Ухвала суду № 73997284, 14.05.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 травня 2018 року Справа № 926/51/16

Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про розстрочку виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 10.04.2018 у даній справі,

за участю представників:

від стягувача – ОСОБА_1, довіреність від 14.04.2017 № 14-77;

від боржника – ОСОБА_2, довіреність від 02.01.2018 № 007.1 Др-1-0118.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.04.2018 у справі № 926/51/16 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 395679,75 грн. пені, 185077,76 грн. 3 % річних, 191805.79 грн. інфляційних втрат та 17523.65 грн. судового збору.

На виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 10.04.2018 місцевим господарським судом 02.05.2018 видано наказ.

03.05.2018 господарським судом Чернівецької області отримано заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про розстрочення виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 10.03.2018 на дванадцять місяців стягуючи з відповідача кошти щомісяця рівними частинами.

Ухвалою суду від 04.05.2018 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.05.2018 з повідомленням стягувача та боржника.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.05.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг».

Представник боржника (заявника) у судовому засіданні підтримав обґрунтування, викладені у заяві додатково зазначивши, що станом на день розгляду заяви на 11 рахунках боржника знаходиться 58089,55 грн., а збиток боржника згідно звіту про фінансові результати за 2017 рік становить 49,520 млн. грн.

Оскільки існують об'єктивні обставини що унеможливлюють виконання рішення господарського суду Чернівецької області в повному обсязі, а саме, відсутні кошти у необхідному розмірі на рахунку боржника, останній вважає, що є обґрунтовані підстави для розстрочення виконання рішення суду. На підставі викладеного, боржник просить суд заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення господарського суду Чернівецької області у даній справі на дванадцять місяців із сплатою сум щомісячно рівними частинами починаючи з червня 2018 року.

Стягувач просить суд відмовити боржнику в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду зазначаючи у своїх письмових запереченнях, що обставини на які посилається боржник у своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», проаналізувавши матеріали та обставини справи, дослідивши у судовому засіданні додаткові докази, суд при винесенні ухвали врахував наступне.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, боржник посилається на обставини, які вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення суду через скрутне фінансове становище та неможливість виконання рішення суду без поетапного погашення заборгованості.

Заявник вказує на те, що ступінь виконання зобов'язання перед стягувачем знаходиться в прямій залежності від стану виконання зобов'язання споживачів перед боржником.

В свою чергу, боржник зі свого боку вживає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних обов'язків споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про примусове стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення газопостачання.

На підтвердження тяжкого фінансового становища боржник посилається, зокрема на звіти про фінансові результати боржника за період з 2013 по 2017 роки згідно яких збитки боржника за вказаний період здійснення ним господарської діяльності становлять десятки мільйонів гривень. Також, в підтвердження відсутності коштів на рахунках боржник посилається на довідки банківських установ від 11.05.2018 згідно змісту яких станом на день розгляду заяви на 11 рахунках боржника знаходиться 58089,55 грн.

За приписами статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Чинне законодавство України не визначає переліку об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне або фінансове становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, вживає заходи для вирішення проблемної ситуації, яка склалась у його господарській діяльності, здійснює поточні розрахунки, знаходиться під загрозою банкрутства.

Також судом враховано, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування, що неминуче призведе погіршення ситуації в енергетичному секторі України.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має врахувати вищенаведені обставини, які обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що несплаченими залишаються тільки штрафні та фінансові санкції, що свідчить про відсутність у стягувача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-249-Н від 04.01.2013.

Отже, боржник не ухиляється від виконання грошового зобов’язання та виконав його в повному обсязі, а стягувач зможе компенсувати свої збитки внаслідок невчасного виконання зобов’язань боржником за рахунок додаткового нарахування та стягнення штрафних та фінансових санкцій.

Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду Чернівецької області по даній справі, проте враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та дотримуючись балансу інтересів стягувача та боржника, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави а також ситуацію, яка склалась в енергетичній системі України, суд вважає за можливе заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про розстрочку виконання рішення суду у даній справі задовольнити частково – строком на 6 місяців наступним чином: до 02 червня 2018 року – 131681,16 грн., до 02 липня 2018 року – 131681,16грн., до 02 серпня 2018 року – 131681,16 грн., до 02 вересня 2018 року – 131681,16 грн., до 02 жовтня 2018 року – 131681,16 грн., до 02 листопада 2018 року – 131681,15 грн.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 10.04.2018 у справі № 926/51/16 на 6 місяців згідно наступного графіка:

ь до 02 червня 2018 року – 131681,16 грн.;

ь до 02 липня 2018 року – 131681,16грн.;

ь до 02 серпня 2018 року – 131681,16 грн.;

ь до 02 вересня 2018 року – 131681,16 грн.;

ь до 02 жовтня 2018 року – 131681,16 грн.;

ь до 02 листопада 2018 року – 131681,15 грн.

Суддя В. Байталюк

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 16.05.2018.