Постанова № 73998014, 15.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа №805/1571/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Ястребова Л. В., суддів Казначеєва Е.Г. , Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 805/1571/18-а (головуючий І інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року (а.с. 4-5).

Разом з позовною заявою, позивачем до суду подано, зокрема, клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом доходу останньої, а відповідач, в свою чергу, з 01.03.2016 року припинив позивачу виплату її пенсії, а тому, перебуває у вкрай скрутному матеріальному становище та не має змоги сплатити судовий збір, розмір якого є непомірно великим та позбавляє доступу до правосуддя (а.с. 7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі відмовлено; позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову немайнового характеру в розмірі 704,80 гривень (а.с. 1-2).

На виконання вищезазначеної ухвали суду, позивачем, 23 березня 2018 року повторно подано клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого заявник посилався на скрутне матеріальне становище позивача, зазначивши, при цьому, що позивач з 01.03.2016 року не отримує пенсію, а тому, розмір судового збору в розмірі 704,80 грн, запропонований судом к оплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (704,80 грн 0,00 грн/100%*5%) (а.с. 16-17).

Крім того, заявником до суду подано клопотання, в якому останній просив витребувати відомості про доходи, одержані ОСОБА_2 за попередній календарний рік (а.с. 18-19).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 05.03.2018 року, а саме, у зв'язку з ненаданням до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу позову немайнового характеру в розмірі 704,80 гривень (а.с. 20).

Вважаючи, що правова позиція, висловлена в ухвалі суду про повернення позовної заяви суперечить завданням та основним засадам адміністративного судочинства, представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неврахування судом характеру спірних правовідносин, невідповідність ухвали вимогам ч. 3 ст. 242 КАС України, просив скасувати ухвалу суду про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив заявникові у задоволенні клопотання про відстрочення оплати судових витрат та про витребування доказів, які свідчать про скрутне матеріальне становище позивача посилаючись на те, що оскільки позивач не отримує пенсію більш ніж два роки, то зазначене свідчить, що позивач відсутній на території, підконтрольній українській владі, тому як судом належним чином не вжито передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин, які мають значення для справи, а саме, судом не з'ясовано обставин, які підтверджують, що позивач дійсно має скрутне матеріальне становище. На переконання апелянта, судом зроблено передчасний висновок щодо клопотання про відстрочення оплати судових витрат, оскільки з рішення суду про залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви не вбачається жодної правової оцінки інформації, наданої відповідачем. Апелянт звертає увагу суду апеляційної скарги, що, в даному випадку, предметом спору є захист соціальних прав (права на отримання пенсійних виплат, яке припинено з 01.03.2016 року), а тому, розмір судового збору в розмірі 704,80 грн, запропонований судом к оплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (704,80 грн

0,00 грн/100%*5%). Серед іншого, апелянт зазначає, що КАС України не містить такої підстави для залишення позовної заяви без руху або його повернення, як наявність у суду сумнівів стосовно того, що позивач проживає за адресою, яка зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14-17).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Відповідно до ч. 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вже зазначалось вище, представником позивача до суду подано клопотання про відстрочення оплати судових витрат, в обґрунтування якого зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, а пенсія є єдиним джерелом доходу останньої, а відповідач, в свою чергу, з 01.03.2016 року припинив позивачу виплату її пенсії, а тому, перебуває у вкрай скрутному матеріальному становище та не має змоги сплатити судовий збір, розмір якого є непомірно великим та позбавляє доступу до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ (надалі - Закон №3674-VІ)

Положеннями п.п. 1,3 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VІ визначено, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, в даному випадку, ОСОБА_2 є пенсіонером і то того ж, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.10), а предметом позову - захист соціальних прав, а саме, припинення відповідачем виплату пенсії позивачу, виплата якої є виключним правом позивача, передбаченого Конституцією та чинним законодавством України, що, за висновком суду апеляційної інстанції є достатньою підставою для відстрочення позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що повертаючи адміністративний позов з підстав несплати позивачем судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Що стосується висновку суду першої інстанції, що клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме, відомостей про доходи, одержані ОСОБА_2 за попередній календарний рік не підлягає задоволенню оскільки суд має право витребувати докази після відкриття провадження або під час вирішення питання про відкриття, зазначивши, при цьому, що позивач в змозі самостійно звернутися до органів Державної фіскальної служби для отримання відповідних відомостей та довідки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про наступне.

За частиною 4 та 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються, зокрема, клопотання про витребування доказів.

Відповідно до статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду із клопотанням про витребування відомостей про доходи, одержані ОСОБА_2 за попередній календарний рік, як підтвердження факту існування у позивача скрутного майнового становища, представник позивача зазначив, що позивач самостійно не в змозі надати довідку про доходи, оскільки отримання вищевказаної довідки потребує часу, а позивач є особою похилого віку (63 роки) та має проблеми зі здоров'ям, а представник позивача не має можливості отримати таку інформацію від органів Держаної фіскальної служби, оскільки відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація про одержувачів пенсії є конфіденціальною а тому, просив суд витребувати відповідні відомості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про витребування довідки про доходи позивача, не надано належної правової оцінки обставинам, про які зазначив представник позивача у відповідному клопотанні про витребування доказів.

Так, відповідно до ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Крім того, слід зазначити, що ч. 1 ст 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5, 7 ч.2 ст.180 КАС України, у підготовчому засіданні суд: роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до вимог вищевказаних норм, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі надати докази, звернувшись з відповідним клопотанням щодо цього, або витребувати такі докази з власної ініціативи.

При цьому, слід зазначити, що питання щодо витребування доказів суд може вирішити як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого засідання шляхом зазначене про це або в ухвалі про відкриття провадження у справі, або в ухвалі про підготовку справи до розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів.

Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об'єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову, а тому, в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів скрутного майнового становища та відмова представнику позивачу у задоволенні клопотання про витребування у контролюючого органу довідки про доходи ОСОБА_2 суперечать вимогам процесуального законодавства.

Що стосується твердження суду першої інстанції, що у суду існують сумніви стосовно того, що позивач ОСОБА_2 взагалі проживає за адресою, яка зазначена в довідці від 05 травня 2016 року № 1425055392 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (85113, АДРЕСА_1) вказуючи адресу для листування у АДРЕСА_2 та на території, підконтрольній Українській владі, а також про те, що ОСОБА_2 не отримує пенсію більш ніж два роки (з 01 березня 2016 року), що також свідчить про відсутність позивача на території, підконтрольній Українській владі, суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України не містить такої підстави для залишення позовної заяви без руху або його повернення, як наявність у суду сумнівів стосовно того, що позивач проживає за адресою, яка зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 320 КАС України передбачено наступні підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, під час відкриття апеляційного провадження, ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору у розмірі 1057 гривень 20 копійок до ухвалення судового рішення.

Зважаючи на ту обставину, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року задоволено, тобто прийняте на користь позивача, то, в даному випадку, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 не стягуються.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 р. у справі № 805/1571/18-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складено 15 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць