Рішення № 73996431, 14.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 травня 2018 року 14:07 № 826/3101/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000"до проОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101,

за участю:

представника позивача - Галі Є.С.,

представника відповідача - Бабинця М.В.,

свідка - ОСОБА_4,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16.11.2016 №0000864101.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 26.10.2016 №1786/28-10-41-01/31778043, прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 26.10.2016 №1786/28-10-41-01/31778043 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 5 100, 00 грн.

За наслідками перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 26.10.2016 №1786/28-10-41-01/31778043 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 650, 00 грн., у тому числі: 5 100, 00 грн. - основний платіж; 2 550, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.01.2017 №16136199-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з акта перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.10.2016 №1786/28-10-41-01/31778043, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність підтвердження факту здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" та товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія» за договором від 20.04.2015 №20/04. Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що первинні документи, а саме: договір від 20.04.2015 №20/04, видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (Покупець) було укладено договір від 20.04.2015 №20/04, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти тканину технічну особливо міцну, і здійснити оплату в кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 20.04.2015 №20/04, податкової накладної, докази реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, копію специфікації, рахунку-фактури, видаткової накладної, копію виписки з банку про здійснення оплати.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи ліцензії від 15.05.2012 серії АВ №601510, основним видом господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" є виробництво спеціальних засобів індивідуального захисту. Так, за посиланням позивача, для провадження господарської діяльності, ним було придбано тканину згідно специфікації №1 у постачальника - товариством з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія».

З матеріалів справи вбачається, що в основу висновків контролюючого органу, за наслідками перевірки позивача, покладено ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01.08.2016 про призначення позапланової документальної перевірки в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015000000000630 від 08.12.2015 та дані податкової інформації стосовно взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Проте, суд звертає увагу, що відповідачем в процесі розгляду адміністративної справи не було надано суду податкову інформацію на основі якої робились висновки Акту перевірки. Крім того, посилаючись на відсутність у контрагента позивача об'єктів оподатковування, відповідач також не надає суду доказів того, що тканини, яка є предметом договору від 20.04.2015 №20/04 була відсутня у товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія».

Також, суд звертає увагу, що на підтвердження оплати поставленого товару за договором від 20.04.2015 №20/04, позивачем було надано копію виписки з банку про здійснення оплати, з якої вбачається, що 20.04.2015 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія» було перераховано 300 000, 00 грн., з призначенням платежу «Оплата за товар згідно договору від 20.04.2015 №20/04», з яких 50 000, 00 грн. - сума податку на додану вартість.

Матеріали справи не містять доказів того, що контрагентом позивача не було обліковано та перераховано до державного бюджету суму податку на додану вартість з операцій продажу тканини за договором від 20.04.2015 №20/04, чим могло бути порушено фінансові інтереси держави та завдано відповідні збитки. Відповідачем під час судового розгляду справи вказаного також не доведено.

Під час судового розгляду справи 14.05.2018 свідком ОСОБА_4 також було зазначено, що оплату за тканину відповідно до вищевказаного договору між позивачем та контрагентом, було здійснено.

З матеріалів справи також вбачається, що податкова накладна від 20.04.2018 №30 зареєстрована в Єдиному державні реєстрі податкових накладних контролюючим органом 27.04.2017.

На рахунок тверджень контролюючого органу стосовно проведеного обшуку, під час якого було вилучено 56 печаток суб'єктів господарської діяльності, в тому числі печатку товариства з обмеженою відповідальністю «ЄС «Європейська будівельна фасадна компанія», суд зазначає, що посадові особи контрагента, а саме ОСОБА_6, як директор останнього, в протоколі обшуку не зазначений. Вирок суду стосовно контрагента позивача відсутній.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, а висновки, викладені у Акті є необґрунтованими, не підтвердженими з боку контролюючого органу під час судового розгляду справи та фактично є припущеннями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого позивачеві було донараховано 7 650, 00 грн. податкового зобов'язання, є необґрунтованими та не підтвердженим належними доказами.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на необґрунтованість висновків акту перевірки від 26.10.2016 №1786/28-10-41-01/31778043, та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законності винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0000864101, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16.11.2016 №0000864101.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2018.