Рішення № 73997868, 27.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2018 року №826/10270/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про визнання нечинним (протиправним) та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), з урахуванням уточнення позовних вимог, надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1.), до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, (далі - відповідач-1), Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», (далі - відповідач-2, Міжвідомча комісія), з урахуванням уточнених позовних вимог, про:

- визнання нечинним (протиправним) та скасування рішення відповідача-2 про відмову у наданні позивачу статусу;

- зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про надання позивачу статусу;

- зобов'язання відповідача-1 видати позивачу посвідчення учасника бойових дій та включити позивача до єдиного державного реєстру учасників бойових дій на підставі абз. 1 п. 9 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №413, (далі - Порядок №413 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачу безпідставно відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій., оскільки позивач у період із 08.06.2015 р. по 13.07.2015 р. входив до складу сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, (далі - АТО), забезпечення її проведення, з метою виконання службових завдань та має право та повинен отримати статус учасника бойових дій.

У ході судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача -2 проти позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні. Пояснили, що рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій прийнято у зв'язку з тим, що у наданих документах відсутнє рішення керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, (далі - АТЦ при СБ України), або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника АТЦ при СБ України, про залучення позивача до участі в АТО.

У відповідному судовому засіданні позивачем та представниками відповідачів заявлено клопотання про подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки дана справа є справою незначної складності, та прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зокрема, з 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким, у тому числі, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України). З 15.12.2017 р. КАС України діє у новій редакції, згідно з п. 10 ч. 1 Перехідних положень якого, зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Чинним КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження: загального або спрощеного.

Частиною 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У ч. 6 ст. 12 КАС України закріплено які саме справи є справами незначної складності.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно з наказом Першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника АТО) (по стройовій частині) від 29.06.2015 р. №180, нижчепойменованих військовослужбовців військових прокуратур, з 08.06.2015р.: юриста І класу ОСОБА_1, прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України, на підставі клопотання заступника військового прокурора Південного регіону України від 25.06.2015 р. №15-118 вих.-15, вважати такими, що прибули до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

В подальшому, згідно з наказом Першого заступника керівника АТЦ при СБ України (керівника АТО) (по стройовій частині) від 02.11.2016 р. №307дск, нижчепойменованих військовослужбовців (працівників) Збройних Сил України, (далі - ЗС України): військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України, з 13.07.2015 р.: юриста І класу ОСОБА_1, прокурора, на підставі наказу військового прокурора Південного регіону України від 13.07.2015 р. №538к, листа військового прокурора Південного регіону України від 10.10.2016 р. №11-4338 вих.-16, вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, до пункту постійної дислокації.

У матеріалах справи міститься довідка про безпосередню участь особи в АТО від 20.02.2017 р. 311-774вих16, видана військовою прокуратурою Південного регіону України, якою підтверджується, що позивач дійсно у період з 08.06.2015 р. по 13.07.2015 р. безпосередньо брав участь в АТО на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України. У довідці чітко вказано, що вона є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивач скористався своїм правом на отримання статусу учасника бойових дій, подавши відповідні матеріали на розгляд Міжвідомчої комісії.

Однак, за результатами повторного розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, згідно з протоколом від 31.08.2017 р. №10 засідання Міжвідомчої комісії, вирішено відмовити у наданні позивачу статусу учасника бойових дій у зв'язку із відсутністю документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення (відсутністю рішення керівника АТЦ при СБ України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника АТЦ при СБ України про залучення до участі в АТО).

Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 5 Закону, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Абзацом 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

А згідно з абз. 2 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону, порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вказаних вимог Закону, затверджено Порядок №413, п. 2 якого визначено, що статус учасника бойових дій надається:

військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового та начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;

працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

У відповідності до абз. 1 пп. 4 Порядку №413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника АТЦ при СБ України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника АТЦ при СБ України про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, підтверджується належними доказами та вже зазначено вище, у період із 08.06.2015 р. по 13.07.2015 р. позивач безпосередньо брав участь в АТО.

Зокрема, в матеріалах справи міститься довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, від 20.02.2017 р. №11-774вих16, видана військовим прокурором Південного регіону України, генерал-майором юстиції, яка є підставою для надання особі - позивачу статусу учасника бойових дій.

Доказів незаконності і скасування цієї довідки відповідачем суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Отже, відповідно до цього, позивач підлягав визнанню учасником бойових дій на підставі Закону.

Разом з тим, у наданні статусу учасника бойових дій позивачу відмовлено, оскільки, як зазначено у протоколі №10 засідання Міжвідомчої комісії, відсутні документи, які містять достатні докази безпосередньої участі позивача у виконанні завдань АТО.

У ході судового розгляду справи представники відповідачів пояснили, що зазначене рішення прийнято тому, що у наданих для розгляду документах відсутнє рішення керівника АТЦ при СБ України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника АТЦ при СБ України, про залучення позивача до участі в АТО. При цьому, представники відповідачів посилалися на лист Штабу АТЦ при СБ України від 22.08.2017 р. №33/5-7218.

Копія цього листа міститься у матеріалах справи, дослідивши яку суд встановив, що Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції повідомлено про те, що ОСОБА_1 до проведення АТО як співробітник суб'єктів боротьби з тероризмом правами керівника АТЦ при СБ України не залучався. ОСОБА_1 не належить до категорії військовослужбовців, а тому при залученні до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей його необхідно розглядати як громадянина, який надав згоду на залучення до проведення АТО.

З приводу викладеного суд зазначає, що за особистим наказом Міністра оборони України від 26.07.2012 р. №599 позивач є офіцером, який перебуває у запасі. При цьому, як зазначено у листі Генеральної прокуратури України від 31.07.2017 р. №10/5/1-22720-16, ОСОБА_1 не є та ніколи не був військовослужбовцем військової прокуратури.

Крім того, військова прокуратура не входить до складу ЗС України.

Тобто, інформація, яка міститься у наказах №180 та №307 стосовно того, що позивач є військовослужбовцем військової прокуратури (наказ №180) та військовослужбовцем ЗС України, є помилковою, що визнано представниками відповідачів у ході судового розгляду справи.

Водночас, прийняття позивачем участі в АТО представниками відповідачів не заперечується, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується безпосередня участь позивача в АТО.

Отже, зважаючи на все викладене вище у сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій з підстав недостатності документів, а тому рішення оформлене протоколом від 31.08.2017 р. №10 засідання Міжвідомчої комісії, є таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку №413 визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

В даному випадку, як встановлено судом та підтверджується листом Генеральної прокуратури України від 31.07.2017 р. №10/5/1-22720-16, питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій повинно вирішуватися саме Міжвідомчою комісією, адже позивач ніколи не був та не є військовослужбовцем військової прокуратури. ОСОБА_1 працював у військовій прокуратурі Луганського гарнізону цивільним працівником. Отже, матеріали про надання статусу учасника бойових дій стосовно нього повинні розглядатися та рішення про надання статусу учасника бойових дій повинно прийматися Міжвідомчою комісією.

Положення про Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджено наказом міністерства соціальної політики від 10.11.2014 р. №867, (далі - Положення №867), згідно з пп. 1 п. 3 розділу І якого, Міжвідомча комісія приймає рішення про: надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, в разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІІ Положення №867, рішення про надання статусу учасника бойових дій Міжвідомча комісія приймає на підставі документів, поданих комісіями, утвореними в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи (далі - комісії), у разі виявлення комісіями спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а саме:

витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документів про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інших офіційних документів, виданих державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;

для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, витягів з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;

для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;

для осіб, зазначених в абзаці третьому підпункту 1 пункту 1 розділу II цього Положення, - документів про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірених свідчень не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому підпункту 1 пункту 1 розділу II цього Положення, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб'єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;

для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

Пунктом 5 розділу ІІІ Положення №867 обумовлено, що Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

2) надання недостовірних даних про особу;

3) виявлення факту підробки документів про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

З аналізу викладених норм вбачається, що виключно Міжвідомчій комісії належить право надавати або відмовляти у наданні статусу учасника бойових дій, а тому суд не може підміняти повноваження Міжвідомчої комісії зобов'язуючи надавати статус учасника бойових дій.

Принцип розподілу влади заперечує втручання адміністративного суду в адміністративно-дискреційні повноваження органів державної влади.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р., у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача-2 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. При цьому, суд зауважує, що враховуючи встановлену у ході судового розгляду справи протиправність рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути документи позивача, подані для отримання статусу учасника бойових дій, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача-1 видати позивачу посвідчення учасника бойових дій та включити позивача до єдиного державного реєстру учасників бойових дій, на переконання суду, також не підлягає задоволенню, оскільки видачі посвідчення та включення інформації до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції передує прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій.

Зокрема, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Положення №867, на підставі рішення Міжвідомчої комісії про надання статусу учасника бойових дій органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Генеральної прокуратури України, Державної фіскальної служби України, Управління державної охорони України, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України видаються посвідчення та нагрудні знаки ветеранів війни відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. №302.

Згідно з п. 9 Порядку №413, посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.

Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції забезпечує функціонування та ведення єдиного реєстру учасників антитерористичної операції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про визнання нечинним (протиправним) та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що такі витрати розподілу не підлягають, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257, 262 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте на засіданні Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оформлене протоколом від 31.08.2017 р. №10, про відмову у наданні статусу учасника бойових дій прокурору військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення (відсутністю рішення керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до участі в антитерористичній операції).

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера та деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повторно розглянути матеріали щодо визнання учасником бойових дій юриста І класу, прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1, які надійшли листом Генеральної прокуратури від 31.07.2017 р. №10/5/1-22720-16, з урахуванням висновків суду, які містяться у даному судовому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко