Рішення № 73997139, 08.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/973/18

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участі:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправними дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що під час проходження військової служби в Збройних силах СРСР приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, внаслідок чого отримав інвалідність ІІ групи. Вказує, що звернувся до Славутського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням від 01.09.2017 № 91 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовила у призначенні такої допомоги, оскільки позивач звільнений з Збройних сил Російської Федерації, а законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує його права на отримання такої одноразової грошової допомоги, оскільки перебував на обліку у Славутському об'єднаному міському військовому комісаріаті, пенсія призначена за законодавством України, є ветераном військової служби і користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів Збройних сил України.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги ОСОБА_3 не визнав. В поданому відзиві зазначив, що позивач на надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, тому спірне рішення є правомірним. Крім того, вважає, що позивач реалізував своє право на отримання одноразової компенсації як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з урахуванням зазначеного нижче.

Позивач - ОСОБА_3 з 01.11.1968 по 11.02.1994 перебував на військовій службі в Збройних силах СРСР, згодом в Збройних силах Російської Федерації.

З 04.05.1986 по 20.06.1986 позивач в складі військової частини 06407 виконував завдання по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.

Наказом командуючого військами Московського військового округу від 11.04.1994 №084 позивач звільнений з військової служби в запас відповідно до частини 1 статті 45 (по збігу строкової служби і досягнення граничного віку перебування на військовій службі) закону Російської Федерації "Про військовий обов'язок та військову службу".

З 04.05.1994 позивач перебував на обліку у Славутському об'єднаному міському військовому комісаріаті.

З 09.05.1994 ОСОБА_3 призначена пенсія за вислугу років.

31.12.1996 ОСОБА_3 набув громадянства України, що підтверджується паспортом громадянина України НА 268568.

Львівська регіональна міжвідомча експертна комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру на засіданні № 07 від 15.05.2015 встановила, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

16.03.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0687726.

У серпні 2017 року позивач звернувся до Славутського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності наслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

01.09.2017 Міністерство оборони України рішенням, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 91, відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивач 05.03.1994 звільнений з Збройних сил Російської Федерації, а законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує зазначене нижче.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, (у редакції чинній на момент отримання позивачем інвалідності), (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За змістом пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до положень статті 16-3 Закону 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок № 975.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

За змістом пункту 2 Положення про комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку № 975.

Відповідно до Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992, підписаною Україною, за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього СРСР.

Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави-учасниці Співдружності мають право вживати заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Цією Угодою також передбачено, що порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців встановлюється міжурядовими угодами.

Згідно з Угодою про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15.05.1992, підписаною Україною, пенсійне забезпечення й обов'язкове державне страхування військовослужбовців Збройних Сил держав-учасниць Співдружності та інших військових формувань, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Сил Співдружності, Збройних Сил й інших військових формувань колишнього СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих військовослужбовців здійснюються на умовах, за нормами і в порядку, що встановлені або будуть установлені законодавством держав-учасниць, на території яких проживають зазначені військовослужбовці та їх сім'ї, а до прийняття цими державами законодавчих актів з цих питань - на умовах, за нормами і в порядку, встановлених законодавством колишнього СРСР.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Отже, з урахуванням Угод держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 14.02.1992, від 15.05.1992, дія Закону № 2011-ХІІ поширюється на військовослужбовців, звільнених з Збройних сил Російської Федерації, які проходили службу в Збройних силах СРСР.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, звільнений з Збройних сил Російської Федерації, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 є громадянином України, перебував на обліку у Славутському об'єднаному міському військовому комісаріаті, пенсія йому призначена за законодавством України, є ветераном військової служби і користується пільгами, встановленими для ветеранів Збройних сил України.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

16.03.2016 позивачу встановлена ІІ група інвалідності (довідка МСЕК серії АВ №0687726).

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виникає з моменту настання цієї інвалідності.

Суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової допомоги, дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на одержання цієї грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону 2011-ХІІ у зв'язку з тим, що останній 05.03.1994 звільнений з Збройних сил Російської Федерації.

Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 91 від 01.09.2017, про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови, призначення позивачу одноразової компенсації відповідно до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач, з метою отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, звертався до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради із заявою від 10.07.2015 № 188 та від 17.03.2016 № 28. В липні 2015 року ОСОБА_3 в липні 2015 року отримав 189,60 грн, в березні 2016 року - 94,80 грн.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум під час прийняття спірного рішення не досліджувала питання щодо отримання позивачем одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Доводи відповідача про те, що позивач на надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, суд вважає безпідставними, оскільки неподання цих документів також не слугувало підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи те, що відповідач під час прийняття спірного рішення не досліджував питання щодо звернення позивача до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради для отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та щодо надання позивачем всіх необхідних документів, передбачених Порядком № 975, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 91 від 01.09.2017 року, про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов"язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 травня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5