Рішення № 73996608, 10.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №443/1604/16-а

10 травня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі – відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Жидачівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій щодо виплати пенсії по інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області та з 18.08.2014 року отримувала пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання (ІІІ група інвалідності) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Проте, з 01.04.2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії для позивача припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІ (далі – Закон №213-VІІ). Позивач працює на посаді головного державного інспектора Жидачівського відділення Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №213-VІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», Про «Прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Згідно абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Відповідно до п.2 розділу ІІІ Закону №213-VІІ порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. Згідно абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. Станом на 01.04.2015 року посада, на якій працювала позивач, надавала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тобто існували обставини, з якими Закон України №213-VІІ пов'язував припинення виплати позивачу пенсії. Разом з тим, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення Закону №213-VІІ» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». До 01.06.2015 року відповідний закон, вказаний у п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України №213-VІІ щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнятий не був. За таких обставин, з 01.06.2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено право певного кола осіб, зокрема, державних службовців, на призначення так званих спеціальних пенсій, а тому неможливо вважати, що з вказаної дати позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про державну службу». Отже, з 01.06.2015 року відпали обставини, які в силу абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV перешкоджали б позивачу отримувати пенсію по інвалідності.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.10.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.01.2018 року адміністративну справу №443/1604/16-а передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 14.03.2018 року справу прийнято до провадження.

10.05.2018 року на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінив відповідача у справі - Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівській області його правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні (відзиві) на позовну заяву від 02.11.2017 року. Відповідач зазначає, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесено зміни до порядку виплати пенсії пенсіонерам, які працюють на «спеціальних посадах». Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону №3723-XII. Таким чином, законодавство встановило заборону виплати з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року пенсій призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за віком особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жидачівському району Львівської області. Позивач отримувала пенсію по інвалідності (ІІІ група з дитинства) з 18.08.2014 року на підставі ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААИ №895605 та випискою з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №348588 від 23.09.2016 року.

З 01.04.2015 року УПФ України в Жидачівському районі Львівської області припинено виплату позивачу пенсії по інвалідності.

16.09.2016 року позивач звернулася до УПФ України в Жидачівському районі Львівської області із заявою про відновлення їй виплати пенсії з 01.06.2015 року.

22.09.2016 року УПФУ в Жидачівському районі Львівської області листом №72/Ш-4 «Про розгляд звернення» відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії.

Згідно довідки Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 15.09.2016 року №8815/ш/13-11-05-00-25 позивач працює на посаді головного державного інспектора Жидачівського відділення Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування чи після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного нарівні з іншими громадянами.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року та з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року пенсія, призначена згідно з Законом №1058-IV, виплачуватись не повинна.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачений Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч.1 ст.47 ст.54 Закону №1058-IV підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII внесено зміни до ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у частині четвертій в абзаці першому цифри і слово « 31 грудня» змінено цифрами і словом « 30 вересня» і частину шосту викладену в такій редакції: «з 01 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахуванням одержуваної заробітної плати (доходу)».

На виконання вищезазначеного Закону з 01.10.2017 року позивачу відновлено виплату пенсії.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів та не надав суду будь-яких доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу з 01.06.2015 року пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 є неправомірною та наявні підстави для задоволення позову з врахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 14, 77, 99, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_3.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області виплатити ОСОБА_3 з 16.09.2016 року по 01.10.2017 року пенсію по інвалідності ІІІ-групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_3 (вул.Чорновола, 14/3, м.Ходорів, Львівська область, 81750, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.