Постанова № 73997744, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 739/2066/17 Суддя першої інстанції: Іващенко Анатолій Іванович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на прийняту у порядку письмового провадження постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - державна установа Міністерства юстиції України «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, Новгород-Сіверське ОУПФ) про:

- визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо невиплати пенсії Позивача, починаючи з травня 2017 року;

- зобов'язання Новгород-Сіверського ОУПФ здійснювати виплату пенсії ОСОБА_2 шляхом її перерахування на особовий рахунок НОМЕР_1, відкритий в АТ «Ощадбанк»;

- зобов'язання Відповідача здійснити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення її виплати.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04.01.2018 року залучено до участі у справі державну установу Міністерства юстиції України «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31» (далі - Третя особа, УВП №31) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Прийнятою за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного провадження постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07.02.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, підписання листа Новгород-Сіверського ОУПФ від 22.11.2017 року №51/04/Р-11 заступником начальника управління не тягне за собою будь-яких правових наслідків для Позивача, а є способом реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій, по-друге, з огляду на перерахунок пенсії ОСОБА_2 на рахунок установи відбування покарання відсутні підстави вважати, що мало місце порушення порядку її перерахування та виплати.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому посилався, по-перше, на застосування судом першої інстанції невірної редакції ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, по-друге, неврахування судом відсутності правового регулювання порядку виплати пенсії саме особам, засудженим до довічного позбавлення волі, по-третє, нівелювання судом першої інстанції твердження Позивача про наявність в особи права на отримання пенсії на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», а також порушення з боку Відповідача права особи на отримання пенсії.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Новгород-Сіверське ОУПФ просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 у повному обсязі, а постанову від 07.02.2018 року - залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що чинним законодавством не передбачено іншого способу виплати пенсії засудженим до позбавлення волі особам інакше як на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Від інших учасників справи в установлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 року справу призначено до розгляду за правилами п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у порядку письмового провадження на 15.05.2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 засуджений Апеляційним судом міста Києва 21.06.2012 року за ст. 27 ч. 3, ст. 115 ч. 2 п. п. 8, 11, ст. 27 ч. 3, ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п. п. 8, 11, 13, ст. 263 ч. 1, ст. 194 ч. 2 ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі та відбуває покарання з 27.03.2013 року в УВП №31, що підтверджується довідкою УВП № 31 від 29.11.2017 року (а.с. 11).

Крім того, Позивач перебуває на обліку у Новгород-Сіверському ОУПФ та отримує пенсію за віком у розмірі 1 379,00 грн., про що свідчить довідка Відповідача від 09.11.2017 року №1668 (а.с. 6).

У листопаді 2017 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахування пенсії у повному обсязі на його банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с. 7).

Листом від 22.11.2017 року №51/04/Р-11 Новгород-Сіверське ОУПФ з посиланням на приписи ст. 48-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для здійснення виплати пенсії на рахунок Позивача, оскільки в силу вимог наведених вище нормативно-правових актів виплата призначених засудженим до обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк особам здійснюється на рахунок установи за місцем відбування покарання (а.с. 8-9).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 63 Конституції України, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки нормативні підстави для виплати пенсії засудженій до позбавлення волі особі безпосередньо на її власний рахунок відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ч. 3 ст. 63 Основного Закону України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Тобто, гарантуючи кожному засудженому користування всіма правами людини і громадянина, Конституція України допускає встановлення законом обмежень у порядку їх реалізації.

Приписи ч. 3 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначають, що під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством.

За правилами ст. 48-1 вказаного Закону виплата особам, засудженим до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому не менш як 50 відсотків пенсії зараховуються установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Приписи ч. ч. 2-4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України визначають, що засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому не менш як п'ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, засуджені до позбавлення волі (незалежно від того, чи особа засуджена до позбавлення волі на певний строк чи довічно), мають право на призначення та отримання пенсії. Водночас, перерахування такої пенсії здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання, яке, у свою чергу, після відшкодування витрат на утримання у такій установі, зараховує не менше 50% пенсії на рахунок засудженого. Виплата пенсії засудженому в інший спосіб, зокрема, безпосередньо на його рахунок у банківській установі без попереднього перерахування пенсії на рахунок установи відбування покарання, чинним законодавством не передбачена.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, наданої Відповідачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, згідно протоколу Новгород-Сіверського ОУПФ від 21.08.2017 року №1376 пенсію за віком ОСОБА_2 було призначено з травня 2017 року на підставі рішення від 21.08.2017 року та заяви останнього від 30.05.2017 року. Згідно довідки Новгород-Сіверського ОУПФ від 04.04.2018 року №490 пенсія ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася, починаючи з травня 2017 року у розмірі 949,00 грн. по вересень 2017 року включено та у розмірі 1 373,00 грн., починаючи з жовтня 2017 року. При цьому, зі змісту наданої на вимогу суду апеляційної інстанції довідки УВП №31 від 05.04.2018 року №1123 вбачається, що на рахунок Третьої особи від Новгород-Сіверського ОУПФ, починаючи з грудня 2017 року, надходили адресовані ОСОБА_2 пенсійні виплати у сумі, яка відповідає розміру призначеної Позивачу пенсії.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що Відповідачем не було здійснено виплату пенсії Позивачу у передбачені КВК України та Законом порядку та спосіб, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для задоволення позовних вимог до Новгород-Сіверського ОУПФ, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, Апелянтом не наведено.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на прийняту у порядку письмового провадження постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - державна установа Міністерства юстиції України «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 15» травня 2018 року.