Постанова № 73997609, 15.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа №812/168/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1, управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в адміністративній справі №812/168/18 (головуючий у 1 інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови в призначенні їй дострокової пенсії за віком; - зобов'язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та оформити належним чином позивачу дострокову пенсію за віком на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 пункту З Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 серпня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 23.08.2017 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідач рішенням від 31.08.2017 протиправно відмовив в призначенні дострокової пенсії, посилаючись на відсутність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки вона не підтвердила свій статус військовослужбовця, резервиста або військовозобов'язаної особи.

Однак, позивачу на день звернення з заявою про призначення пенсії виповнилось 55 років, у неї наявний трудовий стаж більше 30 років, вона безпосередньо брала участь в АТО на території Донецької та Луганської областях та є учасником бойових дій, а отже має право на призначення їй дострокової пенсії за віком.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 31 серпня 2017 року № 4246/2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 серпня 2017 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення з урахуванням положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погодились з судовим рішенням, звернулися з апеляційними скаргами.

Обґрунтування апеляційної скарги позивача.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем прийнято рішення без наявності достатніх документів, які вказують на відсутність у позивача права на отримання пенсії.

Позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують її право на дострокову пенсію відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції, зобов'язаючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, безпідставно вийшов за межі позовних вимог, що не сприяє ефективному захисту прав та інтересів позивача.

Також суд першої інстанції помилково зазначив, що зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію є дискреційними повноваженнями відповідача. однак, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.

Відповідач, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що у ОСОБА_1 відсутній статус військовослужбовця, отже, відсутні підстави для призначення їй пенсії відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 пункту З Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Згідно з паспортом ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилося 55 років (а.с.14-16).

Відповідно до довідки, виданої Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганський області, від 18.08.2017 № 04-3412/23 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 у період з 16 грудня 2016 року по теперішній час безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.33).

Відповідно до посвідчення, виданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій, від 19.07.2017 серії НОМЕР_1 позивач є учасником бойових дій (а.с.19).

За записами трудової книжки ОСОБА_1 має трудовий стаж з 26.02.1981 по теперішній час (а.с.9-13).

З 16.12.2016 по 15.11.2017 працювала в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганський області на посаді провідного фахівця Станично-Луганського міськрайонного відділу.

З 16.12.2016 року по 15.11.2017 року працювала у Станично-Луганському міськрайонному відділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді провідного фахівця.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.07.2017 року позивач є учасником бойових дій

23.08.2017 року на підставі абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач звернулася ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком.(а.с.31)

До заяви надані документи: паспорт громадянина України; картка фізичної особи-платника податків, довідка від 19.11.2014 року № 8218 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції; трудова книжка; посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.07.2017 року, довідка Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 18.08.2017 року №04-3412/23; диплом серії НОМЕР_3 від 22.02.1982 року; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 31.05.1996 року.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійним органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 31.08.2017 року № 4246/2017.

Підставами відмови зазначено, що документи, які надані позивачем, не містять доказів того, що вона є військовослужбовцем, військовозобов»язаною або особою з числа резервістів, її праця у Станично-Луганському міськрайонному відділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області носить цивільний характер та не може прирівнюватись до осіб, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та скасовуючи рішення пенсійного органу, прийшов до висновку, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії без наявності достатніх документів, що вказують на відсутність у позивача права на отримання такої пенсії, без вжиття заходів щодо перевірки необхідних відомостей для прийняття такого рішення, таким чином, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Оцінка суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.12.2016 року по 15.11.2017 року працювала у Станично-Луганському міськрайонному відділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді провідного фахівця, з 16.11.2017 року працює в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді фахівця відділення по роботі з особовим складом 1-ї кваліфікації аварійно-рятувального загону спеціального призначення.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_1 з 16 грудня 2016 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції на посаді провідного фахівця у Станично-Луганському міськрайонному відділі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

23.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 31.08.2017 року № 4246/2017 відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки вона не є військовослужбовцем чи військовозобов'язаною особою.

Щоб визначити, чи є рішення пенсійного органу неправомірним, необхідно встановити наявність права у позивача на призначення дострокової пенсії на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно до абзацу 6 п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Таким чином, у спірних правовідносинах реалізація позивачем права на пенсію за цими нормами залежить від одночасного виконання таких умов:

-досягнення визначеного віку;

-наявність відповідного стажу;

-безпосередня участь в антитерористичній операції в районах її проведення;

-наявність статусу військовослужбовця.

Враховуючи, що пенсійний орган не заперечує відповідність ОСОБА_1 всім переліченим умовам, окрім наявності статусу військовослужбовця, суд здійснює аналіз чинного на момент звернення позивача із заявою законодавства в межах цього питання.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст. 3 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ), у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до видів військової служби належать, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Також вказаною статтею передбачено, що громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, прийняті на службу у військовому резерві, складають Військову присягу на вірність Українському народу. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.

Статтею 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

На підставі ст. 29 Закону № 2232-ХІІ військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.

У той же час ст. 39 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати.

Аналогічні положення щодо видів військової служби, вимог про проходження обовязкового медичного огляду та складання присяги на вірність Українському народу, визначення початку проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та кола осіб, за рахунок призову яких здійснюється доукомплектування особового складу Збройних Сил України в особливий період, закріплені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Отже, чинним законодавством чітко визначені умови вступу громадянин України на військову службу:

-проходження військової служби у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

-проходження обовязкового медичного огляду;

-складання Військової присяги на вірність Українському народу;

-наявність дати, визначеної як початок проходження військової служби.

Між тим, позивач ОСОБА_1 не проходила військову службу. Трудовою книжкою підтверджено складання Присяги державного службовця.

Згідно з пунктом 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Таким чином, статус учасника бойових дій надається не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

Позивач на підставі вищевказаної норми набула статус учасника бойових дій, зокрема, як працівник державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Але цей статус не є тотожним статусу військовослужбовця.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, суд приходить до висновку, що у неї відсутнє право на призначення пенсії на підставі положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії від 31.08.2017 року № 4246/2017 з підстав відсутності у позивача статусу військовослужбовця, військовозобов'язаної або особи з числа резервістів, оскільки праця позивача носить цивільний характер та не може прирівнюватись до праці осіб, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

При відсутності у позивача статусу військовослужбовця відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у пенсійного органу були відсутні підстави збирати додаткові документи для перевірки стажу та умов роботи ОСОБА_1

З огляду на вищезазначене суд зазначає на помилковість доводів позивача про наявність в неї права на призначення пенсії на підставі положень ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що обумовлює відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови в призначенні відповідної пенсії.

Оскільки позовні вимоги про зобов'язання призначити пенсію є похідними від вимог про визнання дій відповідача протиправними в частині відмови в призначенні пенсії, тому ці позовні вимоги задоволенню також не підлягають, а суд не надає оцінку відповідності рішення суду першої інстанції нормам процесуального права в частині виходу за межі позовних вимог, а також не аналізує правильність висновку суду першої інстанції щодо дискреційних повноважень пенсійного органу.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд вважає, що суд першої неправильно застосував норми матеріального права, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.

Як визначено п. 3 ч.6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 12, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в адміністративній справі №812/168/18 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в адміністративній справі №812/168/18 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в адміністративній справі №812/168/18 - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15 травня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова