Рішення № 73997836, 10.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1631/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2167 (В0849) про визнання акту протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 30.03.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2167 (В0849) (далі - ВЧ А2167) та просить:

- визнати акт командування Військової частини А2167 від 28.02.2018 із здійснення службового розслідування за фактом отримання ним травми, - протиправним;

- зобов'язати командування Військової частини А2167 належно розглянути надані документи та видати йому довідку про обставини травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби 22.04.2017 о 20:02 год. під час несення служби на посту спостереження ''Бахмут № 1'', у відповідності до надісланого рапорту та прикладених до нього підтверджуючих письмових доказів і показань свідків.

Свої вимоги мотивує тим, що службове розслідування проведене відповідачем неповно, не всебічно та не об'єктивно. Його повідомлення і пояснення та свідчення дійсних очевидців обстрілу, який відбувався 22.04.2017 о 20:02 год. під час несення ним служби на посту спостереження ''Бахмут № 1'', відсутні, а наявні в матеріалах службового розслідування пояснення військовослужбовців надані особами, які не були присутні на місці події. Також зазначив, що саме за вказівкою командування його вчасно не направлено на обстеження і лікування, оскільки не було кому нести службу. Крім того, відповідачем грубо порушено вимоги нормативно-правових актів МОУ з медичного забезпечення, які, зокрема, передбачають правила заповнення, ведення і зберігання медичної книжки (Ф. №1), у відповідності до яких протиправно не здійснені записи в медичній книжці позивача та не надано відповідно до них направлення на стаціонарне лікування після отримання травми.

Ухвалою судді від 03.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін; надано відповідачу право протягом 15-денного строку з дня вручення ухвали надати відзив на позовну заяву та зобов'язано ВЧ А2167 надати суду належним чином завірені копії документів, а саме: матеріалів службового розслідування, наказів.

Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув двічі, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 36, 40); витребувані документи, як і відзив на позовну заяву, не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом (призваний Чернігівським МВК) на посаді оператора РЛС. З 19.11.2016 прикомандирований до ВЧ А2167 на посаду навідника 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону з метою виконання службових (бойових завдань) в районі проведення АТО (Ясинуватський район Донецька область), що підтверджується наказом № 342 (а.с. 23).

11.12.2017 позивач звернувся до командира ВЧ А2167 з рапортом про призначення службового розслідування за фактом отриманої ОСОБА_1 травми біля с. Верхньоторецьке Донецької області під час виконання обов'язків військової служби в АТО 22.04.2017 о 20:02 год під час несення служби на посту спостереження «Бахмут 1». Також, позивач просив видати довідку про обставини травми (поранення, контузії) згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (а.с. 26).

Наказом командира ВЧ А2167 від 24.01.2018 № 254 призначено проведення службового розслідування щодо обставин отримання травми солдатом ОСОБА_1, за наслідками якого офіцером-психологом 2 механізованого батальйону ВЧ А2167 лейтенантом Кравченком Д.С. складено акт від 20.02.2018, затверджений командиром ВЧ А2167, у висновку якого зазначено, що факт отримання мінно-вибухової травми, струсу головного мозку, забою хребта та внутрішніх органів солдатом ОСОБА_1 22.04.2017 о 20:02 год в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області під час виконання ним бойового завдання - не підтверджено службовим розслідуванням та така подія не мала місце в ході обстрілу (а.с. 9-10).

22.02.2018 командиром ВЧ А2167 видано наказ № 849 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1.», пунктом 2 якого позивачу відмовлено в наданні довідки про обставини травми (а.с. 17-18). Також вказаним наказом зобов'язано направити матеріали службового розслідування органам Служби безпеки України та військової прокуратури для прийняття правового рішення.

Вважаючи, що відповідач провів службове розслідування неповно, не об'єктивно та безпідставно не видав довідку про обставини отриманої травми, ОСОБА_1 звернувся до з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного акту, складеного 20.02.2018 (затверджений командиром ВЧ А2167 - 28.02.2018), службове розслідування відповідачем проведене відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 (Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України) (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку, відповідно до його положень службове розслідування призначається у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;

надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені;

якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення (пункт 3 Розділу ІІ Положення).

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядок рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Розділом IV Порядок визначено порядок оформлення результатів службового розслідування. Так, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Таким чином, вказаним Порядком передбачено проведення службового розслідування виключно у випадках необхідності підтвердження/спростування факту порушення військовослужбовцями (резервістами) своїх службових обов'язків або допущення ними правопорушення, про що зазначено в пункті 1 Розділу І Порядку, з метою встановлення необхідності притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, розслідуванням повинно бути встановлено: якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою вчинено правопорушення; ступінь вини військовослужбовця; умови та причини, що сприяли правопорушенню, та його наслідки, тощо.

Однак, як вбачається з акту службового розслідування від 20.02.2018, останнє призначене за фактом отримання травми ОСОБА_1 в ході ворожого мінометного обстрілу, та у його висновку зазначено, що факт отримання мінно-вибухової травми, струсу головного мозку, забою хребта та внутрішніх органів солдатом ОСОБА_1 22.04.2017 о 20:02 год в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області під час виконання ним бойового завдання - не підтверджено службовим розслідуванням та така подія не мала місце в ході обстрілу (а.с. 9-10). Тобто, підставою для проведення службового розслідування не була необхідність перевірки порушення ОСОБА_1 дисципліни та можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як передбачено вказаним вище Порядком.

В свою чергу, порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов'язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), визначає Інструкція, затверджена наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (Розділ V Інструкції).

Вказане підтверджується викладеним в пункті 5 Розділу І Порядку.

Тобто, застосовуючи до спірних правовідносин та проводячи службове розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1, відповідно до Порядку, відповідач діяв протиправно, необґрунтовано та в порушення вимог чинних нормативно-правових актів. Зокрема, в даному випадку командування ВЧ А2167 повинно було керуватись вимогами саме вказаної вище Інструкції.

В свою чергу, судом досліджено події, які відбувались 22.04.2017 о 20:02 год під час несення ОСОБА_1 бойового чергування на опорному пункті «Бахмут 1» в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області та, на підставі зібраних доказів та показів свідків, встановлено таке.

Так, в судовому засіданні, перебуваючи під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт і подію отримання позивачем мінно-вибухового поранення 22.04.2017 о 20:02 год, коли ОСОБА_1 ніс службу на посту спостереження «Бахмут 1» (а.с. 48-54).

Зокрема, свідок ОСОБА_5, який є братом загиблого ОСОБА_7 та був очевидцем вищеописаних подій, проходив службу в одному зводі з позивачем, засвідчив, що одразу після обстрілу 4-5 бійців, в тому числі і він, прибігли на пост. Вибух міни відбувся поряд з позивачем, після чого ОСОБА_5 його кликав, але останній цього не чув та не реагував.

Свідок ОСОБА_6, який був командиром взводу, засвідчив, що загиблий ОСОБА_7 і ОСОБА_1 22.04.2017 під час обстрілу приблизно о 20:02 год знаходились на позиції. Після обстрілу позивач сказав, що в нього все добре, видимих травм не мав. У зв'язку з наведеним, всі «кинулись» допомагати ОСОБА_7, який мав видимі дуже тяжкі поранення. 23.04.2017 позивач звернувся до нього зі скаргами на погане самопочуття, про що ОСОБА_6 доповів на ротно-опорний пункт, де знаходиться медсестра. 24.04.2017 у ОСОБА_6 закінчився строк контракту і він вибув з позиції, що відбувалось далі - не знає.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про хворобу № 131-х, видане 07.02.2018 госпітальною військово-лікарською комісією хірургічного профілю НВМКЦ «ГВКГ», в пункті 12 якого, серед іншого, діагностовано, що наслідки перенесеної мінно-вибухової травми, акубаротравми (анамнестично 22.04.2017) у вигляді хронічної двобічної нейросенсорної туговухості зі сприйняттям шепітної мови до 0,5 м на кожне вухо; закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку (анамнестично 22.04.2017) у вигляді вираженого синдрому вегетативної дисфункції зі стійким цефалгічним, незначно вираженими астено-неврологічним та інсомнічним синдромами, вестибуло-координаторними розладами з виходом в незначно виражену астенію, так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с. 21). У зв'язку з наведеним, комісія постановила, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Тобто, наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків підтверджено факт отримання ОСОБА_1 травми під час несення 22.04.2017 бойового чергування на опорному пункті «Бахмут 1» в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області, яка є наслідком мінно-вибухового ураження, що повністю спростовує висновки ВЧ А2167, викладені в акті від 20.02.2018.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14.

Вирішуючи питання щодо можливості скасування вказаного акту службового розслідування від 20.02.2018, суд враховує, що він не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин, а лише відображає зроблені особою, яка проводила службове розслідування, висновки та її дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, що виключає можливість його скасування в судовому порядку. Однак, суд звертає увагу, що відмова в наданні ОСОБА_1 довідки про обставини травми, що і є предметом спору, відображена в наказі командира ВЧ А2167 від 22.02.2018 № 849.

Враховуючи наведене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ А2167 (В0849) від 22.02.2018 № 849 «Про результати службового розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1.».

Щодо вимоги позивача про зобов'язання командування Військової частини А2167 належно розглянути надані документи та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби 22.04.2017 о 20:02 год. під час несення служби на посту спостереження ''Бахмут № 1'', у відповідності до надісланого рапорту та прикладених до нього підтверджуючих письмових доказів і показань свідків, суд вважає, що її необхідно задовольнити, враховуючи таке.

Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 затверджено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

При цьому, Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 06.02.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, встановлено, що комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься у первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3 (пункт 5 Розділу V «Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції» Інструкції).

Відповідно до пункту 18 Розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини видає наказ. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800.

Тобто, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання командування Військової частини А2167 видати йому довідку про обставини травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби 22.04.2017 о 20:02 год. під час несення служби на посту спостереження ''Бахмут № 1'', розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини отримання травми ОСОБА_1, зокрема, підтвердження факту отримання ним мінно-вибухової травми, струсу головного мозку, забою хребта та внутрішніх органів 22.04.2017 о 20:02 год в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області під час виконання бойового завдання, суд вважає за необхідне задовольнити вищевказану позовну вимогу ОСОБА_1 шляхом зобов'язання командування Військової частини А2167 (В0849) повторно розглянути документи щодо обставин отримання солдатом ОСОБА_1 травми, з врахуванням висновків суду, викладених в рішенні від 10 травня 2018 року у справі № 825/1631/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати удового збору.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А2167 (В0849) від 22.02.2018 № 849 ''Про результати службового розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1''.

Зобов'язати командування Військової частини А2167 (В0849) (код ЄДРПОУ 08267926, Олександрійський бульвар, 54, м. Біла Церква, Київська область, 09100) повторно розглянути документи щодо обставин отримання солдатом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) травми 22.04.2017 о 20 год 02 хв під час виконання обов'язків військової служби на опорному пункті ''Бахмут 1'' в районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області, з врахуванням висновків суду, викладених в рішенні від 10 травня 2018 року у справі № 825/1631/18.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна