Рішення № 73996409, 16.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2018 року №826/6396/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у спрощеному провадженні справу за позовом Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство інфраструктури України про скасування наказу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» звернулась до суду з позовом до Фонду державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство інфраструктури України, в якому просить скасувати наказ від 20.12.2016 року №2265 «Про прийняття рішення щодо приватизації Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року порушено провадження у справі №17-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та в подальшому ухвалою від 19.08.2016 року затверджено план санації, отже оскаржуваний наказ прийнято з порушенням норм ст.ст. 1, 12, 17, 18, 20, 28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який у правовідносинах щодо реалізації майна боржника є спеціальним.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні 29.03.2018 року ухвалено про подальше вирішення справи №826/6396/17 у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа не підпадає під дію ч. 4 ст. 257 КАС України.

Представники позивача у вищезазначеному судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору підтримав позовні вимоги.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271.

Ухвалою від 02.06.2017 року відкрито провадження та справу призначено до вирішення в судовому засіданні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року порушено провадження у справі №17-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Відповідно до ч. 14 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року введено процедуру санації Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Крім того, ухвалою від 12.02.2016 року Господарським судом Одеської області призначено керуючим санацією Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» арбітражного керуючого Лахненко Є.М.

Також, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2016 року затверджено план санації Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271 «Про проведення прозової та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» Державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство» включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Наказом Фонду державного майна України від 20.12.2016 року №2265 прийнято рішення про приватизацію Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні.

Згідно ст. 17 Закону з дня винесення ухвали про санацію, зокрема: припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Отже, відповідно до норм Закону, який є спеціальним та має пріоритет перед іншими законодавчими актами при розгляді справи про банкрутство, з моменту введення процедури санації, розпорядження майном боржника відбувається в порядку визначеному планом санації.

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: продаж частини майна боржника; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств).

Отже, нормами Закону визначено можливість продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу виключно для недержавних підприємств.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 20 Закону з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

З системного аналізу викладеного вбачається, що Закон не передбачає продаж боржника - державного підприємства як цілісного майнового комплексу .

Згідно абзацу 2 п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 18.01.2013 року) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 18.01.2013 року) з метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу.

Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції від 18.01.2013 року) з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника.

Продажу в процедурі санації боржника підлягає тільки майно, зазначене в затвердженому у встановленому порядку плані санації.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

Продаж частини майна боржника в процедурі санації боржника проводиться на аукціоні відповідно до порядку, встановленого цим Законом.

Отже, продаж майна боржника можливий виключно згідно з планом санації.

З матеріалів справи вбачається, що план санації боржника (позивача), затверджений зборами кредиторів від 18.01.2017 року протокол №5 не передбачає продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу, а передбачає продаж частини майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» (чинного на час прийняття оскаржуваного наказу) приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію державного майна» (чинного на час прийняття оскаржуваного наказу) кошти, одержані від продажу державного майна, у тому числі від продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації (збір за подання заяви про приватизацію; реєстраційний збір за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо), зараховуються до Державного бюджету України у повному обсязі.

Натомість, відповідно до Закону кошти отримані від продажу майна боржника під час провадження справи про банкрутство мають бути спрямовані на погашення вимог кредиторів.

З системного аналізу викладеного вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято всупереч норм Закону, який є спеціальним та має пріоритет перед іншими законодавчими актами при розгляді справи про банкрутство, оскільки відносно позивача ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 року порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Крім цього, у відповідності до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн з Фонду державного майна України.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-79, 90, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 20.12.2016 року №2265 «Про прийняття рішення щодо приватизації Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

3. Стягнути на користь Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда