Рішення № 73996207, 27.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року №826/4909/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс», (далі - позивач), до Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.01.2017 р. №0000611404, (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийнято на підставі висновків за наслідками перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

У ході судового розгляду даної справи представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржуване рішення прийнято у результаті встановленого у ході перевірки позивача факту відсутності отримання товару, передплату за яким включено до суми бюджетного відшкодування.

У відповідному судовому засіданні представники сторін заявили письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідачем у період із 02.12.2016 р. по 15.12.2016 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, (далі - ПДВ), на рахунок платника у банку за серпень та вересень 2016 р., за результатами якої 22.12.2016 р. складено акт №310/26-15-14-04-01/32918146, (далі - акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки, позивачем, в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2016 р. на суму 413333,00 грн. та за вересень 2016 р. на суму 169277,00 грн.

На підставі акту перевірки, 11.01.2017 р. відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 582610,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновок акту перевірки та складене податкове повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи спірне повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, до висновку про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2016 р. контролюючий орган прийшов у результаті встановленого у ході перевірки факту включення позивачем до такої суми здійсненої передоплати за договорами купівлі-продажу сідельних тягачів Volvo FM 4х2 та автомобілю Jaguar.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», як продавцем, 13.07.2016 р. укладено договір купівлі-продажу №UKR 46/0716VU, за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити грошову суму на умовах цього договору за одну одиницю - сідельний тягач Volvo FM 4х2 відповідно до технічної специфікації в додатку №1 до договору. Загальна сума договору - 2792697,95 грн.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору №UKR 46/0716VU визначено, що покупець сплачує продавцю суму за договором шляхом здійснення авансового платежу у розмірі 40% до 16.07.2016 р. (сума у гривні 1117079,18), другого авансового платежу у розмірі 40%, що становить 1117079,18 грн., та остаточного платежу у розмірі 20%, який має бути сплачений протягом п'яти банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від продавця про готовність товару до поставки (сума у гривні 558539,59).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 договору №UKR 46/0716VU, товар має бути поставлений до 15.10.2016 р.

13.07.2016 р. між позивачем, я покупцем, та тим же продавцем укладено договір купівлі-продажу №UKR 48/0716VU, за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити грошову суму на умовах цього договору за одну одиницю - сідельний тягач Volvo FM 4х2 відповідно до технічної специфікації в додатку №1 до договору. Загальна сума договору - 2792697,95 грн.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору №UKR 48/0716VU визначено, що покупець сплачує продавцю суму за договором шляхом здійснення авансового платежу у розмірі 40% до 20.07.2016 р. (сума у гривні 1117079,18), другого авансового платежу у розмірі 40% до 20.08.2016 р. у сумі, що становить 1117079,18 грн., та остаточного платежу у розмірі 20%, який має бути сплачений протягом п'яти банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від продавця про готовність товару до поставки (сума у гривні 558539,59 грн.).

02.09.2016 р. між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу автомобіля №ЯЗЮ-000285, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти новий автомобіль Jaguar. Загальна сума договору - 2636873,34 грн.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 договору №ЯЗЮ-000285, оплата товару здійснюється з розстроченням платежу: авансовий платіж у розмірі 30%, який сплачується протягом одного банківського дня з дати укладення договору, остаточний платіж у розмірі 70%, який сплачуться протягом п'яти банківських днів з дати отримання від продавця письмового повідомлення про надходження товару.

Як встановлено у ході позапланового заходу та не заперечувалося позивачем, останнім до суми бюджетного відшкодування включено суми, сплачені як авансові платежі за переліченими вище договорами купівлі-продажу, а саме за серпень 2016 р. у сумі 413333,35 грн., за вересень 2016 р. у сумі 169276,66 грн.

Включення вказаних сум передплат, на переконання контролюючого органу, є порушенням п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки на час включення таких сум до суми бюджетного відшкодування позивач не був отримувачем товару, а його контрагенти - постачальниками товару.

Суд із такою позицією відповідача не погоджується та зазначає наступне.

Визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та проведення розрахунків здійснюється згідно із ст. 200 ПК України.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в частині, то не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

При цьому, формування податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов'язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюється за правилами, визначеними ст. 198 ПК України, зокрема відповідно до п. 198.2 цієї статті, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За таким принципом також визначаються податкові зобов'язання платника податку. Виключенням з цього принципу є лише певні операції, перелік яких визначається Кодексом, які дозволяють платникам податку формувати податкові зобов'язання та податковий кредит за "касовим методом".

Тобто, відповідно до норм ПК України, про що також зазначено у листі Міністерства фінансів України від 21.07.2017 р. №11310-09-10/19633, який є відповіддю на листи Державної фіскальної служби України від 15.05.2017 р. №1568/4/99-99-12-02-01-13 та від 05.07.2017 р. №2203/4/99-99-12-02-01-13 щодо можливості врахування сум ПДВ, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування, податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ визначаються по «першій події», що відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування ПДВ в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 р. про спільну систему ПДВ, (далі - Директива).

Главою I «Походження та обсяг права та віднесення на зменшення податкового зобов'язання» Розділу X Директиви (в офіційному перекладі Міністерства юстиції України) визначено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає за фактом виникнення податкових зобов'язань за податком, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання (ст. 167 Директиви).

При цьому, відповідно до ст. 168 Директиви, у тому обсязі, в якому товари й послуги використовуються в цілях операцій платника податку, що підлягають оподаткуванню, такому платникові податку надається право відносити на зменшення податкового зобов'язання зазначені нижче суми з ПДВ, що має бути ним сплачений, у Державі-члені, в якій такий платник податку виконує зазначені операції: a) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений у такій Державі-члені, у зв'язку з поставкою такому платникові податку товарів і послуг, що були чи мають бути надані іншим платником податку; b) ПДВ, що належить до сплати у зв'язку з операціями, котрі вважаються поставками товарів або послуг згідно зі ст. 18(a) та ст. 27; c) ПДВ, що належить до сплати у зв'язку з придбанням товарів у межах Співтовариства згідно зі ст. 2(1) (b) (i); d) ПДВ, що належить до сплати за операціями, котрі вважаються придбанням у межах Співтовариства згідно зі ст.ст. 21 та 22; e) ПДВ, що належить до сплати або був сплачений у зв'язку з імпортуванням товарів у таку Державу-члена.

Тобто, зазначені норми ПК України відповідають положеннями Директиви, що узгоджується із зобов'язаннями України, закріпленими в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Водночас необхідно звернути увагу на те, що з 01.07.2015 р. в Україні запроваджено новий порядок адміністрування ПДВ - на постійній основі введено систему електронного адміністрування ПДВ (ст. 200-1 ПК України).

Ця система визначена з метою своєчасного та в повній мірі здійснення контролю за повнотою сплати ПДВ до бюджету, ліквідації «податкових ям», а також ринку податкових мінімізаторів, який створював нерівні умови діяльності для законослухняних платників податку.

За допомогою правил системи електронного адміністрування ПДВ забезпечується відповідність сум нарахованого та сплаченого ПДВ, оскільки суми ПДВ від доданої вартості гарантуються грошовими коштами.

При цьому, саме з метою упередження неправомірного відшкодування ПДВ, змінами до ПК України (Закон України від 24.12.2015 р. №909-III «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») п. 200.4 ст. 200 ПК України доповнено умовою щодо визначення суми бюджетного відшкодування, а саме бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Також при розгляді даної справи судом враховано, що листом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 р. №430/6/99-99-12-02-01-15/ІПК повідомлено наступне: «чинне податкове законодавство пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може слугувати й факт перерахування авансу контрагенту за майбутню поставку… Водночас також слід брати до уваги послідовність виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику й адекватне виконання ним відповідних постачань за фактом, оскільки на практиці встановлювалися випадки відсутності (несвоєчасності) постачань від контрагентів.

Це впливає на формування сум бюджетного відшкодування як різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом у відповідному звітному (податковому) періоді й потребує додаткового дослідження достовірності та повноти здійснених постачань у рахунок попередньої оплати».

Зважаючи на викладене, судом у ході розгляду справи встановлено, що на час проведення позапланового заходу товар за договорами купівлі-продажу був вже отриманий, на що контролюючий орган уваги не звернув.

Зокрема, факт придбання (отримання та повної оплати) у встановлений договорами строк сідельних тягачів Volvo FM 4х2 та автомобіля Jaguar підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: платіжними дорученнями, актами приймання-передачі обладнання (автомобіля), видатковими накладними.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість зробленого за результатами перевірки висновку контролюючого органу, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 11.01.2017 р. №0000611404.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» (місцезнаходження: 01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5; код ЄДРПОУ 32918146) сплачений ним судовий збір у розмірі 8739,15 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень п'ятнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко