Постанова № 73998000, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ № 826/13169/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ісаєнко Ю.А.,

Троян Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року (суддя Маруліна Л.О.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- датоване 22 лютого 2017 року рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві вих. №3301/10/26-58-08-04-16 визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додатну вартість за звітний (податковий) період - календарний місяць січень 2017 року з додатками та доповненням до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 14 лютого 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору і встановлено строк для усунення недоліків в позовній заяві до 10.11.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у справі №826/13169/17 відмолено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року клопотання позивача про продовження процесуального строку на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017 про залишення позовної заяви без руху задоволено частково. Встановлено термін для усунення недоліків ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017 про залишення позовної заяви без руху: два дні з дати набрання законної сили судового рішення - ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 року про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017 про залишення позовної заяви без руху, а в разі оскарження до апеляційної інстанції - два дні з дати набрання законної сили судового рішення апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея" залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 29 листопада 2017 року про відмову в роз'ясненні судового рішення - без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року позовну заяву повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Нікея".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у справі №826/13169/17 і направити справу для продовження розгляду заяви про роз'яснення судового рішення до суду першої інстанції без урахування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без руху.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

16 травня 2018 року від представника позивача - Антохова Ярослава Станіславовича до суду надійшло клопотання (вх.№16116), у якому такий просить відкласти судове засідання, через неможливість його явки, у зв'язку з необхідністю участі в судовому засіданні по справі №810/656/18, що призначене на 16 травня 2018 року на 11:00 в Київському окружному адміністративному суді.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого клопотання, зважаючи на те, що явка сторін в судове засідання, відповідно до приписів ст. 313 КАС України не є обов'язковою, а суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, який становить тридцять днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження (апеляційне провадження у справі відкрито 16 квітня 2018 року).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність повернення позовної заяви, оскільки позивач у встановлений судом строк, не виконав вимоги ст. 106 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з адміністративним позовом) та не усунув вказані в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року недоліки, а саме: не сплатив (не доплатив) судовий збір у розмірі 1600 грн. за другу вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Підставою для залишення позовної заяви без руху суд, зокрема, зазначив те, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду було заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру, проте, судовий збір у розмірі 1600 грн. сплачено за одну вимогу.

Порядок та розміри судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до абзаців першого та другого частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, при визначенні кількості вимог немайнового характеру, слід виходити з характеру спірних правовідносин та зважати на можливість відновлення порушених прав позивача при задоволенні кожної з таких вимог.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції), адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, частина четверта статті 105 КАС України в редакції на час звернення позивача до суду першої інстанції містить формулювання позовних вимог, що може використати позивач, звертаючись до суду про захист прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. Перелік позовних вимог не є вичерпним.

Колегія суддів звертає увагу, що призначенням судового захисту є відновлення порушеного права позивача.

Стаття 162 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду першої інстанції) визначає, які рішення суд може прийняти, вирішуючи такі позовні вимоги. Зокрема. ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даній справі позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у прийнятті документів, а для усунення наслідків протиправності такого рішення, позивач також просив суд зобов'язати відповідача прийняти такі документи, оскільки саме лише скасування спірного рішення не поновлює порушені права.

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, заявлені у даному позові вимоги є по суті однією вимогою, а тому позивачем у відповідності з вимогами Закону України «Про судовий збір» було вірно сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1600 грн.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення даного питання та помилкового залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» без руху.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без руху є необґрунтованою, оскільки позов подано з дотриманням вимог ст.ст. 105, 106 КАС України, в редакції, чинній на час звернення до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття даної ухвали) не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі просив направити справу для продовження розгляду заяви про роз'яснення судового рішення до суду першої інстанції без урахування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без руху.

Така вимога не може бути задоволена, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України чітко регламентовано повноваження суду апеляційної інстанції (ст. 320 КАС України), відповідно до яких, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з чого колегія суддів приходить до висновку, що скасування ухвали про повернення позовної заяви не може мати за собою наслідком направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, адже чинним законодавством таке не передбачено.

Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції після внесення змін згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України (в редакції після внесення змін згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея» задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Ю.А. Ісаєнко

Н.М. Троян