Рішення № 73997036, 15.05.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 925/251/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “СТОВ “Авангард”,

м. Черкаси

про стягнення 16 327 041 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” до товариства з обмеженою відповідальністю “СТОВ “Авангард” про стягнення з відповідача 11 172 347 грн. 93 коп. боргу, 22 750 грн. 78 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 480 410 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 940 925 грн. 96 коп. пені, 1 476 135 грн. 96 коп. 36% річних та 2 234 469 грн. 59 коп. штрафу, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 24 квітня 2017 року за №167/17-КД.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 квітня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 15 травня 2018 року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву у визначений судом строк суду не надав, про дату та час проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Як вбачається з матеріалів справи, конверти в яких були направлені ухвали господарського суду Черкаської області від 26 березня 2018 року про відкриття провадження у справі та від 26 квітня 2018 року призначення судового розгляду по суті, повернулися до суду у зв’язку з вибуттям підприємства. Ухвали суду було направлено за адресою (місто Черкаси, вулиця Чехова, 53, офіс 207), що відповідає адресі зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Оскільки про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 травня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/251/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки поставив відповідачу товар на умовах визначених договором поставки №167/17-КД від 24 квітня 2017 року, проте свій обов’язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 11 172 347 грн. 93 коп. боргу.

Крім того на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 480 410 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 1 476 135 грн. 96 коп. 36% річних, 940 925 грн. 96 коп. пені, 2 234 469 грн. 59 коп. штрафу з урахуванням вимог п. 7.2. договору та 22 750 грн. 78 коп. відсотків за користування товарним кредитом на підставі п. 2.6. договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 24 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “СТОВ “Авангард” (покупець) було укладено договір поставки за №167/17-КД (а.с.22-26).

Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі-товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплативши відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, нарахування відсотків, інші умови, визначені в Додатках до договору, які є невід’ємними його частинами (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 13 691 027 грн. 74 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- від 28 квітня 2017 року за №10095 на суму 1 130 465 грн. 16 коп.;

- від 28 квітня 2017 року за №10101 на суму 2 103 916 грн. 20 коп.;

- від 28 квітня 2017 року за №10106 на суму 1 928 090 грн. 88 коп.;

- від 28 квітня 2017 року за №10110 на суму 697 335 грн. 65 коп.;

- від 16 травня 2017 року за №12078 на суму 1 125 173 грн. 76 коп.;

- від 16 травня 2017 року за №12242 на суму 43 093 грн. 77 коп.;

- від 22 травня 2017 року за №13146 на суму 1 706 128 грн. 78 коп.;

- від 22 травня 2017 року за №13173 на суму 2 397 172 грн. 32 коп.;

- від 22 травня 2017 року за №13174 на суму 136 540 грн. 32 коп.;

- від 22 травня 2017 року за №13175 на суму 149 232 грн. 00 коп.;

- від 22 травня 2017 року за №13179 на суму 813 064 грн. 80 коп.;

- від 29 травня 2017 року за №14598 на суму 273 600 грн. 00 коп.;

- від 30 травня 2017 року за №14770 на суму 214 563 грн. 36 коп.;

- від 30 травня 2017 року за №14771 на суму 58 517 грн. 28 коп.;

- від 03 липня 2017 року за №17424 на суму 914 133 грн. 46 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видаткових накладних та відтиском печатки товариства з обмеженою відповідальністю “СТОВ “Авангард”.

Відповідно до додатків до даного договору строк оплати вартості поставленого товару – 30 жовтня 2017 року (включно).

Однак свій обов’язок, щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.60-67).

В платіжних дорученнях (а.с.60-67) в призначенні платежу вказано, що оплата здійснювалась за насіння соняшника та гербіциди згідно договору №167/17-КД від 24 квітня 2017 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем по договору №167/17-КД від 24 квітня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 2.6. договору за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов’язковій оплаті покупцем.

Додатками до договору встановлено річну ставку відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 1%; нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.

Пунктом 2.11 договору визначено, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6. договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов’язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно зі сплатою вартості (ціни) товару, і зараховується постачальником відповідно до вимог п. 2.10.

У відповідності до вищевказаних умов договору, між сторонами було підписано акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом:

- №21647 від 06 вересня 2017 року на суму 39 478 грн. 51 коп.;

- №23596 від 03 жовтня 2017 року на суму 11 008 грн. 92 коп.;

- №25020 від 01 листопада 2017 року на суму 11 008 грн. 44 коп.

Водночас акти №25925 від 04 грудня 2017 року на суму 11 375 грн. 39 коп. та №2 від 02 січня 2018 року на суму 11 375 грн. 39 коп. у відповідності до п. 2.11 договору 13 березня 2018 року були направлені на адресу відповідача, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком КД УДППЗ “Укрпошта” (а.с. 59).

Оскільки протягом 1 робочого дня з дати отримання вищевказаних актів відповідач не повернув їх позивачу і будь-яких зауважень чи заперечень не висловив, то з урахуванням п. 2.11. договору акти №25925 від 04 грудня 2017 року та №2 від 02 січня 2018 року вважаються підписаними.

Таким чином загальний розмір відсотків за користування товарним кредитом складає 84 246 грн. 65 коп.

Згідно п. 2.10 договору у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов’язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів, зокрема, в рахунок оплати нарахування відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6. договору.

Статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки сторонами визначено інший порядок зарахування сплачених відповідачем коштів, позивач на підставі п. 2.10 договору кошти, які надійшли станом на 26 жовтня 2017 року зарахував у першу чергу в рахунок погашення відсотків за користування товарним кредитом згідно акту №21647 від 06 вересня 2017 року та акту №25020 від 01 листопада 2017 року на загальну суму 50 487 грн. 95 коп.

Водночас слід зазначити, що за відсотки нараховані згідно акту №23596 від 03 жовтня 2017 року відповідачем було самостійно сплачено 11 008 грн. 92 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №16 від 26 жовтня 2017 року (а.с. 68).

В зв’язку з чим станом на грудень 2017 року заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом складає 22 750 грн. 78 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 11 172 347 грн. 93 коп. та заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 22 750 грн. 78 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення умов договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне використання будь-яких грошових зобов’язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

- сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

- у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 234 469 грн. 59 коп. штрафу, що складає 20% від суми боргу (неоплаченого товару), а також 940 925 грн. 96 коп. пені нарахованої за період з 01 листопада 2017 року по 14 березня 2018 року на суму боргу в розмірі 11 172 347 грн. 93 коп.

Згідно п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N06/5026/1052/2011.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення даних умов договору покупець сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначеної статті Закону проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником (постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01 липня 2014 року № 3-32гс14 у справі №5010/1575/2012-20/83, від 01 липня 2014 року № 3-31гс14 у справі №11/5026/1925/2012).

Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 480 410 грн. 96 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованих за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року та 1 476 135 грн. 96 коп. 36% річних нарахованих за період з 01 листопада 2017 року по 14 березня 2018 року.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 36% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та встановили її у розмірі 36%.

Стосовно одночасного нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом та відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України судом враховано наступне:

Згідно п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Як уже зазначалося вище, за користування товарним кредитом на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України, а тому це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і процентів річних нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, річних та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що інфляційні, річні та пеня нараховані позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних та річних, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Розмір штрафу також нарахований вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню 2 234 469 грн. 59 коп. штрафу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1,5 відсотка від ціни позову становить 244 905 грн. 62 коп., водночас позивачем сплачено 245 405 грн. 00 коп. судового збору.

Оскільки п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СТОВ “Авангард”, вул. Чехова, 53, оф. 207, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39782497, п/р №26004100011449 в АТ “Комерційний Індустріальний банк”, МФО 322540 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агро”, вул. Ямська,8, м. Київ, ідентифікаційний код 36348550, п/р №26008455018373 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528 – 11 172 347 грн. 93 коп. боргу, 22 750 грн. 78 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 480 410 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 940 925 грн. 96 коп. пені, 1 476 135 грн. 96 коп. 36% річних, 2 234 469 грн. 59 коп. штрафу та 244 905 грн. 62 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович