Постанова № 73997286, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/761/17 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач, УДВС ГТУЮ у м. Києві) про визнання протиправними та скасування:

- постанови про стягнення виконавчого збору від 10.10.2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Шахотіним О.П. у виконавчому провадженні №52401214;

- постанови про відкриття виконавчого провадження №53152360 від 20.12.2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Шахотіним О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2017 року залучено до участі у справі публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Третя особа, ПАТ «КБ «Надра») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, 16.04.2018 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 10.10.2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Шахотіним О.П. у виконавчому провадженні №52401214 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 445 513,98 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів заяви не вбачається існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам саме Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без вжиття таких заходів.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою забезпечити адміністративний позов у справі №826/761/17. При цьому наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» судове оскарження постанови державного виконавця не зумовлює зупинення виконавчого провадження, у той час як вчинення органами державної виконавчої служби дій зі стягнення з Позивача виконавчого збору у розмірі 445 513,98 грн. зумовить порушення прав та інтересів ОСОБА_1 та необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач та Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Апелянт зазначає, що вчинення органами державної виконавчої служби дій зі стягнення з Позивача виконавчого збору у розмірі 445 513,98 грн. зумовить порушення прав та інтересів ОСОБА_1 та необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення.

Разом з тим, ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі Позивач не наводить доказів вчинення державним виконавцем дій щодо виконання оскаржуваної постанови від 10.10.2016 року про стягнення виконавчого збору. Крім того, в указаних процесуальних документах ОСОБА_1 не зазначає, яким саме чином примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору на суму 445 513,98 грн. зумовить порушення прав та інтересів останнього таким чином, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відтак, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив на неподанні Позивачем жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у даній справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ОСОБА_1 стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії державним виконавцем обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 271, 272, 287, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко