Ухвала суду № 73997927, 08.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні доказів

08 травня 2018 року м. Київ № 826/320/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., за участі секретаря судового засідання Карпенка Д.В. у відкритому судовому засіданні в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

У судовому засіданні 08.05.2018 позивач надав суду клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України:

" 1) повідомлення, що повинно бути надіслано до профспілки відповідачем ДПП НПУ про можливе звільнення з датою та часом такого повідомлення з вихідним номером, (завіреного належним чином);

2) наказ, яким був уповноважений відділ кадрів або інший відділ при проведенні реорганізації відповідно до наказу 873 від 17.08.2017, на який покладено здійснення функції відділу кадрів, провести необхідні заходи у зв'язку зі звільненням працівників;

3) повідомлення та звіт, яким відповідач повинен був повідомити службу зайнятості про заплановане масове звільнення працівників не пізніше як за два місяці. Відповідно до ч. 3 статті 49-2 КЗпП та абз. 3 п. 4 ч. З ст. 50 Закону №5067 у разі запланованого масового звільнення працівників підприємств будь-якої форми власності, роботодавець одночасно з попередженням працівників про наступне звільнення, тобто за два місяці, подає до Державної служби зайнятості звіт про заплановане звільнення працівників. Звіт подають за формою № 4-ПН;

4) оригінал повідомлення про звільнення в зв'язку з реорганізацією;

5) оригінал наказу про звільнення у зв'язку з реорганізацією (ліквідацією) підприємства. З наказами працівники мають бути ознайомлені під підпис та отримати копії (ч. 2 ст. 47 КЗпП). Про одержання копії наказу працівник має розписатися на його оригінальному примірнику, зазначивши дату.".

Представник відповідача проти задоволення клопотання про забезпечення доказів заперечував з огляду на його необґрунтованість.

Дослідивши подане позивачем клопотання про забезпечення доказів та наявні матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно зі статтею 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Таким чином, забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

У своєму клопотанні позивач не навів обґрунтованих доводів з приводу необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення доказів та не надав доказів існування реальної загрози його правам та інтересам.

Отже, клопотання позивача ґрунтується виключно на припущеннях і не може слугувати підставою для ухвалення судового рішення щодо забезпечення доказів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про знищення або можливе ускладнення чи неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання позивача.

Керуючись статтями 114, 116, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Власенкова