Рішення № 73997267, 15.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1689/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 05.04.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФ) та просить зобов'язати відповідача провести перерахунок, поновленої з 01.09.2017 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірах, визначених діючим законодавством станом на 01.09.2017.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, на виконання рішення суду, всупереч вимог чинного законодавства, з 01.03.2018 призначена йому пенсія в розмірі 49,86 грн., що є порушенням права позивача на гідне пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді від 19.04.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що виплату пенсії позивачу було поновлено згідно судового рішення. В свою чергу, здійснити перерахунок (підвищення розміру) пенсії позивачу за нормами статей 28 та 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на даний час немає законних підстав, так як законодавством про пенсійне забезпечення не передбачене право перерахунку пенсій особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання. Враховуючи наведене, вважає, що ОСОБА_1 втратив право на перерахунок (підвищення) пенсії перебуваючи за кордоном та постійно проживаючи в Ізраїлі, тому розмір його пенсії залишається таким, який був до виїзду за територію України. Крім того, ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії до Чернігівського ОУПФ не звертався.

Також, просить розглядати справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням сторін.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частини 2 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, вирішення яких, враховуючи вищевикладене, має відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання Чернігівського ОУПФ про розгляд справи № 825/1689/17 за правилами загального позовного провадження, оскільки воно є необгрунтованим та не відповідає встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені в повному обсязі, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в січні 1993 року було призначено пенсію за віком, виплату якої здійснювало Чернігівське ОУПФ відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В 1997 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, у зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено.

Враховуючи вказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 в 2017 році звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом про поновлення виплати йому пенсії, починаючи з 01.09.2017.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2017 у справі № 750/9670/17 (провадження № 2-а/750/1273/17), залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, його позовні вимоги були задоволені, в тому числі, зобов'язано Чернігівське ОУПФ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.09.2017 (а.с. 12-14, 16-17).

На виконання вказаного судового рішення, відповідачем поновлено позивачу виплату пенсії з 01.09.2017 та визначено її розмір на рівні 2198,67 грн., про що зазначено в направленому ОСОБА_1 листі від 05.02.2018 за № 3254/07 (а.с. 8). Чернігівським ОУПФ також проінформовано про нарахування позивачу доплати пенсії в сумі 12193,58 грн.

В свою чергу, надалі, листом від 22.03.2018 за № 414/06/Д-7 Чернігівське ОУПФ повідомило ОСОБА_1, що перевіркою пенсійної справи встановлено, що за вказаним судовим рішенням необхідно було поновити йому виплату пенсії і відсутні зобов'язання щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим, розмір пенсії позивача до виплати повинен становити 49,86 грн. (розмір пенсії, яку він отримував до виїзду за кордон в 1997 році) і доплата пенсії за період з 01.09.2017 по 28.02.2018 повинна становити 299,16 грн. замість 12193,58 грн. Розмір пенсії приведений у відповідність з 01.03.2018 (а.с. 7).

Враховуючи, що відповідач повинен провести перерахунок поновленої пенсії згідно законодавства, діючого станом на 01.09.2017, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення суд бере до уваги те, що однією з найважливіших умов визначеності відносин між людиною і державою є закріплення у статтях 3, 21 Конституції України принципу непорушності прав і свобод людини. Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Основний Закон України встановлює перелік прав і свобод, гарантує і забезпечує їх захист, у тому числі від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб. Зазначені права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав та можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.

В свою чергу, статтею 46 Конституції України закріплено конституційне право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

У відповідності до частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статі 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017 стала постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2017 у справі № 750/9670/17, яка набрала законної сили та якою встановлено неправомірність дій Чернігівського ОУПФ щодо припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку з його виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль (а.с. 12-14, 16-17).

Однак, виконавши вищевказане рішення суду відповідач визначив розмір пенсії ОСОБА_1 на рівні 49,86 грн. (розмір пенсії, яку він отримував до виїзду за кордон в 1997 році), що, на переконання суду, є неправомірним, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

В свою чергу, відповідно до абзацу третього частини другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум (частина перша статті 28 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Європейський суд з прав людини у справі «Пічкур проти України» у рішенні, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, дійшов до висновку про те, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що заявник у цій справі перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні щодо самого права на отримання пенсії. Так, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010 та від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі «Суханов та Ільченко проти України» першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в «інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Більш того, Європейський Суд вказав відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені статті 1 Першого протоколу, так як заявники мали «законне сподівання» на перерахунок пенсії.

Отже, на переконання суду, держава зобов'язана гарантувати право особи на отримання пенсії на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, незалежно від місця проживання.

Відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2017рік» мінімальна пенсія в Україні станом на 01.09.2017 (день поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії) становила 1312,00 грн., станом на 01.12.2017 - 1373,00 грн. Відповідно до Закону України «Про держаний бюджет України на 2018 рік» мінімальна пенсія в Україні з 01.01.2018 склала - 1373,00 грн. Однак, не зважаючи на вищевказані положення чинного законодавства України, Чернігівським ОУПФ визначено розмір пенсії ОСОБА_1 на рівні 49,86 грн., що є значно меншим за встановлений мінімум.

При цьому, доводи відповідача, що ОСОБА_1 втратив право на перерахунок пенсії після виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, суд вважає протиправними, оскільки Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону № 1058-1V, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009, тобто виплата пенсії ОСОБА_1, як і її перерахунок, повинні проводитися незалежно від місця проживання позивача.

Враховуючи, що позивач має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, це також стосується і його права як на поновлення виплати пенсії, так і на інші перерахунки відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі, не менше прожиткового мінімуму.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням гарантованого державою права особи на отримання пенсії на рівні прожиткового мінімуму, а також зважаючи на те, що, поставною Деснянського районного суду м. Чернігова встановлено право позивача на отримання пенсії та поновлено її виплату з 01.09.2017, суд приходить до висновку про необхідність покладення на Чернігівське ОУПФ обов'язку провести перерахунок та виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону № 1058-IV, в розмірах, визначених діючим законодавством станом на 01.09.2017.

При цьому судом враховується, що згідно пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Чернігівського ОУПФ щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком нижче встановленого законодавством розміру.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладені положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не стягнення з нього, як суб'єкта владних повноважень, понесених ОСОБА_1 судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005) щодо нарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсії за віком нижче встановленого законодавством розміру.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) перерахунок та виплату поновленої пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірах, визначених законодавством станом на 01 вересня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14005) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складений 15.05.2018.

Суддя С.В. Бородавкіна