Рішення № 73995377, 15.05.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4268/17

2/214/823/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

секретар судового засідання - Горбунова Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/4268/17

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання»

про стягнення моральної шкоди у зв'язку із ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 (діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 14.02.2011, договору № 37/17 про надання правової допомоги від 14.07.2017та ордеру серії ДП №1084/000019 від 14.07.2017)

представників відповідача: Єфремова В.О. (діє на підставі довіреність № 30 від 06.12.2017), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 320000 грн. моральної шкоди у зв'язку із втратою здоров'я на виробництві відповідача, без урахування податків з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 7 років і 1 місяць, з 15.08.2008 по 05.10.2015, працював на підприємстві відповідача учнем обрубувача, обрубувачем.

18.06.2015 з позивачем стався нещасний випадок на виробництві і він отримав тяжку травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні колінного суглобу, травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні гомілково-ступневого суглобу. Шок 3-44 ст. Травма відноситься до категорії тяжкої.

Згідно акту розслідування нещасного випадку від 20.07.2015, нещасний випадок з позивачем стався термообрубувальній дільниці термообрубувального цеху. Під час виконання роботи його ноги були придавлені відливкою майданчика дугової різки.

За висновком МСЕК від 12.10.2015 серії 12ААА №13640 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 100% втрати працездатності з переоглядом у 2016 році. За висновком МСЕК від 26.10.2016 серії 12ААА №018691 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 100% втрати працездатності з переоглядом у 2017 році. За висновком МСЕК від 26.10.2016 серії 12ААА №018691 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 100% втрати працездатності з переоглядом у 2018 році.

Згідно пункту 7 Акту, причиною настання нещасного випадку є: основана - порушення технологічного процесу, супутні - невиконання посадових обов'язків, невиконання вимог інструкції з охорони праці, незадовільний технічний стан території, особиста необережність потерпілого.

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в настанні нещасного випадку, встановлено в пунктах 7, 10 Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. А саме, через не забезпечення дотримання вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації і робоче місце, на яке встановлена відливка не утримувалось в чистоті, допуск виконання робіт працівниками з відхиленням від технологічного процесу, не вжиття оперативних заходів з підвищення безпечності виконуємих робіт.

Він змушений для підтримання свого стану здоров'я постійно проходити лікування. За висновками лікарів йому рекомендовано: медикаментозне лікування, ВМП, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування у супроводі коляски, вуличної, кімнатної, палиці, милиці, стілець туалетний, протезування обох нижніх кінцівок, чохли, ортопедичне взуття, протези нижніх кінцівок для купання. У зв'язку із захворюванням змінився спосіб його життя та його якість, оскільки з 2015 року змушений постійно звертатись до закладів охорони здоров'я через погіршення самопочуття у зв'язку з біллю у попереку, слабкість, біль, оніміння, судоми в ногах, які посилюються при русі та незначених фізичних навантаженнях, через що він не може ходити на протезах, обслуговувати себе, погано спить. Такий стан потребує постійного догляду з боку лікарів та постійних фінансових затрат на придбання медикаментів, та профілактики подальших загострень, що завдає йому значних моральних страждань. В зв'язку з цим, він звернувся до суду з відповідним позовом та просить стягнути моральну шкоду з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на його користь в сумі 320000 гривень.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов ОСОБА_1 позов не визнав, заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 66-67).

Судом задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи довідку МСЕК від 27.09.2017 серії 12ААА №018990 та довідку МСЕК від 27.09.2017 серії 12ААА №722460 (а.с. 72, 73).

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялися.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 - останній працював з 15.08.2008 по 05.10.2015 на ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» учнем обрубувача, обрубувачем (а.с. 18-19).

Як слідує з Акту №3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 20.07.2015, 18.06.2015 з позивачем стався нещасний випадок на виробництві і він отримав тяжку травматичну ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні колінного суглобу, травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні гомілково-ступневого суглобу, операція 18.06.2015, формування кукси правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки. Шок 3-44 ст. (а.с. 3-5).

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку від 20.07.2015, нещасний випадок з позивачем стався на термообрубувальній дільниці термообрубувального цеху. Під час виконання роботи його ноги були придавлені відливкою майданчика дугової різки (а.с. 7-11).

За висновком МСЕК від 26.10.2016 серії 12ААА №018691 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 100% втрати працездатності з переоглядом у 2017 році (а.с. 12). За висновком МСЕК від 26.10.2016 серії 12ААА №069529 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 100% втрати працездатності з переоглядом 01.09.2017 (а.с. 13). За висновком МСЕК від 27.09.2017 серії 12ААА №018990 позивачу встановлена 1 група інвалідності та 90% втрати працездатності з переоглядом 01.10.2019 (а.с. 72).

Згідно ВКК з медичної карти стаціонарного хворого № У-7191 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР» з 18.06.2015 по 27.08.2015 . після отриманої виробничої травми 18.06.2015 (а.с. 17).

Згідно виписки із історії хвороби № У-10404 стаціонарного хворого ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №2» ДОР» з 28.08.2015 по 18.09.2015 після отриманої виробничої травми 18.06.2015 (а.с. 16).

Відповідно до виписного епікризу № 2094 позивач ОСОБА_1 має діагноз хронічна пояснично - хрестова радікулопатія, часто рецедивіруюче протікання, стадія загострення, виражений болісний синдром і статико-динамічні порушення. Наслідки перенесеної виробничої травми 18.06.2015: травматичної ампутації нижніх кінцівок лівого стегна, правої голені в виді ампутацій культей лівого стегна в нижній третій частині, правої голені в нижній третині. Лігатурна рана ампутаційної культі правої голені. Порушення функції ходьби 111 ст. Рекомендовано диспансерний нагляд сімейного лікаря, ортопеда-травматолога, невролога. Прийняття медикаментів , санаторно-курортне лікування (а.с. 14)

Згідно виписки із амбулаторної карти №346 ОСОБА_1 перебуває на обліку з 2015 року з діагнозом: наслідки перенесеної виробничої травми 18.06.2015. За міжкомісійний період хворий двічі лікувався в неврологічному відділенні. Після лікування фантомні болі незначно зменшились, однак знову посилюються при найменших фізичних навантаженнях на культі Стан хворого без змін (а.с. 15).

Згідно пункту 7 Акту №3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, причиною настання нещасного випадку є: основана - порушення технологічного процесу, супутні - невиконання посадових обов'язків, невиконання вимог інструкції з охорони праці, незадовільний технічний стан території, особиста необережність потерпілого (а.с. 4 - зворот).

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в настанні нещасного випадку, встановлено в пунктах 7, 10 Акту № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. А саме, через не забезпечення дотримання вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації і робоче місце, на яке встановлена відливка не утримувалось в чистоті, допуск виконання робіт працівниками з відхиленням від технологічного процесу, не вжиття оперативних заходів з підвищення безпечності виконуємих робіт (а.с. 4- зворот, 5) та Актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 18.06.2015 (а.с. 7-11).

Внаслідок стійкої втрати працездатності позивачу виплачена одноразова допомога в сумі 23191,74 грн. (а.с. 22) та щомісячна допомога у розмірі 4673,77 грн. (а.с. 23).

При цьому, доводи відповідача про порушення самим ОСОБА_1 правил безпеки, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, вимоги позивача до ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки цей факт встановлено актом, який не оскаржено підприємством-відповідачем у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що припинення дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань знаходить також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороб. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, не забезпечення дотримання вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації, не утримання робочого місця в чистоті, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до справи «Бурдов проти Росії» 07.05.2002 Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Проте зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації, принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.

Суд встановив, що позивач отримує від держави необхідні платежі по щомісячним страховим виплатам, тому приймаючи до уваги вказані обставини та практику Європейського суду, при визначенні суми компенсації слід керуватися принципом справедливості.

Отже, встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, наявність вини підприємства, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню вини відповідача, враховуючи, суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 200000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Суд відхиляє заперечення відповідача ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, яка не підтверджена висновком медико-соціальної експертизи, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Проходження інструктажу та перевірки з питань охорони праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди.

Також судом відхиляються посилання відповідача, на те, що не визначено вину підприємства в завданні шкоди. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача ушкоджень здоров'я при виконанні трудових обов'язків, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 640 грн. витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), п.п.15 п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення моральної шкоди у зв'язку із ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь держави судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 позивача: ОСОБА_2, адреса місця знаходження: АДРЕСА_2

Відповідач: Приватне акціонере товариство «Криворізький завод гірничого обладнання», код ЄДРПОУ 31550176, адреса місця знаходження: вул. Заводська, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Суддя Хомініч С.В.

Повний текст рішення суду складено 16.05.2018.