Ухвала суду № 73997658, 14.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

14.05.2018 року справа № 908/1678/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", м. Покровськ, м. Родинське, Донецька областьна рішення Господарського суду Запорізької області від14.05.2015 рокуу справі№908/1678/15-г (суддя - С.А. Гончаренко)за позовом до відповідача про Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 РОЗВИТКУ", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", м. Покровськм, м. Родинське, Донецька область стягнення 18719313,78 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 РОЗВИТКУ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" про стягнення 18719313,78 грн. задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 РОЗВИТКУ" 17177700 (сімнадцять мільйонів сто сімдесят сім тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1486825 (один мільйон чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 37 коп. процентів за користування кредитними коштами та 54788 (п’ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 41 коп. пені; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням прийнятим господарським судом першої інстанції до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", яке просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г залишено без руху; зобов’язано апелянта усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: - надати до Донецького апеляційного господарського суду докази та відомості в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в період з жовтня 2015 року по березень 2018 року; - матеріали виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду та обізнаності відповідача з цього приводу.

На виконання вимог ухвали суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, до апеляційного суду від Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 РОЗВИТКУ" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі №908/1678/15-г. Зокрема банк не погоджується з твердженням апелянта про його необізнаність про розгляд справи оскільки позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" в січні 2015 року направлялося повідомлення-претензія про сплату заборгованості за кредитним договором та намір щодо звернення до суду у разі залишення претензії без задоволення. Зазначене повідомлення відповідачем отримано 10 лютого 2015 року, у період так званого захоплення підприємства, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №371/2018 від 25.04.2018 року, у зв’язку зі звільнення з посади судді Будко Н.В., яка входила до складу колегії, для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1678/15-г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д, ОСОБА_3

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до пп. 13 розділу ХІ "Перехідна положення" ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до положень ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду – протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1678/15-г ухвалено 14.05.2015 року, повний текст рішення складено та підписано 18.05.2015 року.

Тобто, останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції було 28.05.2015 року.

Зі штрих-кодового ідентифікатору №8530404869750, що міститься на конверті, в якому було надіслано апеляційну скаргу до суду, вбачаються наступні поштові операції - приймання поштовим відділенням кореспонденції 26.02.2018 року.

Тобто, апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду, а саме більш ніж через 2 роки та 9 місяців від дати ухвалення судового рішення.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Ч. 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судом, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Отже, якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на факт незаконного озброєного захоплення майна товариства, документів, офісних приміщень, гірничих вироботок, який підтверджується кримінальним провадженням №12014050000000546.

Апелянт зазначив, що неможливість отримання інформації про рух справи спричинена захопленням адміністративних будівель товариства та відсутністю доступу до робочих місць персоналу, у тому числі керівника органів управління.

Апелянт наголошує на тому, що про існування зазначеного рішення суду він дізнався лише 19.02.2018 року від працівників банку в момент списання грошових коштів з рахунку підприємства, проте жодних документів виконавчого провадження не отримував та не ознайомлений з його матеріалами.

В якості доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку апелянтом надано Сертифікат (висновок) №1348 про настання обставин непереборної сили від 04.11.2014 року та Сертифікат №2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 01.12.2014 року виданих Торгово-промисловою палатою України, витяг із кримінального провадження.

До клопотання про усунення недоліків скаржником додано копії повідомлення про злочин б/н від 20.11.2015 року, повідомлення про початок досудового розслідування №2024 від 10.12.2015 року, заяви про злочин б/н від 18.11.2015 року, повідомлення про початок досудового розслідування №608 від 19.11.2015 року, ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 27.01.2016 року у справі №234/1213/16-к про проведення огляду, запрошення б/н від 10.02.2016 року до участі у проведення слідчих дій (проведення огляду основних засобів), протоколу спільної наради представників ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" б/н від 01.11.2017 року, наказу №1 від 01.11.2017 року "Про часткове поновлення господарської діяльності підприємства", наказу №2 від 15.01.2018 року "Про поновлення господарської діяльності підприємства".

Дослідивши надані апелянтом докази на підтвердження причин пропуску строку на апеляційне оскарження та оцінивши обставини, на які апелянт посилається в обґрунтування на поновлення строків з урахуванням наданих на вимогу суду доказів щодо усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів вважає відсутніми підстави для поновлення строку ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на апеляційне оскарження рішення, виходячи з наступних підстав:

Сертифікати Торгово-промислової палати України, що додані до апеляційної скарги засвідчують труднощі подання апелянтом податкової звітності за листопад-грудень 2014 року, що базуються на відомостях про наявність кримінального провадження щодо захоплення адміністративної будівлі товариства. Сертифікати не містять інформації стосовно тривалості захоплення адміністративних будівель, дати та часу їх звільнення, інших наслідків крім неможливості подання податкової звітності. Крім того, сертифікати видані у 2014 році не підтверджують того, що зазначені обставини існували на дату винесення оскаржуваного рішення у 2015 році, та що зазначені обставини перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" звернутися з апеляційною скаргою протягом 2016 та 2017 років.

Наданий апелянтом витяг із кримінального провадження містить інформацію стосовно факту внесення за заявою відповідача до реєстру відомостей щодо кримінального правопорушення, а саме захоплення у 2014 році будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", що розташовані у м. Родинське Донецької області та слідуючі за цим відомості щодо внесення правоохоронними органами заяв по справі.

Дослідивши судові рішення за кримінальним провадженням №12014050000000546 (про арешт майна, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про відсторонення від посади), на які посилається апелянт колегія суддів встановила, що ухвали суду винесені в жовтні 2015 року в межах кримінального провадження містять відомості, які вказують на захоплення озброєними особами території шахти, будівель, основних засобів, обладнання та тривалість цих обставин до жовтня 2015 року.

Однак з наведених доказів, які надані апелянтом в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не вбачається відомостей щодо існування дійсних перешкод, непереборних обставин у відповідача для звернення з апеляційною скаргою.

Скаржником не доведено, яким саме чином здійснення процесуальних дій в кримінальному провадженні перешкоджало товариству здійснити своє право на апеляційне оскарження рішення суду, також не доведено необізнаність скаржника про таке рішення, з урахуванням тих обставин, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" приймало участь в інших справах, в інших судах різних рівнів та різних юрисдикцій, що вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, мало вільний доступ до нього та могло знати про рішення та виконавче провадження.

З наданих до клопотання про усунення недоліків документів судом вбачається, що 10.02.2016 року працівниками слідчих органів із залученням керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" проводився огляд основних засобів, а саме вугледобувне устаткування товариства у гірничих виробок в межах відводу скаржника, гірничих виробок в межах відводу. Також із зазначених документів встановлено, що 01.11.2017 року проведено спільну нараду працівників ДП "ВК "Краснолиманська" та ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" та винесено наказ про часткове поновлення господарської діяльності підприємства; 15.01.2018 року товариство поновило господарську діяльність у повному обсязі, що підтверджується відповідним наказом підприємства.

Проте з цих документів не вбачається будь-яких обставин перешкоджання та неможливості реалізації апелянтом права на апеляційне оскарження рішення у проміжок часу з моменту проведення огляду товариства слідчим та до моменту відновлення господарської діяльності підприємства, а саме з 10.02.2016 року по 01.11.2017 року. Тобто не є зрозумілим та відомим, які перешкоди існували у підприємства саме у цей період

Сама по собі наявність кримінального провадження не може вважатися такою непереборною обставиною, яка не надавала змоги Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" подати апеляційну скаргу та здійснити своє право на апеляційне оскарження впродовж розумного строку. Не встановлено апеляційним судом будь-яких обмежень в діях посадових осіб, виконавчих органів та вищих органів підприємства ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" для реалізації права на оскарження саме в наслідок кримінального розслідування.

Судом встановлено, що всі процесуальні документи прийняті в межах справи №908/1678/15-г розміщені та містяться у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року оприлюднено 21.05.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Тобто, як апелянт, так і будь-яка інша особа мали вільний доступ до тексту та змісту прийнятого рішення та всіх процесуальних документі по цій справі, та мали можливість з ним ознайомитись.

Зокрема із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в період з 05.09.2014 року по 19.08.2018 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" було винесено остаточні процесуальні судові документи – рішення, постанови в тому числі й судами адміністративної, цивільної, господарської, кримінальної юрисдикції та різними інстанціями (першої, апеляційної, касаційної), де брали участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ". Апелянтом не надано пояснень та доказів з приводу того, що заважало товариству відслідкувати рух справи за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень та на сайті Судової влади України.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" у період з 01.10.2015 року по 01.11.2018 року брало участь у справах № 235/5899/15-ц, № 905/1334/15, № 235/5900/15-ц, №235/9140/15-ц, №235/10395/15-ц, № 805/2138/17-а, № 235/2715/17, № 235/3098/17, №235/2715/17, №805/1104/16-а, №922/41/16 шляхом направлення свого представника до судових засідань, надання до суду пояснень, заперечень. Також у справі №№ 922/41/16 товариством було подано апеляційну скаргу на судове рішення.

Із зазначених обставин слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" мало об’єктивну можливість дізнатися про розгляд справи №908/1678/15-г, про прийняття рішення у зазначеній справі від 14.05.2015 року.

Безпідставним є твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" про те, що лише 19.02.2018 року підприємству стало відомо про наявність судового рішення та виконавчого провадження внаслідок повідомлення працівників банку та списання коштів з рахунку.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г 29.05.2015 року було видано наказ, відповідно якого позивач мав розпочати примусове виконання рішення. Зазначений наказ Господарського суду Запорізької області у справі №908/1678/15-г від 29.05.2015 року також розміщений у вільному доступі Єдиного реєстру судових рішень та оприлюднений на сайті 05.06.2015 року.

Також встановлено, на виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі №908/1678/15-г від 29.05.2015 року державним виконавцем 20.08.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, постановою від 18.09.2015 року накладено арешт на кошти на рахунках боржника, постановою від 23.03.2016 року оголошено у розшук майно боржника, постановами від 07.02.2017 року та від 05.02.2018 року накладено арешт на кошти боржника та інше.

Тобто, виконавцем вчинялися виконавчі дії з примусового виконання наказу. Так про арешт коштів боржника на рахунках в період з 18.09.2015 року по 05.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" також могло бути повідомлене, в тому числі і працівниками банків, таким же чином як і про арешт коштів боржника 19.02.2018 року, на яке посилається апелянт як на дату обізнаності з оскаржуваним рішенням.

Суд апеляційної інстанції зобов’язував апелянта надати до суду матеріали виконавчого провадження, які б могли підтвердити ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" не отримувало жодного документа виконавчого провадження. Однак апелянт до теперішнього часу з матеріалами виконавчого провадження не ознайомився та не надав суду витребовувані документи.

Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Необґрунтовані та безпідставні сподівання апелянта на відновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" може порушити принцип рівності сторін у процесі та свідчить про надання суттєвої переваги доводам апелянта, який звертається до суду із апеляційною скаргою через більш ніж 2 роки та 9 місяців.

Доводи викладені апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не дають підстав для висновку, що пропуск строку обумовлений саме виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" обставин непереборної сили.

Крім того, матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та винесення судового рішення.

Отже, апелянтом не доведено, що обставини вказані у заяві про поновлення строку є об'єктивно непереборними, пов'язані з істотним перешкоджанням чи труднощами для останнього для звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.

Не можна вважати переконливим та обґрунтованими заявлені причини пропуску строку на апеляційне оскарження в заяві, оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" ці причини не перешкоджали використати вчасно або в розумні строки наявне процесуальне право оскарження рішення в апеляційному порядку.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, виходячи з принципу верховенства права вважає, що враховуючи значний період часу, який перевищено апелянтом (2 роки та 9 місяців), відсутність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, невжиття скаржником у розумні строки свого права на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції у разі поновлення такого строку буде порушено принцип правової визначеності та інша сторона провадження буде поставлена у нерівні умови відносно апелянта.

Враховуючи наведене колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі №908/1678/15-г, не вбачаються за відсутності обставин, що об’єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 261 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1)апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2)є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3)є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4)скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1)подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов’язки; 2)пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів зазначає, що заяви та клопотання, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум фінансові послуги» не підлягають розгляду судом у зв’язку з тим, що останнє не є стороною зазначеної справи.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 119, 234, 261 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г.

2.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року у справі №908/1678/15-г.

3.Справу №908/1678/15-г - повернути Господарському суду Запорізької області.

Додаток: апеляційна скарга №б/н від 26.02.2018 року та додані до неї документи на 39 арк., поштовий конверт, клопотання про усунення недоліків та додані до нього документи на 18 арк., поштовий конверт – на адресу заявника.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

ОСОБА_3