Рішення № 73997088, 14.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2018 року № 826/15020/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич»до третя особа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Державна фіскальна служба Українипровизнання нечинним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Славутич» (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), третя особа Державна фіскальна служба України, в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2017 року №29705-0-33-17/21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття;

- зобов'язати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року №826/24976/15 та відкрити виконавче провадження.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що повідомлення від 30 жовтня 2017 року №29705-0-33-17/21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі Державну фіскальну службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та призначено попереднє судове засідання (суддя Дегтярьова О.В.).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2018 року, для розгляду справи №826/15020/17 було визначено суддю Аверкову В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 05 лютого 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також, відповідач зазначив, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є правомірними, та такими, що спрямовані на дотримання прав та інтересів як боржника так і стягувача, здійсненні у межах повноважень та у спосіб передбаченим Конституцією та Законами України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного суду міста Києва, перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Славутич» звернулось Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 28 вересня 2017 року вих. №6 про примусове виконання рішення.

До вказаної заяви було додано виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року №826/24976/15 про визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо виправлення показників рядків 2 та 5 Даних системи електронного адміністрування ПДВ на суму 211 378,00 грн, на які Приватне підприємство "Будівельна компанія "Славутич" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ПП "Будівельна компанія "Славутич" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на 211 378,00 грн, та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

Боржником у вказаному виконавчому листі визначено Державну фіскальну службу України.

30 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служи Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем винесено повідомлення №29705-0-33-17/21 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

З вказаного повідомлення вбачається, що виконавчий лист від 04 вересня 2017 року №826/24976/15 було повернуто Приватному підприємству «Будівельна компанія «Славутич» на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно пункту 1 частини другої статті 18 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого листа визначенні в частинах першої, другої та третьої статті 4 вказаного Закону.

Отже, державний виконавець перед прийняттям виконавчого документу з'ясовує чи відповідає виконавчий документ вимогам передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 вказаного Закону, встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою вимогою при примусовому виконанні рішень органами державної виконавчої служби є наявність заходів примусового виконання рішень.

Як вбачається з повідомлення від 30 жовтня 2017 року №29705-0-33-17/21 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки виконання рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист, не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Також, відповідачем в оскаржуваному повідомлення зазначено, що стягувач у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання просить виконати виконавчий лист в частині, а саме: визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо виправлення показників рядків 2 та 5 Даних системи електронного адміністрування ПДВ на суму 211 378,00 грн, на які Приватне підприємство "Будівельна компанія "Славутич" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, відповідач зазначив, що Закон не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення який зазначено у виконавчому документі, а саме: визнати протиправною бездіяльність.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, заяву про прийняття виконавчого документу до виконання та виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 04 вересня 2017 року по справі №826/24976/15 судом встановлено, що зі змісту вказаної заяви не вбачається що стягувач просить виконати виконавчий документ лише в частині визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України. Вказаний виконавчий лист містить резолютивну частину рішення про зобов'язання Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ПП "Будівельна компанія "Славутич" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на 211 378,00 грн, та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

Вказана частина рішення про зобов'язання вчинити певні дії, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, які передбачені та встановленні Законом України «Про виконавче провадження».

Наведене свідчить, що оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, у своїх позовних вимогах позивач просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року №826/24976/15 та відкрити виконавче провадження.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно частин першої та другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Виходячи з положення частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Крім того, в п. 14 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 №19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, оскільки суд не наділений такими повноваженнями.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти виконавчий документ та відкрити виконавче провадження не можуть бути задоволені, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати відповідні рішення.

Водночас, з метою належного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» про прийняття виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 04 вересня 2017 року по справі №826/24976/15 до виконання.

В силу норми частини другої статті 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» (07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 27, код ЄДРПОУ 30334584) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) від 30 жовтня 2017 року №29705-0-33-17/21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» про прийняття виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 04 вересня 2017 року по справі №826/24976/15 до виконання, відповідно до чинного законодавства.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Приватного підприємства «Будівельна компанія «Славутич» (07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 27, код ЄДРПОУ 30334584) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) сплачені згідно платіжного доручення від 15 листопада 2017 року №629.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова