Рішення № 73995612, 15.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. Справа № 814/296/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НТРЗ», АДРЕСА_1, 54055; вул. Адмірала Макарова, 23-а, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НТРЗ» (далі – позивач, ТОВ «ТД НТРЗ») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ДФС) від 15.09.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо встановлених порушень з боку ТОВ «ТД НТРЗ» базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ними правочинів. При цьому обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під час перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб. Отже, податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки) не є достатнім доказом фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ГУ ДФС фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій. Відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 30.06.2017 року по 20.07.2017 року спеціалістами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД НТРЗ» податкового законодавства за період з 09.06.2015 року по 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 09.06.2015 року по 31.03.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 09.06.2015 року по 30.03.2017 року.

Результати перевірки оформлено актом від 27.07.2017 року № 2919/14-29-14-02/39828625 (далі – акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ТЦ НТРЗ»:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 180 171 грн., у тому числі: за ІV квартал 2016 року у сумі 180 171 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7723150,00 грн., в т.ч.: за липень 2015 року у сумі 840,00 грн.; за серпень 2015 року у сумі 58954,00 грн.; за вересень 2015 року у сумі 50347,00 грн.; за жовтень 2015 року у сумі 116091,00 грн.; за листопад 2015 року у сумі 351021,00 грн.; за грудень 2015 року у сумі 1488526,00 грн.; за лютий 2016 року у сумі 9902,00 грн.; за травень 2016 року у сумі 340892,00 грн.; за червень 2016 року у сумі 285275,00 грн.; за липень 2016 року у сумі 256818,00 грн.; за серпень 2016 року у сумі 276397,00 грн.; за вересень 2016 року у сумі 325047,00 грн.; за жовтень 2016 року у сумі 1737565,00 грн.; за листопад 2016 року у сумі 580244,00 грн.; за грудень 2016 року у сумі 1845231,00 грн.

15.09.2017 року, на підставі акту перевірки, відповідачем оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким ТОВ «ТЦ НТРЗ» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 7723150,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1930788,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким ТОВ «ТЦ НТРЗ» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 180171,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 45043,00 грн.

Не погодившись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту акту до перевірки надано усі необхідні для дослідження зазначені первинні документи були дослідженні, але з незрозумілих обставин вони не були враховані при формуванні акту.

У той же час факт отримання ТОВ «ТД НТРЗ» товарів від ТОВ «Енергоальтернатива», ТОВ «Концепт-інфо», ПП «Фіртон», ПП «Ельфолс», ТОВ «НКТРЕЙД», ТОВ «БУД.-ГУД», ПП «Зерноінтрейд», ТОВ «Кінг Груп», ТОВ «Асгард-ком», ТОВ «Бархат груп», ТОВ «Центр постачання південь», ТОВ «Скіпер торг», ТОВ «Гермес-пм», ТОВ «Оланд сторм», ПП «Омікрон», ТОВ «Дженерал траст» підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином, а саме: договорами поставки товарів, товарно-транспортними накладними на їх перевезення, видатковими та податковими накладними що були досліджені під час проведення перевірки.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на формування валових витрат впливає наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку.

Позивачем витрати на придбання товарів від ТОВ «Енергоальтернатива», ТОВ «Концепт-інфо», ПП «Фіртон», ПП «Ельфолс», ТОВ «НКТРЕЙД», ТОВ «БУД.-ГУД», ПП «Зерноінтрейд», ТОВ «Кінг Груп», ТОВ «Асгард-ком», ТОВ «Бархат груп», ТОВ «Центр постачання південь», ТОВ «Скіпер торг», ТОВ «Гермес-пм», ТОВ «Оланд сторм», ПП «Омікрон», ТОВ «Дженерал траст» відображені у деклараціях з податку на прибуток.

Актом перевірки, та податковим органом не заперечується те, що ТОВ «ТД НТРЗ» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних товарів.

Висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів також базуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача. При цьому обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під чає перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб.

З даного приводу суд зазначає, що вказані акти перевірок не є беззаперечним доказом нереальності взаємовідносин позивача з його контрагентом, оскільки відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов’язаннями, не передбачена.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов’язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб’єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.10 року у справі №21-573во10 та від 31.01.11 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 року в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з його контрагентами за перевірені періоди, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих рішень. Натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження його позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду про відкриття провадження суд відстрочив ТОВ «ТД НТРЗ» сплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та положення ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім НТРЗ» (АДРЕСА_1, 54055; вул. Адмірала Макарова, 23-а, м. Миколаїв, 54030) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.09.2017 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.09.2017 року № НОМЕР_2.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.05.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська