Рішення № 73995942, 15.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1800/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 9) до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Львівська, 1), із вимогами:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №54687810 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу;

- скасувати постанову головного державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 06.12.2017 року №54687810 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою суду від 03 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідач керувався фактично положеннями Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції №512/5 від 02 квітня 2012 року, які набули чинності вже після виникнення права іпотеки банку на вищезазначене нерухоме майно. Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були прийняті до уваги відповідні положення Закону України «Про іпотеку», які передбачають, що звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців та не враховані письмові пояснення банку щодо належного виконання з його боку договірних зобов’язань перед боржником, а також те, що необхідність звернення стягнення на зазначене вище житло пов’язане з недобросовісними діями самого позичальника. З підстав, зазначених вище, позивач звернувся до суду з означеною позовною заявою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання забезпечив. Надав усні пояснення з приводу даного предмету спору. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Вважає дії виконавця правомірними з приводу прийняття оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Представник звертає увагу суду на те, що при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві керувався Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з примусового виконання рішень. Зазначає, що ним вживалися усі заходи для виконання виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що складається із житлового будинку, загальною площею 117,6 м.кв., житловою площею 77,1 м.кв., інфраструктури та земельної ділянки площею 506 м.кв, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Городок, вул.Виговського, буд №14, що належить на праві власності ОСОБА_3, що проживає в м.Городку на вул.Виговського, буд.14, Львівська область. Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору, посвідченого 15.08.2008 року за реєстровим №922 ОСОБА_4, приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області, передане у іпотеку іпотекодержателю – ВАТ «Державний ощадний банк України». Як з’ясовано на момент укладення договору іпотеки у даному будинку зареєстровані неповнолітні діти. Відповідачем скеровувалися запити Міському голові Городоцької міської ради і Комісії з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації, отримано довідку про склад сім’ї боржника і підтвердження, що за адресою: Львівська область, м.Городок, вул.Виговського, 14 зареєстровано сім осіб, і з них двоє неповнолітніх дітей. Згідно із Законом, реалізація майна неможлива у зв’язку із реєстрацією неповнолітніх осіб у даному приміщені. Відповідач наголосив, що наявне рішення суду про стягнення коштів за кредитним договором і виконавче провадження по стягненню боргу за кредитним договором. Окрім того, відповідач стверджує, що на момент укладення договору кредиту, іпотеки у даному житловому приміщенні/будинку зареєстровані були неповнолітні діти.

Третя особа у судове засідання не прибула. Від представника третьої особи 15.05.2018 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю його в іншому судовому засіданні. Зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії справ, у судовому засіданні судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи щодо відкладення розгляду справи та ухвалено продовжувати розгляд справи у відсутності третьої особи та/чи її уповноваженого представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об’єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив.

15.08.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Городоцького відділення №6324 та ОСОБА_5 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №1802, згідно п.1.1 якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит в сумі 95 000,00 грн., а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Для забезпечення виконання зобов’язань по вищевказаному кредитному договору 15.08.2008 року між Банком та Майновим поручителем - ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір за реєстровим номером 923, згідно якого ОСОБА_3, для належного виконання зобов’язання по кредитному договору, передав в іпотеку нерухоме майно, що складається із житлового будинку, загальною площею 117,6 м.кв., житловою площею 77,1 м.кв., інфраструктури та земельної ділянки площею 506 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Городок, вул.Виговського,14.

У зв’язку із невиконанням умов кредитного договору 26.01.2010 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис №34 про звернення стягнення на нерухоме майно, що складається із житлового будинку, загальною площею 117,6 м.кв., житловою площею 77,1 м.кв., інфраструктури та земельної ділянки площею 506 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Городок, вул.Виговського,14, яке належить ОСОБА_3 За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезгаданого будинку пропонувалося задовольнити вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 95 000,00 грн.

12.09.2017 року головним державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54687810 щодо примусового виконання виконавчого напису №34, виданого 26.01.2010 року, де боржником є ОСОБА_3, а стягувачем - ПАТ «Ощадний банк» про звернення стягнення на нерухоме майно, що складається із житлового будинку, загальною пл.117,6 м.кв., житловою пл.77,1 м.кв., інфраструктури та земельної ділянки пл.506 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Городок, вул.Виговського, 14 та належить ОСОБА_3 на користь ВАТ «Держощадбанк».

Вирішуюючи спір, суд керувався наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 1 ст.41 наведеного вище Закону, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В силу ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов’язковим.

В ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем 10.11.2017 року проведено опис майна боржника і винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

Згідно п.28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідачем було отримано лист-відповідь Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, відповідно до якого в житловому будинку, на який проводиться стягнення проживають та зареєстровані неповнолітні особи - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Отже, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні.

Керуючись Інструкцією з організації примусового виконання рішень, державний виконавець просив Городоцьку районну державну адміністрацію Львівської області надати дозвіл на реалізацію будинку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Городок, вул.Виговського, 14.

При цьому, Городоцька районна державна адміністрація Львівської області надала державному виконавцю відповідь від 05.12.2017 року, в якій виклала свої заперечення щодо надання дозволу на реалізацію в примусовому порядку житлового будинку, право користування якою мають неповнолітні діти ОСОБА_6 (24.04.2002 р.н.) та ОСОБА_7 (18.04.2006 р.н.).

Комісія з питань захисту прав дитини Городоцької районної державної адміністрації 22.11.2017 року №09-20/9383 проінформувала Городоцький районний відділ державної виконавчої служби, що за адресою: м.Городок, вул.Виговського, 14 зареєстровані неповнолітні діти.

Матеріалами справи стверджується, що у зв’язку із наведеним 06.12.2017 року головним державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову ВП №54687810 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.

Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м.м.Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 року №44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону, Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Загалом, суд звертає увагу на факт відсутності підстав для виселення осіб, які проживають у житловому будинку, а сааме: неповнолітніх дітей.

Як зазначив позивач у судовому засіданні, на даний час договір іпотеки від 15.08.2008 року є чинним, його дія не припинена, договір не розірваний у встановленому законом порядку, а отже, підлягає виконанню.

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст.37 цього Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Водночас, позивачем не доведено суду про наявність законних підстав щодо виселення з цієї квартири боржника.

Таким чином, вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови і сама ж постанова державного виконавця від 06.12.2017 року ВП №54687810 про повернення виконавчого документа стягувачу є законною та скасуванню не підлягає.

Отже, зібрані і досліджені матеріали цієї справи, не підтверджують і не обґрунтовують достатнім чином позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач.

Крім того, суд прийшов до переконання, що відповідачем під час виконання виконавчого напису нотаріуса, вжиті усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання, отже суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати поверненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Сподарик Н.І.