Постанова № 73997568, 10.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1502/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюк І.Г.

За участю представників учасників справи:

від ПВКФ "Оскар" - Вудуд Г.І.;

від ПАТ "Сбербанк" - Микитенко О.В.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р. (суддя Пригуза П.Д.)

у справі №923/1502/15

за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Оскар"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 в межах справи про банкрутство Приватної виробничо-комерційної фірми "Оскар" ліквідатором арбітражним керуючим Акопяном Г.Г. подано до господарського суду Херсонської області позовну заяву про визнання правочину від 05.02.2014 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03.07.2008 недійсним, витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Ріелті Менеджмент" та про визнання права власності за боржником на нерухоме майно: Оптово-роздрібний торгівельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23591365101.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.12.2017 заяву ліквідатора арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про визнання правочину недійсним, витребування майна з незаконного володіння та про визнання права власності прийнято до розгляду.

27 грудня 2017 ліквідатором подано до господарського суду Херсонської області 27.12.2017 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову у якому просив зупинити об'єднане виконавче провадження № 55384481 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржником якого є ТОВ "Ріелті Менеджмент" (Відповідач 1), а стягувачем ПАТ "Сбербанк".

Своє клопотання ліквідатор обґрунтував тим, що йому стало відомо, що на спірне майно накладено арешт для виконання судового рішення у іншій справі, спірне майно може бути проданим, що призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі. Так, стосовно ТОВ "Ріелті Менеджмент" Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11.12.2017 відкрито виконавче провадження № 55361256, на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/22216/16 від 20.12.2016, про що ним видана постанова про відкриття виконавчого провадження, яка додана до заяви. Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", присуджена сума до стягнення з Відповідача-1 - 548 939 900,69 грн.

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 19.12.2017 у вищевказаному відкритому виконавчому провадженні № 55361256 описано та накладено арешт на майно боржника - Оптово-роздрібний торгівельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який є предметом спору у даній справі за заявою ліквідатора ПВКФ "Оскар", а також обмежено право користування ним, встановлено заборону відчуження, майно передане відповідальному зберігачеві, фізичній особі - ОСОБА_5.

До складу оптово-роздрібного торговельного комплексу входять такі об'єкти: до складу якого входять такі об'єкти: літ. А - торговельний комплекс площею 1400,00 кв.м., літ. Б - склад площею 96,3 кв.м, літ. В - вентеляційна, плошею 2 кв.м, літ. Г - щитова площею 4.1 кв.м, № 1, 2 - огорожі, № І - мостіння, загальною площею 1502.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Також, ліквідатор вказує, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11.12.2017 відкрито інше виконавче провадження за № 55361356, на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/17003/16 від 29.03.2017, про стягнення з Відповідача 1 заборгованості в сумі 333 299 576,02 грн., стягувачем якої є ПАТ "Сбербанк".

Вказані два виконавчі провадження постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.12.2017 об'єднано (№ 55361256 та № 55361356) у зведене виконавче провадження № 55384481.

Таким чином, заявник стверджує, що оптово-роздрібний торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23591365101 та є предметом спору у даній справі, одночасно є об'єктом, на який звернено стягнення в іншому виконавчому провадженні (арешт, вилучення та примусова реалізація).

Оскільки Господарським судом Херсонської області прийнято заяву ліквідатора про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на оптово-роздрібний торгівельний комплекс, та спір по суті ще не розглянуто, враховуючи вище перелічені дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які направлені на звернення стягнення на оптово-роздрібний торгівельний комплекс, ліквідатор ПВКФ "Оскар" вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову.

Невжиття таких заходів, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки щодо вказаного нерухомого майна здійснюються заходи з відчуження, при тому, що одночасно в Господарському суді Херсонської області знаходиться судовий спір про право власності на спірне майно та його вилучення до ліквідаційної маси.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р. у справі №923/1502/15 задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про забезпечення позову, зупинено вчинення виконавчих дій з продажу майна оптово-роздрібного торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1, до складу якого входять такі об'єкти: літ. А - торговельний комплекс площею 1400,00 кв.м., літ. Б - склад площею 96,3 кв.м, літ. В - вентеляційна, плошею 2 кв.м, літ. Г - щитова площею 4.1 кв.м, № 1, 2 - огорожі, № І - мостіння, загальною площею 1502.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, в об'єднаному (зведеному) виконавчому провадженні № 55384481, до якого включено виконавче провадження № 55361256 та виконавче провадження № 55361356, яке здійснюється Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судового рішення у справі про банкрутство № 923/1502/15 про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Мененджмент", ідентифікаційний код 38638981, (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, будинок 24).

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції пославшись на приписи ст.ст. 136, 137, 140 ГПК України зазначив, що погоджується з твердженням заявника, що при наведених обставинах невжиття заходів по забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у справі про банкрутство № 923/1502/15, якщо спірний об'єкт буде продано в процесі виконання судового рішення у іншій справі.

Крім того, пославшись на приписи ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" суд першої інстанції зазначив, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою, а зупинення стягнення на підставі виконавчого документа на майно оптово-роздрібний торгівельний комплекс за адресою АДРЕСА_1, з метою зупинення його продажу, оскільки стосовно нього подано позов про визнання права власності, є ефективним засобом захисту оспорюваних прав та інтересів позивача та кредиторів у справі про банкрутство, №923/1502/15, яка перебуває в провадженні Господарського суду Херсонської області.

Не погодившись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 року по справі №923/1502/15 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Приватної виробничо-комерційної фірми "Оскар" арбітражного керуючого Акопян Г.Г. про забезпечення позову за вих. №02-01/(923/1502/15)/1-14 від 27.12.2017 року.

Апелянт вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено його законні права, яка іпотекодержателя спірного майна та як стягувача в рамках виконавчого провадження, а також допущено грубих порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне.

Посилаючись на приписи ч.4 ст. 137 ГПК України апелянт зазначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, натомість, позивач не є власником спірного майна, а право яке він намагається захистити у нього відсутнє, оскільки поданим позовом він просить суд визнати недійсним правочин, з чим позивач пов'язує можливість визнання за ним права власності на спірне майно, якого на сьогодні, як стверджує апелянт, у нього немає. Однак, за твердженням скаржника, за оспорюваним правочином було змінено особу іпотекодавця, а не власника спірного майна.

Крім того апелянт зазначає, що предметом позову є також й вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне майно та його витребування з незаконного володіння, проте, як стверджує скаржник, у порушення приписів ст.392 ЦК України у позові відсутні жодні з умов, за яких позивач мав би просити суд визнати за собою право власності на спірне майно. Так, за твердженням апелянта право власності у Відповідача-1 на спірне майно виникло на підставі іпотечного договору, який не скасований та не оскаржується в даному чи в іншому позові, а не на підставі договору відступлення, на підставі якого лише змінюється особа іпотекодержателя спірного майна, а не власник спірного майна; позивач був стороною правочину, на підставі якого набуто право власності на спірне майно Відповідачем-1, а саме був іпотекодавцем; жодних дій з оскарження іпотечного договору чи реєстраційних дій з реєстрації права власності ТОВ «Ріелті Менеджмент» на спірне майно не було вжито позивачем та не надано до суду жодного доказу незаконності таких дій чи відповідного рішення суду.

Таким чином, апелянт вважає, що у позивача відсутнє право на подання позову про визнання права власності на спірне майно, як відсутні підстави і для розгляду даного предмету позову вцілому, а не лише для його задоволення.

Крім того, апелянт зазначає, що поряд з такими предметами позову, як визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання права власності на спірне майно, позивачем заявлено і такий предмет позову, як витребування майна з чужого незаконного володіння, що є прямим та грубим зловживанням процесуальними правами: шляхом подання завідомо безпідставного позову за відсутності предмету спору, який в той же час носить очевидно штучний характер; шляхом необгрунтованого і штучного об'єднання позовних вимог, які не можуть розглядатись в межах однієї справи; шляхом залучення відповідачів, які не можуть бути відповідачами з огляду на суть предмету позовних вимог та шляхом не залучення дійсних відповідачів. Єдиною метою вжиття таких заходів позивачем, на думку апелянта, є його бажання змінити підсудність розгляду справи, яка, за вірного визначення предмету позову та сторін спору, підлягала б розгляду в рамках справи №910/22216/16, що знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва.

Апелянт зазначає, що як вбачається з позову, ТОВ «Ріелті Менеджмент» набуто у власність спірне майно на підставі іпотечного договору, стороною іпотекодавцем за яким є безпосередньо сам Позивач. Таким чином, на думку апелянта, позивач не є особою, майно якої вибуло із власності поза її волею. Спірне майно вибуло із власності позивача на підставі іпотечного договору та у повній відповідності до його умов і норм чинного законодавства, що не було оскаржено у встановленому законом порядку, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позову.

Скаржник вважає, що судом прийнято до розгляду та задоволено заяву про забезпечення позову особи, яка не мала права на подання такої заяви та не мала прав, які вважає порушеними чи кимось оспореними. Більше того, прав які не можуть виникнути навіть в результаті задоволення позову про визнання недійсним правочину з відступлення прав вимог, оскільки скасування договору про відступлення права вимоги кредитора за іпотечним договором, жодним чином не припиняє власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ МЕНЕДЖМЕНТ» на спірне майно, та більше того, не призводить до виникнення такого права власності у позивача. Відсутність права власності чи володіння у позивача, за твердженням апелянта, підтверджується і відсутністю доказів того, що Позивачем вживались заходи з утримання даного майна, сплати податків за користування земельною ділянкою під спірним майном та здійснення інших витрат і вжиття інших заходів, необхідних для утримання об'єкта нерухомості у належному стані.

Щодо порушення норм процесуального права, апелянт зазначає, що як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивачем наведено в описовій частині та витікає з доданих додатків інформація про дійсного власника майна та усіх осіб, які мають речові права відносно спірного майна, однак жодної інформації про вартість спірного майна та можливі завдані збитки стороннім особам, внаслідок застосування заходів забезпечення позову не наведено ні позивачем в позові і заяві про вжиття заходів забезпечення позову, ні судом в ухвалі про заборону проводити торги з продажу спірного майна. Таким чином, апелянт вважає, що зазначену інформацію не досліджено судом, а також не досліджувалось питання необхідності вжиття заходів зустрічного забезпечення, з метою недопущення зловживання Позивачем правом на забезпечення та не досліджено жодним чином інформацію з відкритих і доступних реєстрів щодо стану виконавчого провадження та судової справи, виконавчий документ в рамках якої знаходився на виконанні у виконавчій службі.

Так, за твердженням апелянта, із матеріалів справи вбачається, що опис та арешт спірного майна здійснено в рамках виконавчого провадження №55384481, яке відкрите на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року по справі №910/22216/16, проте, суд не встановлював інформацію щодо джерел отримання позивачем наданих до суду документів, стороною яких він не являється, та, які скоріше всього отримані незаконним шляхом і не можуть розглядатись судом як належні докази до моменту підтвердження їх законного отримання позивачем.

Посилаючись на провадження у справі №910/22216/16, в рамках якого задоволено заяву ПАТ «СБЕРБАНК» про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду про стягнення з ТОВ «Ріелті Менеджмент» заборгованості за кредитним договором та договором поруки у загальному розмірі 548 939 900,69 грн. та відкрито виконавче провадження з виконання наказу апелянт зазначає, що як у суду, так і у позивача не могло не виникнути питання щодо залучення ПАТ «СБЕРБАНК» у дану справу, як іпотекодержателя спірного майна та як стягувача у виконавчому провадженні.

Не досліджено, за твердженням апелянта, судом і питання щодо розмірів ймовірних збитків, які можуть бути завдані ПАТ «СБЕРБАНК», внаслідок вжиття заходів із зупинення виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитом ще 2013-го року.

Апелянт вважає, що неповідомленням судом банку про вжиття заходів забезпечення позову відносно майна, речові права на яке має Банк, про що суду та позивачу достеменно відомо (докази чого наявні в матеріалах справи), а також не вжиттям жодних заходів зустрічного забезпечення позову для забезпечення можливості відшкодування завданих збитків, судом порушено і прямі імперативні норми процесуального права, такі як право банку на участь у справі при прийнятті судом рішень, які безпосередньо стосуються прав та законних інтересів Банку (ч. 6 ст. 4, ст. 7-9, ст.ст. 136,137,140 та 141 ГПК України).

Скаржник також зазначає, що позивачем порушено порядок подання заяв про вжиття заходів забезпечення позову, а подане ним клопотання про зобов'язання вчинити дії не відповідає вимогам ГПК, встановленим до змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак не підлягало не лише задоволенню, а й його розгляду судом вцілому. Так, до зазначеного клопотання не надано доказів сплати судового збору, що підлягав сплаті при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду інформації про ціну позову, про забезпечення якого просить Позивачем, не надано інформацію щодо осіб, права яких можуть бути порушеними вжитими заходами забезпечення позову, не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення та не надано належних доказів співмірності заявлених вимог забезпечення позову та наявність їх зв'язку та взаємопов'язаності з предметом позову позивача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №923/1502/15 за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р.

21.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПВКФ "Оскар" в якому останній просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення боржник обґрунтовує тим, що в межах справи про банкрутство боржником подано позов про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за боржником. Проте, позивачеві стало відомо, що на спірне майно накладено арешт, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування заходів забезпечення позову, яка судом першої інстанції була задоволена.

Боржник також вважає, що твердження апелянта в частині відсутності права на подання позову про визнання права власності на спірне майно, відсутність підстав для розгляду даного предмету позову вцілому, а не лише його задоволення по даній справі, можуть бути включені до апеляційної скарги при оскарженні рішення за наслідками розгляду заяви (у випадку задоволення вимог). Тобто, під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову вони не доречні.

Також боржник вважає, що доводи апелянта стосовно численних порушень норм процесуального права господарським судом Херсонської області не стосуються безпосередньо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, тобто приписів статей 136-146 глави 10 (Забезпечення позову) ГПК України.

На думку боржника, для недопущення реалізації майна, яке є предметом спору, та для можливості виконання рішення, у разі задоволення заяви банкрута, забезпечення позову є не лише необхідністю, а й гарантією суду, що таке рішення за можливо буде виконати. До того ж, забезпечення позову є ефективним захистом при поновленні порушених чи оспорюваних прав не тільки інтересів позивача, а і його кредиторів у ліквідаційній процедурі у справі № 923/1502/15 про банкрутство, метою якої є повне або часткове задоволення вимог кредиторів на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, боржник вважає, що зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, є заходом забезпечення, що прямо передбачений законом, саме такий захід забезпечення є необхідним та ефективним заходом для забезпечення захисту права власності, та вжито судом у цій справі, оскільки продаж спірного майна (зміна володільця-відповідача на іншого володільця) істотно ускладнить виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, або зробить його неможливим у разі задоволення позову судом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 призначено справу до розгляду на 11.04.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2018 задоволено клопотання ПАТ "Сбербанк" про участь у судовому засіданні 11 квітня 2018 року в режимі відеоконференції, доручено Подільському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №923/1502/15, розгляд якої призначено на 11 квітня 2018 року в режимі відеоконференції в приміщенні Подільського районного суду міста Києва.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №443 від 10.04.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебування судді Філінюка І.Г. у відрядженні з 10.04.2018 по 12.04.2018 року.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 р. для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р. у справі №923/1502/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р. у справі №923/1502/15 з призначеним розглядом на 11 квітня 2018 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

У судовому засіданні від 11.04.2018 оголошувалась перерва до 23.04.2018, повноважних представників ПВКФ "Оскар" та ПАТ "Сбербанк" про оголошення перерви було повідомлено у судовому засіданні під розписку, інших учасників справи - ухвалою суду від 11.04.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 доручено Подільському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №923/1502/15, розгляд якої призначено на 23 квітня 2018 року в режимі відеоконференції в приміщенні Подільського районного суду міста Києва.

Відповідно до акту Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018, 11.04.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом, за допомогою WEB-програми "Бронювання систем відеоконференцзв'язку" https://vr.court.gov.ua подано заявку до Подільського районного суду м. Києва на проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №923/1502/15, розгляд якої ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 11.04.2018 р. призначено на 23.04.2018 р. о 16 годині та заброньовано часу з 16:00 год. до 17:00 год.

13.04.2018р. канцелярією Одеського апеляційного господарського суду надіслано на електрону пошту Подільського районного суду м. Києва сканкопію ухвали господарського суду апеляційної інстанції від 11.04.2018р. по справі №923/1502/15, якою доручено Подільському районному суду м. Києва забезпечити 23.04.2018р. о 16 годині проведення судового засідання у справі №923/1502/15 в режимі відеоконференції.

23.04.2018р. о 16 годині судовий працівник Подільського районного суду м. Києва через чат системи TrueConf повідомив, що у приміщення Подільського районного суду м. Києва на підставі ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2018р. по справі №923/1502/15 з'явився представник ПАТ "Сбербанк". Втім, судове засідання по зазначеній справі в режимі відеоконференції не відбулось, оскільки судовим працівником Подільського районного суду м. Києва у телефонному режимі повідомлено про відмову в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції по справі №923/1502/15 з мотивів зайнятості залу, що обладнаний системою відеоконференцзв'язку, іншою кримінальною справою, яка є у пріоритеті перед будь - якими судовими засіданнями в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги ПАТ "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 року у справі №923/1502/15 на 10.05.2018. Доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №923/1502/15, розгляд якої призначено на 10 травня 2018 року в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного господарського суду.

25.04.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано додаткові пояснення від ПВКФ "Оскар" в яких боржник посилаючись на правові позиції Верховного суду зазначає, що за умови порушення провадження у справі по банкрутство боржника всі спори розглядаються та вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство без порушення нових справ. Так, ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.12.2017 у справі № 923/1502/15 заяву позивача прийнято до розгляду у межах справи про банкрутство в окремому провадженні. Отже, на думку боржника, заява позивача вірно розглядається в межах справи № 923/1502/15 про банкрутство.

У судовому засіданні від 10.05.2018 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник ПВКФ "Оскар" надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Сбербанк" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Так, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На думку колегії суддів, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так звертаючись із заявою про забезпечення позову, ліквідатор ПВКФ "Оскар" просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення об'єднаного виконавчого провадження №55384481, обґрунтовуючи свою заяву тим, що на майне, право власності на яке просить визнати ПВКФ "Оскар" у позові, може бути реалізованим в межах виконавчого провадження у іншій справі, що призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі.

Разом з цим задовольняючи заяву ліквідатора, суд першої інстанції, з посиланням на приписи ст. 137 ГПК України, застосував інший захід забезпечення позову, про застосування якого заявник не просив, а саме зупинив вчинення виконавчих дій з продажу майна оптово-роздрібного торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1, в об'єднаному (зведеному) виконавчому провадженні №55384481, яке здійснюється Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до набрання законної сили судового рішення у справі про банкрутство № 923/1502/15 про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Ріелті Мененджмент".

Судова колегія відзначає, що місцевим господарським судом не обґрунтовано та не наведено жодних приписів чинного законодавства, які передбачають можливість застосування такого заходу забезпечення позову. Посилання суду першої інстанції на приписи п.5 ч.1 ст. 137 ГПК України колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наведеними положеннями визначено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Також судова колегія відзначає, що з огляду на приписи ст.ст. 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовні вимоги, з якими ліквідатор ПВКФ "Оскар" звернувся до суду першої інстанції, з огляду на мету такого способу захисту цивільного права чи інтересу, не спрямовані на залучення майна боржника до ліквідаційної маси.

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Цього не було враховано судом першої інстанції при помилковому прийнятті до розгляду по суті, із порушенням законодавчих приписів, позову ліквідатора ПВКФ "Оскар" та без належного обґрунтування вжито спірних заходів, спрямованих на забезпечення цих вимог, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала є такою, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана ухвала господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 підлягає скасуванню, а заява ліквідатора Акопяна Г.Г. про забезпечення позову від 27.12.2017 відхиленню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 р. у справі №923/1502/15 скасувати.

В задоволенні заяви ліквідатора Акопяна Г.Г. про забезпечення позову від 27.12.2017 р. - відмовити.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15.05.2018.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.