Постанова № 73997590, 15.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1100/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від ТОВ «Херсонрегіонгаз» - ОСОБА_1 директор;

Від ПАТ НАК «Нафтогаз України» - не з’явився;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонрегіонгаз”

на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року

по справі №923/1100/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонрегіонгаз”, м.Херсон

про стягнення 326782,68 грн.,-

(суддя першої інстанції: Павленко Н.А., дата та місце ухвалення рішення: 15.02.2018, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – ПАТ НАК “Нафтогаз України”) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (далі – ТОВ «Херсонрегіонгаз») про стягнення 326782,68 грн.

Позивач, посилаючись на норми чинного законодавства України, зазначив в позовній заяві, що ТОВ «Херсонрегіонгаз» не виконував зобов’язання у визначений строк, а саме здійснював несвоєчасну оплату за переданий газ, у зв’язку з чим порушив вимоги п.6.1 укладеного між сторонами Договору на поставку газу.

У зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивач нарахував пеню у розмірі 305196,59 грн.

Крім того, у зв’язку з невиконанням умов Договору щодо оплати отриманого природного газу, ПАТ НАК «Нафтогаз України» зазначив, що відповідач повинен сплатити на його користь 3% річних в сумі 21586,09 грн. загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 326782,68 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року по справі №923/1100/17 стягнуто з ТОВ "Херсонрегіонгаз" на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» - 244157,27 грн. пені та 21586,09 грн. в якості 3% річних та 3986,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати за поставлений газ.

Місцевий господарський суд зазначив, що, враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, вимоги про стягнення пені у сумі 305196,59 грн. та 3% річних у сумі 21586,09 грн. є законними а обґрунтованими.

З урахуванням того, що основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення до суду з позовом, а також того, що ТОВ «Херсонрегіонгаз» є постачальником газу для потреб державних установ, суд зменшив розмір належної до стягнення сум пені на 20%, а саме на 61039,32 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 244157,27 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15.03.2018 ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018, в якій просить вказане рішення в частині зменшення розміру пені скасувати та прийняти нове про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 61039,32 грн.

Апелянт зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін по справі.

На думку заявника апеляційної скарги, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Цивільного кодексу України, не з’ясувавши всіх необхідних для цього обставин справи.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені повинен був об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, спричинення збитків позивачу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 було відкрито апеляційне провадження по справі №923/1100/17 за апеляційною скаргою ПАТ НАК “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року.

21.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ “Херсонрегіонгаз” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року по справі №923/1100/17.

ТОВ «Херсонрегіонгаз», не оскаржуючи рішення в частині стягнення 24586,09 грн. в якості 3% річних, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 244157,27 грн. пені, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку ТОВ «Херсонрегіонгаз», суд першої інстанції не взяв до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, а також не врахував майновий стан сторін і тяжкий фінансовий стан відповідача.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому факту, що у даному випадку порушення є незначним простроченням у виконанні зобов’язань по оплаті основного грошового зобов’язання та як наслідок, відсутнім на момент звернення ПАТ НАК «Нафтогаз України» з позовом, тому просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 по справі №923/1100/17 в частині стягнення 244157,27 грн. пені і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ТОВ «Херсонрегіонгаз» пеню в розмірі 152598,29 грн., зменшивши її розмір на 50%.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №923/1100/17 за апеляційною скаргою ТОВ “Херсонрегіонгаз” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 апеляційні скарги ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ТОВ “Херсонрегіонгаз” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року призначені до спільного розгляду на 02.05.2018 року.

У зв’язку з відпусткою судді Ярош А.І. з 02.05.2018 по 05.05.2018 відповідно до наказу №112-в від 11.04.2018, судове засідання 02.05.2018 у справі №923/1100/17 не відбулось, про що секретарем судового засідання складено довідку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 апеляційні скарги ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ТОВ “Херсонрегіонгаз” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року призначені до спільного розгляду на 15.05.2018.

03.04.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Херсонрегіонгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання з’явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання по справі не з’явився, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, явка сторін не була визнана обов’язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ТОВ “Херсонрегіонгаз” в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами по справі, 30.12.2015 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ "Херсонрегіонгаз" (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-193-Б. (а.с. 13-17)

Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. (п.1.1 Договору)

Відповідно до п. 2.1. договору Продавець передає Покупцю у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року газ в обсязі 15625 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") у пунктах приймання – передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання – передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання – передачі газу після підписання актів приймання – передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони у п.3.3 договору погодили, що не пізніше 10 – го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірника акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо споживач до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає постачальнику акти приймання – передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Постачальником документально не оформлюються.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до 5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті продавця. У разі зміни ціни продавцем, така ціна є обов’язковою для сторін даного Договору. Покупець підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Згідно п. 5.4 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що оплата планових обсягів за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання – передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковими угодами №1 від 01.02.2016, №2 від 26.02.2016, №3 від 31.03.2016, №4 від 29.04.2016 №5 від 25.05.2016, №6 від 27.07.2016, №7 від 30.08.2016, №8 від 30.09.2016, №9 від 31.10.2016, №10 від 30.11.2016, №11 від 12.12.2016, №12 від 27.02.2017 змінювалися умови договору, зокрема, щодо ціни газу, кількості та якості газу, а також умови оплати за отриманий газ. (а.с. 18 – 30)

Позивачем на виконання умов договору у січні, лютому, березні 2016 році було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 58047464,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31-36).

Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідками про операції та сальдо та не заперечується позивачем. (а.с. 39 -42)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно з приписами ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що оплата за поставлений газ здійснювалась ним після 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ "Херсонрегіонгаз" свої зобов’язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вартість поставленого у спірному періоді природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строків щомісячних оплат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання з боку ТОВ "Херсонрегіонгаз"

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач повинен був оплачувати поставлений позивачем природний газ відповідно до умов укладеного між сторонами договору, навіть в тому випадку, коли позивач не повертав акти приймання-передачі.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого п.6.1. договору, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Херсонрегіонгаз" 21586,09 грн. в якості 3% річних.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та відзиву ТОВ «Херсонрегіонгаз», відповідач погоджується з нарахованими 3% річних у сумі 21586,09 грн., з огляду на що рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 в цій частині ним не оскаржується.

Стосовно зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого газу, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося раніше, Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Згідно із ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст.343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимога про стягнення 305196,59 грн. пені є законною та обґрунтованою.

Щодо зменшення Господарським судом Херсонської області розміру нарахованої позивачем пені на 20%, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є досить великим, в той час як період прострочення є незначним (від кількох днів до місяця), ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, з огляду на складне матеріальне становище ТОВ «Херсонрегіонгаз», а також враховуючи те, що газ, заборгованість по сплаті за який слугувала підґрунтям для нарахування пені, реалізовувався в подальшому виключно споживачам, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені, належної до сплати, на 20%.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №916/1510/17, від 22.03.2018 у справі №905/1284/17, від 30.01.2018 у справі №343/1850/15-ц .

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника стосовно того, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача, до уваги колегією суддів не приймаються. Також судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені доводи апелянта (позивача) стосовно спричинення йому збитків невиконанням відповідачем у строки, передбачені договором, його грошового зобов’язання, оскільки ним не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів наявності у нього таких збитків. Стосовно посилань позивача на нібито відсутність у чинному процесуальному законодавстві можливості суду зменшувати розмір штрафних санкцій, судова колегія зазначає, що в даному випадку таке зменшення відбулося в результаті розгляду клопотання відповідача, що передбачено нормами ст.ст. 42,169 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, судова колегія розглянувши їх, вважає відсутніми підстави для скасування або зміни оскарженого судового рішення, оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб’єктивним правом суду першої інстанції і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховано об’єктивні обставини справи та матеріальний стан як позивача, так і відповідача по справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційні скарги ПАТ НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Херсонрегіонгаз» задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року по справі №923/1100/17 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонрегіонгаз” на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року по справі №923/1100/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 15.02.2018 року по справі №923/1100/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України .

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15.05.2018. Повний текст постанови складений 15.05.2018.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_2