Рішення № 73997288, 16.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1454/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови йому в проведенні перерахунку призначеної пенсії з 30.06.2016, згідно наданих документів для перерахунку пенсії;

зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому з 30.06.2016 пенсію, згідно наданих документів для перерахунку пенсії - довідок Головного управління національної поліції в Луганській області від 11.10.2016 №1432/111/22-2016 та від 11.10.2016 №1433/11/22-2016, які не увійшли в розрахунок пенсії, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової премії та надбавок, винагороди за участь в АТО на загальну суму - 122901,00 грн., з яких спласувалися страхову внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позов мотивовано тим, що при призначенні пенсії за вислугу років, до грошового забезпечення для нарахування пенсії не було враховано матеріальну допомогу на оздоровлення, одноразові премії, надбавки та винагороди за участь в АТО, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 31.10.2014 по 29.06.2016, що стало причиною зменшення її розмуру та порушило його пенсійні права. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії, проте останній відмови у здійсненні такого перерахунку, зазначив, що пенсія позивачу виплачується згідно чинному законодавству. Враховуючи викладене позивач вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення протиправними та такими, що суперечать положенням законодавства України, чим порушено його права.

Ухвалою судді від 19.03.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач 15.01.2018 вже звертався до суду з цим самим позовом до того ж самого відповідача. 14.02.2018 судом було винесено ухвалу, якою позовну заяву позивача залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Ухвала суду від 14.02.2018 набрала законної сили, оскільки позивач не скористався своїм правом на оскарження вказаної ухвали. З огляду на вищевказане, враховуючи наявність ухвали суду про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління ПФУ в Чернігівській області неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 30.06.2016, яка набрала законної сили, вважає, що повторно поданий ним позов повинен були залишений без розгляду.

Крім того, ГУПФ України в Чернігівській області заявлено клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частини 2 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини пятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із пунктом 1 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки провадження по справі № 825/1454/18 відкрито відповідно до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні правові підстави для задоволення вищевказаного клопотання ГУПФ України в Чернігівській області.

Позивачем у встановлений ухвалою суду строк подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що ним не порушено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення його прав зазначено у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.12.2017, отже доводи відповідача є не обґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам КАС України. Крім того, підстава наявності ухвали суду від 14.02.2018 про залишення його позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області без розгляду не є перешкодою для повторного звернення до суду з метою захисту порушених відповідачем його прав щодо отримання передбаченої законом пенсії.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.09.2017 та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач 21.11.2017 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок пенсії, до складу якої просить включити усі види грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7872,23 грн.; інші премії АТО, одноразових премій (заохочення) у розмірі 10390,00 грн.;винагороди за участь в АТО у розмірі 104639,00 грн. (а.с.15-16).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 04.12.2017 № 3995/03/С-12 повідомило позивачу, що винагорода за участь в АТО, грошова допомога на оздоровлення, разові премії не віднесені до складових грошового забезпечення, що носять постійний характер, тому включити їх до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія та провести перерахунок пенсії, враховуючи надані копії довідок від 11.10.2016 №1432/111/22-2016, видану управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України у Луганській області, від 11.10.2016 №1433/111/22-2016, видану управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ Національної поліції у Луганській області немає законних підстав (а.с.17-19).

Довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ Національної поліції у Луганській області від 11.10.2016 №1433/111/22-2016 встановлено, що позивач з 07.11.2015 по 29.06.2016 отримував такі види виплат: інші премії АТО у розмірі 10390,00 та винагороду за безпосередню участь в АТО у розмірі 4666,00 грн., з даних виплат позивачем сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.20).

Довідкою Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України у Луганській області від 11.10.2016 №1432/111/22-246 встановлено, що позивачем з 31 жовтня 2014 по 06 листопада 2015 року було отримано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7872,23 грн., одноразові виплати (грошова винагорода за участь в АТО у розмірі 99973,00 грн., з даних сум позивачем сплачено ЄСВ 2,6% (а.с.21).

Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Абзац перший преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 Закон № 2262-XII (далі- Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Приписами ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.1 постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 постанови № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно з додатком № 25 до постанови № 1294 визначено схему додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, якою до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення, а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Так, підпунктом 3 пункту 5 постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31.01.2015 №24 встановлена грошова винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, яка виплачується у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктами 1 - 3 розд. ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України 02.02.2015 №49, визначено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

В матеріалах справи містяться довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення № 1433/111/22-2016, №1432/111/22-2016 від 11.10.2016, відповідно до яких ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 29.06.2016 та з 31.10.2014 по 06.11.2015 нараховувались наступні додаткові види грошового забезпечення: грошова винагорода за участь в АТО, матеріальна допомога на оздоровлення, інші премії АТО, винагорода за безпосередню участь в АТО (а.с.20-21).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що щомісячні додаткові грошові винагороди не підлягають донарахуванню до пенсії позивача, з огляду на таке.

Приписами частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні бути враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них страхових внесків.

З огляду на викладене, позивачу слід вираховувати додаткові види грошового забезпечення з урахуванням додаткових доплат, що виплачені за останні 24 місяці роботи.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова винагорода за участь в АТО, матеріальна допомога на оздоровлення, інші премії АТО, винагорода за безпосередню участь в АТО, за умови якщо з таких виплат сплачені страхові внески (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15), відповідно до якої, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, та одноразова грошова допомога при звільненні ,винагорода за участь в АТО відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат.

Таким чином, з урахуванням сплати позивачем страхових внесків на вищезгадані додаткові види грошового забезпечення, неврахування відповідачем вказаних виплат при призначенні пенсії позивачу є безпідставною, а відмова у проведенні перерахунку та виплаті пенсії неправомірною.

В частині дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на дану норму, суд дійшов висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Зважаючи на те, що заява до відповідача подана позивачем 21 листопада 2017 року, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01 грудня 2017 року.

Щодо посилання відповідача на ухвалу суду від 14.02.2018 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій головного управління неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 30.06.2016, яка набрала законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наявність ухвали суду від 14.02.2018 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання дій головного управління неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 30.06.2016, яка набрала законної сили, не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення всіх недоліків.

Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до заяви позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області звернувся 21.11.2017, оскільки на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області перебуває з 01.09.2017.

Отже, ОСОБА_1 не порушив встановлений законодавством шестимісячний строк на звернення до суду для захисту своїх порушених прав.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням у складі його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, грошової винагороди за участь в АТО, матеріальної допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО.

Відтак, дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з врахуванням грошової винагороди за участь в АТО, матеріальни допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, шляхом: визнання протиправними дій відповідача шодо відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням сум грошової винагороди за участь в АТО, матеріальної допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірах зазначених в довідках № 1433/111/22-2016, №1432/111/22-2016 від 11.10.2016, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням сум грошової винагороди за участь в АТО, матеріальни допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірах зазначених в довідках № 1433/111/22-2016, №1432/111/22-2016 від 11.10.2016, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.12.2017.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО, матеріальної допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірах зазначених в довідках № 1433/111/22-2016, №1432/111/22-2016 від 11.10.2016, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) пенсію з урахуванням сум грошової винагороди за участь в АТО, матеріальної допомоги на оздоровлення, інші премії АТО, винагороди за безпосередню участь в АТО у розмірах зазначених в довідках № 1433/111/22-2016, №1432/111/22-2016 від 11.10.2016, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.12.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур