторонами Специфікації № 189 від 03.07.2017 фірмою Vital Pharma GmbH було поставлено ПАТ «Фармак» фармацевтичну субстанцію Гексетидин у кількості 25,00 кг, за ціною 282,00 євро за кг, усього на суму 7 050,00 євро, за базисом поставки FCA Dietzenbach, Німеччина.

10.07.2017 позивачем до митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію № UA10050/2017/338514 на товар: «Фармацевтична рідина (субстанція) у барабанах ПЕВЩ для виробництва нестерильних лікарських форм: Гексетидин - 25 кг. (CAS 141-94-6. Хімічна назва: 1, 3-біс(2 -етил -гексил) гекса-гідро-5- метил-5-пиримідинамін. Серія: FG17200966. Виробник: «Euticals S.A.S», Франція. Торговельна марка - Euticals. Країна виробництва: FR.». Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості, СП тобто за ціною договору (контракту), і склала 7 050,00 євро.

Разом із ВМД № UA10050/2017/338514 на виконання приписів частин першої, другої статті 53 МК України, позивачем надано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

10.07.2017 митним органом м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС з посиланням на статтю 53 МК України повідомлено позивача про необхідність подачі додаткових документів, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу необхідно подавати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

11.07.2017 на виконання вимог відповідача позивачем надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: прайс-лист продавця від 10.07.2017; калькуляцію собівартості на послуги перевезення; лист (сертифікат) безпеки на HEXETIDINE.

11.07.2017 Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення № UA100050/2017/000028/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованих товарів відповідно до статті 59 МК України за ціною договору щодо ідентичних товарів. Згаданим рішенням митна вартості товару визначено у розмірі 1 449,99 євро за кг, на загальну суму 36 249,75 євро., оскільки надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням митного органу, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що з аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, зокрема передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав та у визначених МК України випадках.

Так, аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, разом із ВМД № UA10050/2017/338514 на виконання приписів частин першої, другої статті 53 МК України, позивачем надано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) контракт № 647 від 21.11.2016 р.; 2) специфікацію № 189 від 03.07.2017 р. до контракту № 647 від 21.11.2016 p.; 3) інвойс № 4000740 від 27.06.2016 p.; 4) довідку ПАТ «Фармак» за вих. № 35/6509 від 10.07.2017 р. про транспортні витрати; 5) міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 6040004607574/12561 від 03.07.2017 р.; 6) книжку МДП (Carnet TIR) SX.77758248; 7) лист Державного експортного центру МОЗ за вих. № 70/JB від 24.09.2014 p.; 8) лист Державної служби України з контролю за наркотиками за вих. № 09/02-2408 від 08.07.2015 стосовно відсутності у складі Гексетидину речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 р. № 770; 9) експертний висновок Київської торгово-промислової палати К-1815/2 від 29.09.2014 р.; 10) сертифікат аналізу Гексетидину від 12.06.2017 р.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в поданій до митного контролю МД в гр. 44 вказано Специфікацію від 02.01.2017 № 189, але в електронному вигляді подано специфікацію від 03.07.2017 № 189; пунктами 2.1 та 2.2 контракту від 21.11.2016 № 647 встановлено, що вартість товару вказана у специфікаціях може змінюватися в залежності від лота поставки. Лот поставки - мінімальна кількість товару, що постачається в одній поставці. При цьому, в поданій специфікації від 02.01.2017 № 189 не зазначено діапазон вартості товарів залежно від кількості їх замовлення (лота поставки); поданий інвойс від 27.06.2017 № 4000740 складений не виробником, а відправником товару Vital Farma GMBH; прайс-лист видано без зазначення всього асортименту продукції виробника та стосується зазначеної у МД партії товару (кількість та вартість), що суперечить поняттю прайс-листа. Також позивачем не надано висновок про якісні та вартісні характеристики на товари, підготовлені спеціалізованими організаціями.

З огляду на вказане, митний орган дійшов висновку про те, що у поданих декларантом документах відсутні документально підтверджені числові значення всіх складових митної вартості, необхідної при її обчисленні, а також умови даної зовнішньоекономічної операції не відповідають обраному декларантом методу визначення митної вартості.

Проте, вказані обставини не зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів вказує критично оцінює посилання апелянта на те, що у поданій специфікації № 189 не зазначено діапазон вартості товарів залежно від кількості їх замовлення (лота поставки), оскільки п.п. 2.1 та 2.4 Контракту № 647 від 21.11.2016 р. передбачено, що ціни на товар зазначаються у специфікації, яка укладається на кожну поставку до контракту. Між тим, умовами Контракту не передбачено, що специфікація на поставку має містити інформацію про лот.

Щодо посилань апелянта на те, що під час митного оформлення позивачем серед документів було надано специфікацію № 189 від 03.07.2017 року, але в графі 44 митної декларації № UA10050/2017/338514 вказано специфікацію № 189 від 02.01.2017 року, то такі доводи правомірно спростовано судом першої інстанції, який вказав, що надана під час митного оформлення специфікація № 189 від 03.07.2017 є специфікацією, укладеною позивачем та постачальником товару Гексетидин (Vital Pharma GmbH) на поставку товару за митним оформленням якого звернувся позивач за митною декларацією № UA10050/2017/338514.

Так, подані позивачем документи: контракт № 647 від 21.11.2016 специфікація № 189 від 03.07.2017, інвойс № 4000740 від 27.06.2016, прайс лист Vital Pharma GmbH від 10.07.2017 містять одну і ту ж саму ціну - 282 євро за 1 кг Гексетидину. В той час, як помилкове зазначення у графі 44 митної декларації № UA10050/2017/338514 дати укладення специфікації № 189 жодним чином не впливає на числові складові митної вартості оцінюваного товару.

Також вбачається, що поданий під час митного оформлення інвойс № 4000740 від 27.06.2017 складений не виробником, а відправником товару Vital Pharma GmbH, а також те, що в інвойсі зазначено посилання на лот номер FG17200966, інформація про який відсутня в поданій специфікації.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності прайс-листа виробника товару, то суд зазначає, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Законодавством України не визначено типової форми прайс-листів, а тому вона викладається в довільній формі.

Отже, виявлені відповідачем розбіжності ніяким чином не впливають на ціну оцінюваного товару, а тому висновки митного органу про помилкове визначення вартості товару за ціною договору є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч вказаному, апелянт не навів належних та достатніх аргументів на підтвердження своєї правової позиції.

Відтак , висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) та винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100050/2017/000028/1 від 11.07.2017 є необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів також критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 14.05.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя І.О. Лічевецький

Суддя В.П. Мельничук